Постанова 4855 № 320/17902/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/17902/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Координаційно-моніторингової митниці від 19.04.2023 №100-О про звільнення ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді головного державного інспектора оперативного відділу № 1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Координаційно-моніторингової митниці з 20.04.2023; - стягнути з Координаційно-моніторингової митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 20.04.2023 по день ухвалення рішення у справі; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зміст наказу та документи, які зазначено у такому наказі як підстави його видачі, не містять детальної інформації та не описують суть і обставини недосягнення ключових показників завдань, не проаналізовано фактичний стан обставин того чи іншого показника чи умови контракту, їх вплив у період перебування на державній службі, тобто правовий підхід відповідача до вирішення питання був формальним та суб`єктивним. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що за результатами контрольних заходів було виявлено несумлінне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 . Позивач не виконав завдання та не досягнув якісного виконання показників результативності, ефективності та якості завдань, які передбачені умовами Контракту про проходження державної служби, у зв`язку з чим відповідачем ініційовано припинення дії контракту та звільнення позивача із займаної посади. На думку відповідача, оскаржуваний наказ виданий правомірно, в межах компетенції, у порядок і спосіб, визначених чинним законодавством України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Наголошує, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження обгрунтованості, як неналежного виконання умов контракту позивачем, так і дотримання процедури його звільнення. Звертає увагу, що позивачем не ставиться під сумнів висновок Митниці щодо оцінки його результативності, ефективності та якості виконання ним ключових показників, а лише зазначено про «формальний підхід» при здійсненні оцінки його службової діяльності та виконання ним ключових показників. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Координаційно-моніторингової митниці від 30.06.2021 № 22-о «Про призначення працівників» ОСОБА_1 призначено з 30 червня 2021 року на посаду головного державного інспектора оперативного відділу № 1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Координаційно-моніторингової митниці, шляхом укладання контракту про проходження державної служби. 30 червня 2021 року між Координаційно-моніторинговою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби №

12. Відповідно до п. 26 цього контракту, строк його дії з 30.06.2021 по 29.06.2024. Наказом Координаційно-моніторингової митниці від 19.04.2023 №100-0 вирішено, зокрема:

1. Звільнити ОСОБА_1 , з посади головного державного інспектора оперативного відділу № 1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Координаційно-моніторингової митниці, 19 квітня 2023 року, за неналежне виконання ключових показників завдань, визначених контрактом про проходження державної служби, відповідно до частини першої статті 88-1 Закону України «Про державну службу». Підстава: частина перша статті 88-1 Закону України «Про державну службу»; абзац четвертий пункту 21 контракту про проходження державної служби від 30 червня 2021 року №12; повідомлення про припинення від 11.04.2023 №7.9-1/12/10/975.

2. Припинити дію контракту про проходження державної служби від 30 червня 2021 року №12, укладеного з ОСОБА_1 . Підстава: абзац четвертий пункту 21 контракту про проходження державної служби від 30 червня 2021 року №12. Вважаючи протиправним вказаний наказ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що видаючи наказ про звільнення відповідач обмежився лише загальним поняттям неналежне виконання умов контракту без зазначенням конкретних підстав і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених конкретних порушень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Згідно п.п. 6-8 частини першої статті 8 Закону № 889-VІІІ державний службовець зобов`язаний, зокрема: забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною третьою статті 569 Митного кодексу України встановлено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Згідно з частиною п`ятою статті 570 Митного кодексу України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень. Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер. Чисельність посад державної служби в митному органі, на які здійснюється призначення з укладанням контракту про проходження державної служби, не обмежується. Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років. Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту. Поряд з цим, порядок укладення контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, регламентований статтею 31-1 Закону № 889-VІІІ. Відповідно до частини першої статті 31-1 Закону № 889-VІІІ з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Згідно з частиною другою статті 31-1 Закону № 889-VІІІ порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів. До істотних умов контракту, як передбачено частиною п`ятою статті 31-1 Закону № 889-VІІІ, належать: 1) місце роботи і посада державної служби; 2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; 3) дата набрання чинності та строк дії контракту; 4) права та обов`язки сторін; 5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; 6) режим праці та відпочинку; 7) умови оплати праці; 8) відповідальність сторін та вирішення спорів; 9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту. За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби. При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом. Відповідно до частини восьмої статті 31-1 Закону № 889-VІІІ контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років. Згідно з частиною дев`ятою статті 31-1 Закону № 889-VІІІ контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду. Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків (ч. 10 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ). Згідно з частиною 12 статті 31-1 Закону № 889-VІІІ дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону. Однією з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону, є: державна служба припиняється з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону). Відповідно до статті 88-1 Закону № 889-VІІІ контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби. З матеріалів справи вбачається, що між Координаційно-моніторинговою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, та ОСОБА_1 , який призначається на посаду державної служби - головного державного інспектора оперативного відділу № 1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Координаційно-моніторингової митниці, укладено контракт про проходження державної служби № 12 від 30.06.2021. Предмет контракту визначений у п. 5, згідно з яким особа відповідно до контракту зобов`язується виконати завдання та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання. А саме: проведення заходів та операцій (у тому числі спільних з правоохоронними органами) із запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, наркотичних засобів, зброї та інших предметів контрабанди, виявлення митних правопорушень; здійснення аналізу інформації з відкритих та відомчих інформаційних джерел з метою встановлення осіб/підприємств, причетних до контрабанди та порушень митних правил; моніторинг та аналіз «ризикових» митних оформлень та попередніх декларацій з використанням АСМО «Інспектор» (АСМО), ЄАІС Держмитслужби, програмного забезпечення портового співробітництва посадовими особами підрозділу; виконання доручень, наданих керівником відділу, Управління, зокрема щодо опрацювання результатів моніторингу митних оформлень товарів та транспортних засобів комерційного призначення, а також оперативної інформації щодо можливих порушень законодавства України з питань митної справи; здійснювати контроль за виконанням посадовими особами митниць митних формальностей, визначених за результатами застосування системи правління ризиками. Відповідно до п. 21 Контракту дія цього контракту припиняється: у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт; за ініціативою особи або за згодою сторін; за ініціативою державного органу - у разі невиконання або неналежного виконання особою умов цього контракту; у разі припинення державної служби з підстав, визначених ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», та з інших підстав, визначених законодавством; у разі невиконання або неналежного виконання особою умов цього контракту державний орган повідомляє особі про припинення цього контракту не пізніше ніж за сім календарних днів до такого припинення. Оскаржуваний наказ виданий на підставі: частини першої статті 88-1 Закону № 889-VІІІ, абз.4 п. 21 контракту про проходження державної служби № 12 від 30.06.2021 та повідомлення про припинення від 11.04.2023 №7.9-1/12/10/975. Суд першої інстанції вірно вказав, що зміст наказу та документи, які зазначено у такому наказі як підстави його прийняття, не містять детальної інформації та не описують суть і обставини недосягнення ключових показників завдань та невиконання додаткових умов контракту, відсутня обґрунтована оцінка формулювань таких показників, не отримано від особи пояснень і не проаналізовано фактичний стан обставин того чи іншого показника чи умови контракту, їх вплив у період перебування на державній службі. Як вбачається із повідомлення про припинення від 11.04.2023 №7.9-1/12/10/975, окрім викладених положень Контракту, відповідачем зазначено, що за результатами аналізу виконання ключових показників завдань у І кварталі 2023 року встановлено, що позивач не виконував їх належним чином. До відзиву відповідачем додано копії протоколів № 4 від 13.02.2023 щодо результатів роботи оперативного відділу № 1 за період 02.01.2023 - 10.02.2023; № 6 від 08.03.2023 щодо результатів роботи оперативного відділу № 1 за період 13.02.2023 - 03.03.2023, зі змісту яких вбачається, що було заслухано результати роботи посадових осіб відділу, за наслідками яких виконання роботи ОСОБА_1 визнано незадовільним. