Постанова 4874 № 903/160/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 10 січня 2024 року Справа № 903/160/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В. секретар судового засідання Петрук О.В., представники учасників справи: АТ «Державний ощадний банк України» Місюра І.В.; Чилій В.С. не з`явився; арбітражний керуючий Самчук А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вх.№4890/23 від 01.11.2023) на ухвалу господарського суду Волинської області від 17.10.2023 (про задоволення клопотання арбітражного керуючого Самчука А.М. про скасування обтяжень, арешту та заборон, що накладені на майно боржника), повний текст якої складено 17.10.2023 у справі №903/160/22 (суддя Шум М.С,) за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,- Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.03.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 (надалі в тексті ОСОБА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструкту-ризацією боржника Чилія В.С. призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Мико-лайовича.(т.1, арк.справи 106-108). 10.03.2022 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (номер публікації НОМЕР_2 ).(т.1, арк.справи 110). Ухвалою суду від 19.04.2022 заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі в тексті Банк) від 08.04.2022 №21-1/355/11696/2022-02 про грошові вимоги до боржника фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано вимоги Банку до ОСОБА_1 у сумі 1 533 841 грн 32 коп. та 4 962 грн 00 коп. судового збору в тому числі: 1 462 793 грн 26 коп. 2 черга; 71 048 грн 06 коп. 3 черга; 4 962 грн 00 коп. судового збору, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.(т.1, арк.справи 182-183). Постановою місцевого суду від 31.01.2023 ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника; керуючим реалізацією майна у справі призначено арбітражного керуючого Самчука А.М.(т.3, арк.справи 131-135). На офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 ,(ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 від 30.11.1995 ( АДРЕСА_1 ) банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.(т.3, арк.справи 137). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2023, постанову Господарського суду Волинської області від 31.01.2023 та постанову Пів-нічно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та у справі №903/160/22 залишено без змін.(т.4, арк.справи 66-69; т.5, арк.справи 133-162). Матеріалами справи стверджено, що 14.09.2023 керуючий реалізацією майна подав до місцевого суду клопотання №02-15/797 про затвердження звіту та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . До клопотання серед іншого долучено звіт за підсумком процедури погашення боргів у справі №903/160/22.(т.5, арк.справи 176-177). Крім того, 14.09.2023 керуючий реалізацією майна ОСОБА_2 також подав клопотання №02-15/796 про скасування обтяжень, арешту та заборон, накладених на майно боржника.(т.5, арк.справи 167-170). За наслідками розгляду клопотання Господарський суд Волинської області ухвалою від 17.10.2023 у справі №903/160/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 : - затверджено підсумковий звіт керуючого реалізацією майна ОСОБА_2 щодо боржника ОСОБА_1 ; - завершено процедуру погашення боргів боржника ОСОБА_1 та припинено повноваження керуючого реалізацією майна ОСОБА_2 ; - припинено дію мораторію відповідно до ст.121 КУзПБ; - звільнено боржника ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч.2 ст.134 КУзПБ; - визнано погашеними грошові вимоги кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 , а також грошові вимоги кредиторів (їх правонаступників), які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , але не були заявлені кредиторами протягом провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а виконавчі документи за такими вимогами такими, шо не підлягають виконанню; - зобов`язано органи Державної виконавчої служби України (приватних виконавців) закрити виконавчі провадження та зняти всі арешти та обмеження стосовно ОСОБА_1 та виключити записи щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, вчинених на підставі виконавчих проваджень: 33905917; - скасовано обтяження, арешти та заборони накладені на нерухоме майно ОСОБА_1 ; - закрито провадження у справі №903/620/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (т.5, арк.справи 211-216). Місцевий суд вмотивував ухвалу тим, що за результатами процедури погашення боргів у банкрута не було виявлено майна, а також грошових коштів, за рахунок яких було б можливе погашення кредиторських вимог, тому вимоги кредиторів ОСОБА_1 слід вважати погашеними, а провадження у справі підлягає закриттю. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Банк подав скаргу до Північно-західного апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 17.10.2023 у справі №903/160/22 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні клопотань керуючого реалізацією ОСОБА_2 від 14.09.2023 №02-15/797 та №02-15/796 про затвердження звіту за підсумком процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 , завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на боржника ОСОБА_1 (т.6, арк.справи 26-29). Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою і такою, що ухвалена з неповним з`ясуванням обставин справи, та постановленою з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 2, 3, 74, 76-79, 86, 236-238 ГПК України, ст.1,6, 90,113,116,123, 130,131 КУзПБ та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.3,13,14, 526,527,598,599,1054 ЦК України. На переконання Апелянта, підсумковий звіт керуючого реалізацією майна ОСОБА_2 був затверджений судом першої інстанції формально, без дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора. Вважає, що в порушення ст.131 КУзПБ місцевим судом не було включено до ліквідаційної маси майно, а саме квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 загальною площею 47,4 м2, житловою 26,6 м2, що належить боржнику на праві спільної власності та не виділено з цієї квартири частку боржника. Банк звертає увагу апеляційного суду на те, що в процедурі погашення боргів не здійсню-валась реалізація майна боржника ОСОБА_1 , однак в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зробив висновок, що вимоги кредиторів ОСОБА_1 слід вважати погашеними, а провадження у справі підлягає закриттю, оскільки за результатами процедури погашення боргів було реалізо-вано майно банкрута, яке складало ліквідаційну масу, іншого майна у банкрута не виявлено, а також грошових коштів, за рахунок яких було б можливе погашення кредиторських вимог. На переконання Апелянта, затверджуючи Ліквідаційний звіт суд першої інстанції не надав жодної оцінки пасивній участі боржника та арбітражного керуючого в процедурі реструктури-зації боргів. Місцевий суд не звернув увагу, що боржник після неодноразових зауважень Банку до проекту плану реструктуризації, взагалі відмовився подавати Ліквідаційний звіт на затвердження і на думку Скаржника таке свідчить про зловживання боржником правом на доступ до суду. Скаржник вважає, що боржником ОСОБА_1 не виконано вищевказаного обов`язку з надання суду повної та достовірної інформації щодо доходу його неповнолітнього сина, за який останнім була придбана земельна ділянка та дачний будинок загальною вартістю 59 241,14 грн, ані під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплато-спроможність, ані після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника. Апелянт наголошує, що такі відомості відсутні і у підсумковому звіті керуючого реалізацією, як і відсутня інформації про майновий стан членів його сім`ї, а саме матері боржника ОСОБА_3 , зокрема, відомості про реєстрацію рухомого та нерухомого майна (згідно даних ДРРПНМ мати є власником 2/3 квартири, що розташована в АДРЕСА_1 ). Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 відкрито провадження у справі №903/160/22 та призначено справу до розгляду на 10.01.2024.(т.6, арк. справи 49). 06.12.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, в якому арбітражний керуючий Самчук А.М. просить залишити апеляційну скаргу Банку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 17.10.2023 у даній справі без змін.(т.6, арк.справи 143-144). Ухвалою суду від 19.12.2023 задоволено клопотання Банку про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Волинським апеляційним судом у справі №903/160/22 призначеній на 10.01.2024 о 11:15 год.(т.6, арк.справи 103). 21.12.2023 на адресу суду від арбітражного керуючого Самчука А.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена апеляційним судом.(т.6, арк. справи 117). В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.01.2024 в режимі відеоконференції арбітраж-ний керуючий Самчук А.М. та представник Банку надали пояснення в обґрунтування своїх правових позицій. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі в тексті КУзПБ) лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність. Таким чином КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктури-зації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна (відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20). Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.(ст.113 КУзПБ). Згідно зі статтями 1, 6 КУзПБ до боржника фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника (застосовується з метою відновлення плато-спроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника) та погашення боргів боржника (застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом). Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом. Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, згідно яких закріплення законодавцем у спеціальних нормах КУзПБ принципу добросовісної поведінки боржника фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітраж-ного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника. Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації в інших нормах Книги четвертої цього Кодексу. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про неплато-спроможність фізичної особи зобов`язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника.(ст.114 КУзПБ). Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 09.03.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Самчука А.М.(т.1, арк.справи 106-108). Постановою господарського суду Волинської області від 31.01.2023, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2023 Чилія В.С. визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника; керуючим реалізацією майна у справі призначено арбітражного керуючого Самчука А.М.(т.3, арк.справи 131-135; т.4, арк.справи 66-69; т.5, арк.справи 133-162). Колегія суддів бере до уваги, що в процедурі погашення боргів боржника здійснюється формування ліквідаційної маси та вирішуються пов`язані з цим питання, зокрема: визначається майно боржника, яке підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника; випадки невключення майна до ліквідаційної маси; порядок задоволення вимог кредиторів, тощо (статті 130-133 КУзПБ). Відповідно до ч.2 ст.131 КУзПБ, до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу. До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповід-ності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідже-ними в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2817/18, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15). КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Вер-ховним Судом під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05. 2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16. Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №903/975/14). Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок вик-ладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/ 9631/15). Хоча вищезазначені висновки було сформовано Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, разом з тим врахування зазначеного принципу також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб є доцільним, враховуючи, що відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №915/2487/19). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови суду від 31.01.2023 керуючим реалізацією майна Самчуком А.М. з метою актуалізації даних щодо ліквідаційної маси боржника в процедурі реалізації майна здійснено інвентаризацію майна фізичної особи ОСОБА_1 27.02.2023, за результатами якої складено акти та інвентаризаційні описи: Акт №1 інвентаризації наявності грошових документів, бланків документів суворої звіт-ності станом на 27.02.2023 відповідного майна встановлено не було. Акт №2 інвентаризації наявності фінансових інвестицій станом на 27.02.2023 відповідного майна встановлено не було. Акт №3 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 27.02.2023 відповідного майна встановлено не було. Акт №4 інвентаризації дебіторської або кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання станом на 27.02.2023 відповідного майна встановлено не було. Акт №5 про результати інвентаризації грошових коштів станом на 27.02.2023 наявності коштів встановлено не було. Акт №6 інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків станом на 27.02.2023 відповідного майна встановлено не було. Інвентаризаційний опис №1 запасів станом на 27.02.2023 не було встановлено відповідного майна. Інвентаризаційний опис №2 необоротних активів станом на 27.02.2023 наявності майна не встановлено. Інвентаризаційний опис №3 матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання станом на 27.02.2023 відповідного майна встановлено не було.(т.4, арк.справи 84-92). Матеріалами справи стверджено, що на зборах кредиторів, які оформлені протоколом №2 від 04.05.2023, арбітражному керуючому було запропоновано провести належну роботу з виявлення майна грошових активів ОСОБА_1 (т.4, арк. справи 135-36). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, керуючим реалізацією майна повторно надсилались запити з метою виявлення майна боржника, за результатом яких отримано наступні відповіді, а саме: 1) КП «Волиньпроект» листом від 20.05.2023 №2464/01-04 повідомило, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній-сумісній власності разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (батьки боржника). 2) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом від 11.05.2023 №10/04/4990 повідомила про відсутність боржника та членів його родини серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств. 4) Державна митна служба України листом №7.3-27/5182 від 09.05.2023 повідомила, що боржник та члени його родини не перебувають на обліку Державної митної служби, як особи, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи, відповідно не здійснювали та митного оформлення товарів. 5) ГУ ДПС у Волинській області листом №3110/5/03-20-12-01-05 від 11.05.2023 повідомило про відсутність можливості надати інформацію щодо банківських рахунків в установах банку боржника ОСОБА_1 , оскільки такий не являється самозайнятою особою. 6) Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області в листі від 11.05.2023 №08-15/1988 повідомило, що за ОСОБА_1 та членами його родини не зареєстровано трактори, самохідні шасі, самохідні машини, механізми, дорожньо-будівельні та меліоративні машини. 7) ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом №3 3-0.2-1714/2-23 від 12.05.2023 повідомило, що в Державному реєстрі земель станом на 01.01.2013 згідно наявних електронних даних за громадянами, вказаними у запиті, не виявлено зареєстрованих земельних ділянок на території Волинської області. 8) АТ «Українська залізниця» листом від 11.05.2023 №45/1760 повідомила про відсутність інформації, що боржник та члени його родини були власниками вагонів, вантажних вагонів та локомотивів. 9) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області листом №31/3/2240-08-2023 від 10.05.2023 повідо-мило, що інформація про зареєстровані транспортні засоби за гр. ОСОБА_1 -вичем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутня. 10) Державна інспекція архітектури та містобудування України листом від 31.05.2023 за №5118/04/13-23 повідомила, що за параметром пошуку замовник будівництва: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будів-ництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання станом на дату надання відповіді не виявлено. 11) Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України листом від 11.05.2023 №4784/07/15-23 повідомило, що відсутні відомості щодо зареєстрованих суден власниками та судновласниками котрих є банкрут та члени його сім`ї. 12) Державна авіаційна служба України листом від 09.05.2023 №12/12.5-1472-23 повідомила, що у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за фізичною особою ОСОБА_1 та членами його родини, повітряні судна не зареєстровані. 13) Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці своїм листом від 10.05.2023 №3Х/3,2/5618-23 повідомило, що за фізичною особою ОСОБА_1 та членами його родини не зареєстровані на праві власності об`єкти підвищеної небезпеки, великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації та вулично-дорожньої мережі, загального користування, а також об`єкти котлонагляду.(т.4, арк.справи 126-133, 138-143). Крім того, арбітражним керуючим отримано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у відповідності до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не є засновниками, учасниками чи власниками будь-яких юридичних осіб, відповідно не є володільцями корпоративними правами таких юридичних осіб.(т.4, арк.справи 144-145). Матеріалами справи стверджено, що 26.05.2023 ОСОБА_2 отримано інформаційну довідку №333655659 від 26.05.2023 у відповідності до якої ОСОБА_5 не є власником будь-якого нерухомого майна.(т.4, арк.справи 146). Як стверджує арбітражний керуючий та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 21.04.2023 отримано довідку з АТ «Банк інвестицій та заощаджень» про закриття ліквідаційного рахунку банкрута. З огляду на вище викладене, ОСОБА_2 не встановлено наявності у ОСОБА_1 як рухомого, так і нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. Щодо тверджень Банку про наявність у спільній сумісній власності боржника квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне: Матеріалами справи стверджується, що єдиним кредитором у даній справі є АТ «Ощадбанк», яке відмовило у схваленні підсумкового звіту керуючого реалізацією майна у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , що зафіксовано у протоколі засідання кредиторів №3 від 07.09.2023. Відповідно до ч.3, 4 ст.131 КУзПБ: до складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення. (ч.6 ст.131 КУзПБ). Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, загальною площею 47.4 м2, житловою 26.6 м2. Отже на банкрута припадає 15.8 м2 загальної площі та 8.9 м2 житлової, що є меншим ніж передбачено ст.131 КУзПБ, а тому таке майно не підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута у справі про неплатоспроможність. Крім того, як встановлено арбітражним керуючим та досліджено місцевим судом, ОСОБА_1 фактично проживає саме по цій адресі: АДРЕСА_1 , інше житлове приміщення у його власності та у власності членів його сім`ї відсутнє. Відтак, вказана вище квартира не може набути статусу ліквідаційного майна боржника. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звернення на частку боржника у праві спільній власності, це процедура, котра вимагає звернення до суду з відповідним позовом. Поруч з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що такий позов ініціювався кредитором, чи вимога, про необхідність його ініціюванням від кредитора, надсилалася арбітражному керуючому Самчуку А.М. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредито-рів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі. Законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом про-ведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі. Поряд з цим, законом не визначено вичерпний перелік таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких заходів, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси. Згідно отриманих відповідей та за результатами інвентаризації майна боржника, проведеної керуючим реалізацією майна в процедурі реструктуризації боргів та процедурі погашення боргів, не було виявлено належного боржнику рухомого та нерухомого майна, запасів, дебіторської заборгованості, цінних паперів, фінансових інвестицій та інших активів, на які може бути звернено стягнення і від продажу яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів та на які не може бути звернено стягнення. Вказані висновки про встановлені обставини відповідають обставинам справи та стверджуються наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, арбітражний керуючий здійснив всі заходи з проведення процедури погашення боргів боржника та надав документи, що свідчать про її завершення, а також відсутність у банкрута будь яких активів, які можливо було б направити на погашення кредиторської заборгованості, відтак, місцевий господарський суд дійшов підставного та обґрунтованого висновку про затвердження звіту керуючого реалізацією майна Самчука А.