Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/4381/23

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/5/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Драний В. В. Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.01.2024 року. м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Ремез П.М., за участі секретаря судового засідання Забуранної Д.Р., захисника особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення - адвоката Репело О.В., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника на постанову Ленінського районного суду м. Кіровоградавід 13.07.2023, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Ленінського районного суду м. Кіровоградавід 13.07.2023 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Стягнуто у дохід держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. Згідно постанови суду 14.06.2023 о 21:24 год. в м. Кропивницький по вул. Преображенська, поблизу будинку № 5, ОСОБА_1 керував т/з Audi A6, номерний знак НОМЕР_2 , будучи особою, яка не має права керувати такими транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України. В апеляційній скарзі захисник особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення адвокат Репело О.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати її, а провадження у справі закрити. Вказує на те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог закону та не відповідністю висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи, та як наслідок, справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 . З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Ауді А6» д.н.з. НОМЕР_2 , при чому водій даного автомобіля будь-яких порушень ПДР не вчинив та жодних доказів вчинення можливих правопорушень матеріали справи не містять. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні документально підтвердженні докази правомірності зупинки ОСОБА_1 та перевірки у нього документів, а тому відповідно до положень ст. ст. 32, 35 Закону України «Про національну поліцію» такі дії працівників поліції являються незаконними та недопустимими, що в подальшому за правовим принципом «плодів отруєного дерева» і призвело до незаконного складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, та здобутті інших похідних від нього матеріалів. Вказує і на те, що без законних на те підстав працівники поліції не мали права зупиняти автомобіль «Ауді А6» д.н.з. НОМЕР_2 та в подальшому вимагати у водія пред`явлення документів, що підтверджують його право на керування транспортним засобом. Тому, з таких підстав протокол не може бути належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Зазначає, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених та гарантованих Конституцією України та нормами КУпАП. Звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 ставиться у провину, що він вчинив адміністративне правопорушення 14.06.2023, і з цього часу почався строк можливого притягнення його до адміністративної відповідальності, але згідно ч. 4 ст. 38 КУпАП, цей строк закінчився 14.09.2023. Тобто, після 14.09.2023, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , підлягає закриттю. У клопотанні до апеляційної скарги захисник ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та з оскарженої постанови суду відсутні дані, що ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 13.07.2023. Також, відсутні дані і про те, що йому після розгляду справи вручено копію постанови суду. Згідно супровідного листа районного суду, копію постанови направлено ОСОБА_1 21.07.2023, однак відомості про отримання ним копії постанови суду відсутні. Як вбачаєтьсяіз заяви ОСОБА_1 , копію постанови ним отримано особисто в суді першої інстанції 27.09.2023 (а.с.20), а апеляційну скаргу подано його захисником до суду, 09.10.2023,оскільки кінцевим строком на апеляційне оскарження постанови суду було 07.10.2023, який припадав на вихідний день, а саме суботу. За таких обставин, слід вважати, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови районного суду з поважних причин, а тому його необхідно поновити. Перевіривши матеріали адміністративної справи заслухавши пояснення захисника адвоката Репело О.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та закрити провадження по справі, при цьому звернув увагу на те, що при вивченні матеріалів справи в апеляційному суді виявив, що районний суд безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні вимог п. 2.1 «а» ПДР України, оскільки згідно протоколу йому ставилось у провину порушення положень п. 2.13 ПДР України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», тому вважає, що місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, визнавши ОСОБА_1 винним у порушенні вимог п. 2.1 «а» ПДР України, яке йому згідно протоколу у провину не ставилось, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження даної постанови суду та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з таких підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як передбачено положеннями частин 7 та 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову та закрити провадження у справі. Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. За змістом ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Посадовою особою, що складає протокол про адміністративне правопорушення, ставиться у провину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, про що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії, і лише за ті, що зазначені у протоколі. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону та дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 435995, ОСОБА_1 у провину ставилось те, що він 14.06.2023 о 21:24 год. в м. Кропивницький по вул. Преображенська, поблизу будинку № 5, керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_2 , будучи при цьому особою, яка не має права керувати такими транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.13 ПДР України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.1). Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або в передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП є бланкетною, так як лише називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до інших норм Кодексу та підзаконних актів. Зокрема, пунктом 2.13 ПДР України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», порушення вимог які ставились у провину ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 435995, передбачає лише визначення віку особи, якій може бути надано право на керування відповідним транспортним засобом, відповідність категорій до певних транспортних засобів та основні положення щодо допуску осіб до керування транспортними засобами. Тобто, п. 2.13 ПДР України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» є загальними нормами та не визначають обов`язку водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У даному випадку, обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передбачено вимогами п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено пункт Правил дорожнього руху, який не відповідає суті адміністративного правопорушення, за вчинення якого настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 435995 працівником поліції допущено істотне порушення, оскільки неправильно зазначено пункт Правил дорожнього руху, за порушення якого настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відтак вказаний протокол не відповідає приписам ст. 256 КУпАП. Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, вийшов за межі фактичних обставин справи, оскільки визнав останнього винуватим у порушенні п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, який згідно протоколу про адміністративне правопорушення у провину ОСОБА_1 не ставилося особою, уповноваженою на складання протоколу. На що правильно звернув увагу і захисник правопорушника в судовому засіданні апеляційного суду, вказавши на те, що він не приймав участі у розгляді даної справи місцевим судом, а тому виявив вказане порушення лише під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи в апеляційному суді. За таких обставин, постанова суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, має бути безумовно скасованою, оскільки прийнята з порушенням вимог КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що суд не в праві вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. Якщо викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист особи та принципу рівності сторін процесу. Протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями норм КУпАП, які, з огляду на обмежені процесуальні повноваження суду та обов`язку збирати докази саме особами, уповноваженими на складання протоколів, не можуть бути усунуті під час судового розгляду, тому вказаний протокол не може бути допустимим доказом по справі, що тягне за собою неможливість правильного вирішення справи на його основі. На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та у даному випадку унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративне правопорушення, відсутні подія і склад адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, дані що відображенні у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 435995 від 14.06.2023 не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника адвоката Репело О.В., який діє в інтересах особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровоградавід 13.07.2023 про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати, а провадження у даній справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення Керуючись ст. 294 ч. 8 п. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.07.2023 винесеної стосовно нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Апеляційну скаргу захисника - адвоката Репело О.В., який діє в інтересах особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП - скасувати і на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження по даній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя підпис З оригіналом згідно: Суддя Кропивницького апеляційного суду Ремез П.М.