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б проведення аналізу виконання позивачем завдань відповідно до умов контракту, з яких було б видно в чому полягає неналежне виконання ключових показників позивачем. Також відповідачем не надано доказів проведення оцінки рівня виконання тих завдань, що передбачені Контрактом, а також не визначила у цифровому виразі відсоток досягнення позивачем ключових показників виконання такого завдання з урахуванням допустимих відхилень. На виконання умов Контракту позивачем 03.04.2023 подавався звіт щодо результатів виконання завдань та досягнення показників результативності, ефективності та якості їх виконання за І квартал 2023 року. Однак, посадовими особами відповідача не погоджено вказаний звіт позивача без зазначення зауважень та причин такого непогодження. Крім того, вказуючи на недосягнення ключових показників завдань та невиконання додаткових умов контракту відповідач не зазначив доказів які це підтверджують, обставин та періоду, у якому приймались ключові показники завдань, їх оцінку і наслідки, в тому числі і в умовах воєнного стану. Оцінка досягнення/недосягнення ключових показників завдань та виконання/невиконання додаткових умов контракту мала місце на час надзвичайних і невідворотних обставин через військову агресію російської федерації і введення воєнного стану в Україні, що є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють для суб`єктів господарської діяльності, які формують ключові показники надходження до бюджету митних платежів, а не від дій посадових осіб митниці. Відповідач подав копію доповідної записки від 11.04.2023 №7.9-08/7.9-20/301, в якій зазначив, що за результатами проведених заслуховувань результати роботи ОСОБА_1 визнано незадовільним, жодних результатів проведення оперативних заходів контролю, аналітично-пошукової роботи та моніторингу ризикових операцій ОСОБА_1 не показав, проявив низьку самостійність та недостатність знань. А подані позивачем результати виконання завдань були не погоджені керівництвом підрозділу. Посилаючись на пункти 21 та 22 Контракту начальник Управління пропонував розглянути питання щодо припинення дії Контракту з ОСОБА_1 за ініціативи державного органу. Разом із тим, вказана доповідна записка від 11.04.2023 №7.9-08/7.9-20/301 не була підставою для видачі оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , що вчергове підтверджує необґрунтованість та безпідставність його видачі. Крім того, підставою для видачі оскаржуваного наказу був лише пункт 21 Контракту. Суд першої інстанції вірно наголосив, що матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, не містили відомостей, що характеризують позивача за період його роботи у митному органі, а також відсутні відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень у позивача. Таким чином, видаючи наказ про звільнення відповідач обмежився лише загальним поняттям неналежне виконання умов контракту без зазначенням конкретних підстав і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених конкретних порушень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №452/970/172 дійшла висновку, що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки зміст оскаржуваного наказу та документи, які зазначено у такому наказі, як підстави його прийняття, не містять детальної інформації та не описують суть і обставини неналежного виконання умов контракту про проходження державної служби, наказ Координаційно-моніторингової митниці від 19.04.2023 №100-О про звільнення ОСОБА_1 є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню. Колегія суддів наголошує, що відповідачем не було надано доказів щодо вчинення всіх необхідних дій направлених на дотримання гарантій позивача, під дією яких він перебуває при проходження державної служби. Довільне трактування приписів чинного законодавства та вчинені суб`єктом владних повноважень дії щодо збереження прав позивача мають виключно формальний характер та не направлені на дійсне, реально збереження його прав. Апеляційна скарга відповідача не містить доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було звільнено. Зважаючи на висновок суду про протиправність оскарженого наказу та його скасування, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було звільнено, а саме - па посаді головного державного інспектора оперативного відділу № 1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Координаційно-моніторингової митниці з 20.04.2023. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Таким чином, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Згідно довідки Координаційно-моніторингової митниці від 11.05.2023 №9 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 892,80 грн. Час вимушеного прогулу за період з 20.04.2023 (наступний день після звільнення) по 10.10.2023 (день ухвалення рішення у справі) (з урахуванням частини шостої статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX) становить 124 робочих днів. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 110 707,20 грн (892,80*124), з яких відповідач відрахує загальнообов`язкові податки та збори. Також є вірним висновок суду першої інстанції, що рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 20 534,40 грн. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 15.01.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна