Постанова 4824 № 755/7472/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11936/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м. Київ Справа № 755/7472/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Грицишина А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року, постановлену у складі судді Виниченко Л.М., у справі за заявою Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про призначення другого опікуна, встановив: Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про призначення другого опікуна. Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року у справі №2-о-18/25011 визнано недієздатною ОСОБА_3 та призначено їй опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З підстав потреби призначення недієздатній ОСОБА_3 другого опікуна, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся з заявою про призначення ОСОБА_1 другим опікуном, проте оскаржуваною ухвалою суду було відмовлено у відкритті провадження, у зв`язку з чим судом порушено вимоги ст. ст. 60, 63 ЦК України. У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника заявника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Звертаючись до суду з заявою про призначення ОСОБА_1 другим опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, посилався на те, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи з дитинства, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не здатна захищати свої права. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року ОСОБА_3 визнана недієздатною особою. Відповідно до вказаного рішення суду, опікуном недієздатної ОСОБА_3 призначено її матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Опікуном ОСОБА_4 було подано письмову заяву від 25.05.2023 до Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. В своїй заяві ОСОБА_4 зазначає, що через її поважний вік їй стає все важче піклуватися та дбати про її недієздатну дочку ОСОБА_3 , тому просить призначити для її дочки другого опікуна - ОСОБА_1 . Свій вибір другого опікуна вона аргументує тим, що дуже давно та добре знає сім`ю ОСОБА_6 . ОСОБА_7 вона є хрещеною матір`ю. Її доньку, ОСОБА_1 , знає з народження. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з свідоцтвом про право власності на житло № 113 від 26.01.1999, квартира за цією адресою належить на праві спільної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 . Житлово-побутові умови задовільні. Медичних протипоказань щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 немає. Відповідно до Витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 25.04.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. За місцем роботи характеризується позитивно. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2011 ухваленим у справі № 2-о-18/2011 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнана недієздатною, встановлено над ОСОБА_3 опіку та призначено їй опікуна ОСОБА_4 . Оскільки на час звернення Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації до суду із заявою про призначення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , другим опікуном ОСОБА_1 наявне рішення Дніпровського районного суду м. Києва, яким ОСОБА_3 визнана недієздатною та якій встановлено опіку і призначено опікуна, то питання щодо призначення другого опікуна належить до компетенції саме Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, а тому суд вважав, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, оскільки така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне. Згідно із ч. 1 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Згідно з ч.ч. 4,5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до ч.1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88. Отже, призначення опікуна недієздатній особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. З матеріалів? доданих до заяви, вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року, ухваленим у справі № 2-о-18/2011, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнана недієздатною, встановлено над ОСОБА_3 опіку та призначено їй опікуна ОСОБА_4 . Згідно з поданням від 05 червеня 2023 року № 49-70 року, опікунська рада Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , другим опікуном на недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу. Отже, з викладеного вбачається, що виключно судом призначається опікун фізичній особі, визнаній рішенням суду недієздатною, а тому заява Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про призначення другого опікуна над недієздатною ОСОБА_3 підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку, за наявності судового рішення про визнання особи недієздатною, другого опікуна їй має призначити орган опіки та піклування, - є безпідставними та суперечать нормам матеріального права. Статтею 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою: - у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування ( частина 1 ст. 60 ЦК України); - у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування ( частина 2); - над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування ( частина 3). Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Випадки встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування визначені статтею 61 ЦК України, а саме: Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу. Також статтею 63 ЦК України встановлено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. З викладених норм вбачається, що у разі визнання особи недієздатною призначення такій особі опікуна здійснюється виключно судом, за поданням органу опіки та піклування. У постанові від 18 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16 Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що суди розглянули справу поза межами своїх повноважень, оскільки призначення опікуна недієздатній особі є компетенцією органу опіки та піклування за місцем обліку недієздатної особи безпідставні, так як суперечать вищенаведеним положенням закону, зокрема статті 60 ЦК України, за змістом якої суд встановлює опіку фізичній особі у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а тому оскаржувану ухвалу належить скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374 - 379, 381 - 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.