М. щодо боржника ОСОБА_1 , завершення процедури погашення боргів, звільнення його від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених ч.2 ст.134 КУзПБ та закриття провадження у справі. Відповідно до ч.ч.6-7 ст.133 КУзПБ, вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкоджен-ням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством. Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що за результатами процедури погашення боргів у банкрута не було виявлено майна, а також грошових коштів, за рахунок яких було б можливе погашення кредиторських вимог, вимоги кредиторів ОСОБА_1 вважаються погашеними, а провадження у справі підлягає закриттю. Також апеляційним судом досліджено, що 07.09.2023 на засіданні зборів кредиторів, було розглянуто підсумковий звіт керуючого реалізацією майна банкрута та прийнято рішення про відмову в схваленні звіту керуючого реалізацією майна банкрута. Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що положення КУзПБ не передбачають схвалення зборами кредиторів звіту ліквідатора (керуючого реалізацією). Рішення зборів кредиторів не є нормативними, вони є доказами факту волевиявлення, які оцінюються судом нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства. Щодо заперечень Скаржника про відсутність необхідності у скасуванні арешту на майно, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст.59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Тобто, з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку арешти чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню. Існування не скасованих арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Кодексом обов`язків. Зняття заборон та арештів із майна боржника є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих та правоохоронних органів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №Б-5022/1359/2011. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер інформаційної довідки: 329966198, дата, час формування: 24.04.2023 вбачається, що накладено арешти та заборони на нерухоме майно боржника, що перешкоджає виконанню керуючому реалізацією майном боржника визначених Кодексом України з процедур банкрутства обов`язків. Так, мають місце наступні обтяження: №11557256 Зареєстровано: 31.08.2011 12:53:53; № 13017108 Зареєстровано: 20.09.2012 09:14:42.(т.4, арк.справи 147-148). Згідно п.6.9 правових висновків Верховного Суду у справах про банкрутство за перше півріччя 2018 року зняття заборон та арештів з майна боржника є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, в т.ч. реєструючих, правоохоронних органів, не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів та розповсюджується також на об`єкти майна боржника, що знаходиться в іпотеці та в податковій заставі. Враховуючи вищевикладене, та з огляду на закриття провадження у даній справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у зв`язку із затвердженням підсумкового звіту керуючого реалізацією, звільнення боржника від боргів, встановлення відсутності ліквідаційної маси, за рахунок якої могли б бути погашені вимоги кредитора колегія суддів вважає правильними висновок місцевого суду про обґрунтованість клопотання арбітражного керуючого від 14.09.2023 щодо скасування обтяжень, арешту та заборон, що накладені на майно боржника та задоволення клопотання. Поруч з тим, відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім установлених рішенням третейського суду не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.(ч.7 ст.75 ГПК України). Колегія суддів звертає увагу, що преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже установлені в рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у пункті 4.26 постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц). Доводи Скаржника про невиконання боржником ОСОБА_1 обов`язку надати суду повну та достовірну інформацію щодо доходу його неповнолітнього сина, за рахунок якого останнім була придбана земельна ділянка та дачний будинок загальною вартістю 59 241,14 грн колегія суддів вважає необґрунтованими, позаяк вказаним обставинам вже надана оцінка, що відображено у судовому рішенні, яке набрало законної сили постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №903/160/22. Вказане судове рішення має преюдиціальний характер для даної справи. Інші доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17.10.2023. Враховуючи зазначене ухвала господарського суду у даній справі постановлена при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповід-ності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19). Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вх.№4890/23 від 01.11.2023) на ухвалу господарського суду Волинської області від 17.10.2023 (про задоволення клопотання арбітражного керуючого Самчука А.М. про скасування обтяжень, арешту та заборон, що накладені на майно боржника) у справі №903/160/22 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №903/160/22 повернути до господарського суду Волинської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Павлюк І.Ю. Суддя Розізнана І.В.