Постанова 4854 № 540/1545/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/1545/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №540/1545/20 за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу У С Т А Н О В И В: 12 червня 2020 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі позивач, податковий/контролюючий орган) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг: - за штрафними санкціями у зв`язку з порушенням законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у загальній сумі 82 171 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що платник податків ОСОБА_1 має узгоджений податковий борг за штрафними санкціями у зв`язку з порушенням законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 82 171 грн., який відповідно до вимог Податкового кодексу України підлягає стягненню у судовому порядку. За наслідками розгляду зазначеної справи Херсонським окружним адміністративним судом 05 жовтня 2020 року прийнято рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 податковий за штрафними санкціями у зв`язку з порушенням законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 82171 грн. Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог вмотивований тим, що за відсутності добровільної сплати платником податку наявної суми узгодженої заборгованості, остання, підлягає стягненню у судовому порядку. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не отримував жодних документів від суду, зокрема ухвали про відкриття провадження у справі, яке у свою чергу позбавило можливості останнього подати відзив на позовну заяву, а також повісток про виклик до суду, внаслідок чого відповідач не повідомлений про дату, час та місце судового засідання в Херсонському окружному адміністративному суді. Скаржник наголошує, що всупереч нормам КАС України справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача та/або його представника, які не повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання. З огляду на зазначене, скаржник уважає, що судом попередньої інстанції не дотримано процесуальних гарантій забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_1 . Окрім цього, скаржник вказує про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, які у своїй сукупності свідчать про безпідставність проведення податковим органом фактичної перевірки, недотримання порядку проведення такої перевірки та подальшого надіслання на адресу ОСОБА_1 , прийнятих за наслідками здійснення перевірки рішень контролюючого органу, у тому числі податкових повідомлень-рішень. Позивач - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не скористалося своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Зокрема, судовою колегією з`ясовано, що на підставі наказу від 01.08.2018 року №759 та направлень від 28.08.2028 року №949, №950, у період з 28.08.2018 року (тривалістю 10 днів) Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено фактичну перевірку фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 з метою дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтва, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів на території Херсонської області.(а.с.15-16) За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі складено Акт №0421/21/22/РРО/2157003355 від 06.09.2018 року.(а.с.12-14) На підставі висновків Акту фактичної перевірки №0421/21/22/РРО/ НОМЕР_1 від 06.09.2018 року ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі винесено податкові повідомлення-рішення: - №005171405 форми «С» від 20.09.2018 року, яким за порушення п.11 розділу 2 постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №148 від 29.12.2017 року, на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, приписів абз.3 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 300 грн.; - №005161405 форми «С» від 20.09.2018 року, яким за порушення п.1,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року, на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.1 ст.17, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 81871 грн.(а.с.18, 18 зворотній бік) Вище зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі засобами поштового зв`язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.(а.с.19) Відомостей щодо оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку до суду апеляційної інстанцій не надано, а матеріали справи не містять. З метою погашення податкового боргу на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ф» №92739-17 від 11.12.2018 року на загальну суму податкового боргу в розмірі 82171,00 грн.(а.с.8) Вказана вище податкова вимога в адміністративному та/або судовому порядку не оскаржувалася. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 09.07.2019 року податкова заборгованість ОСОБА_1 становить 82171 грн.(а.с.7) ОСОБА_1 , у встановлені законодавством строки суму зазначеної заборгованості не сплачено, у зв`язку з чим Головне управління звернулося до суду з адміністративним позовом про її стягнення. Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, що були чинними на момент їх виникнення. Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України установлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно до пункту 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно із нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Положеннями статті 56 Податкового кодексу України установлено порядок оскарження рішень контролюючих органів. За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, яка оскаржується, вважається неузгодженою. За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У свою чергу, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті). У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Приписами пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України установлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. З аналізу наведених норм податкового законодавства України слідує, що однією з визначальних умов виникнення у платника податків обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, визначеного податковим органом, є факт належним чином отримання таким платником відповідних податкових повідомлень-рішень, та лише після такого отримання, у разі не оскарження вказаних рішень в судовому або адміністративному порядку, податкове зобов`язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями, вважаються узгодженими та підлягають сплаті. Як установлено апеляційним судом, податковий борг ФОП ОСОБА_1 за штрафними санкціями у зв`язку з порушенням законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у загальній сумі 82 171 грн. виник внаслідок несплати грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 20.09.2018 року №005171405, №005161405. Вище зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі засобами поштового зв`язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та поштових конвертів.(а.с.19) Згідно до відомостей, які містяться на копіях поштових конвертів, поштові відправлення повернуто на адресу податкового органу із відміткою поштового відділення Укрпошти із зазначенням причин такого невручення, а саме «за закінченням встановленого строку зберігання» та «інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».(а.с.19 зворотній бік) З огляду на викладене, апеляційний суд вказує про те, що податковий орган виконав свій обов`язок щодо направлення на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Водночас, скаржник наголошує на тому, що ОСОБА_1 не було відомо про будь-якого роду контроль податкового органу стосовно дотримання ним положень податкового законодавства України. Як стверджує скаржник, ОСОБА_1 не отримував та на його адресу не надходили податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 року №005171405, №005161405. Більше того, скаржник зауважує на тому, що 19 червня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрований в реєстраційних органах як фізична особо-підприємець. Однак, під час реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань помилково в графі місце проживання фізичної особи-підприємця зазначено адресу АДРЕСА_1 замість правильної адреси АДРЕСА_1 . Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника, судова колегія уважає за необхідне зазначити про таке. Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України (далі ПК України), платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси. Згідно із пунктом 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство. У відповідності до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Положеннями пункту 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відтак, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання (податковою адресою) або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. З аналізу наведених норм чинного законодавства України слідує, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Як убачається з матеріалів справи та установлено апеляційним судом, згідно до відомостей копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податковою адресою платника податків ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Саме за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податковою адресою ОСОБА_1 контролюючим органом направлялись, зокрема податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 року №005171405, №005161405. Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18 та від 23 вересня 2021 року у справі №640/8096/19. Більше того, апеляційним судом з`ясовано, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, а також Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у яких відповідачем безпосередньо зазначена податкова адреса та місце проживання - АДРЕСА_1 . Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року (справа №810/3116/18) зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Касаційним адміністративним судом також вказано про те, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. З урахуванням висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду, судова колегія уважає, що в силу положень абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 2, 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, які надіслані на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважаються врученими відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин такого невручення. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідних належних доказів оскарження та скасування у судовому порядку прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 20.09.2018 року №005171405, №005161405, скаржником до суду першої та апеляційної інстанцій не надано, а матеріали справи таких відомостей не містять. За таких обставин, податкові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 20.09.2018 року №005171405, №005161405, вважається узгодженими. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу. Так, з метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано податкову вимогу форми «Ф» №92739-17 від 11.12.2018 року на загальну суму податкового боргу в розмірі 82171,00 грн., яка направлена поштою на податкову адресу боржника. Згідно до відомостей, які містяться на копії поштового конверту, поштове відправлення повернуто на адресу податкового органу із відміткою поштового відділення Укрпошти із зазначенням причин такого невручення, а саме «інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».(а.с.10) За таких обставин, податкова вимога надсилалася контролюючим органом згідно до вимог Податкового кодексу України, та вважається врученою ФОП ОСОБА_1 у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про причини невручення. Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати скаржником, визначеної вказаною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, до суду першої та апеляційної інстанцій не надано. У зв`язку з несплатою суми узгодженого грошового зобов`язання, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Разом з цим, судова колегія уважає безпідставними доводи скаржника, зокрема, про безпідставність проведення податковим органом фактичної перевірки, недотримання контролюючим органом порядку проведення такої перевірки, а також неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та визначених в них грошових зобов`язань з огляду на таке. Так, предметом позову у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно із якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у даній справі. В межах розгляду даної справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. У свою чергу, оцінка податкового правопорушення, установленого за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту, зокрема, податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу установленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме: - факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження; - факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; - факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03.02.2022 року № 560/4343/19 та від 12.07.2022 року у справі № 160/7345/20. Відтак, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом позову про стягнення податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно із якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а тому суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. З урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи наявні правові підстави для її стягнення. Як установлено апеляційним судом вище, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку. Щодо доводів скаржника про розгляд судом справи за відсутності належного повідомлення його про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно із частиною першою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Частиною третьою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Аналіз наведених норм процесуального законодавства України дає підстави для висновку, що суд зобов`язаний створити учасникам справи належні можливості для використання всіх процесуальних прав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема: - одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №540/1545/20 прийнято позовну заяву Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами). Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Так, у позовній заяві податковим органом зазначено наступну адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . 19 червня 2020 року копія ухвали суду першої інстанції від 16.06.2020 року у справі №540/1545/20 про відкриття провадження неодноразово направлялась Херсонським окружним адміністративним судом на адресу ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 .(а.с.25-26) Разом з цим, судова колегія звертає увагу, що приписами частини 3-6 статті 171 КАС України визначено, якщо відповідачем у позовній заяві, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. В даному випадку, 12.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано позовну заяву до ОСОБА_1 як фізичної особи. В матеріалах справи містяться відомості з Єдиного державного демографічного реєстру від 12.12.2017 року, з яких убачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .(а.с.78) Однак, матеріали справи не містять доказів направлення окружним адміністративним судом ухвали про відкриття провадження у цій справі та повістки-повідомлення про розгляд справи на вище зазначену адресу місця проживання ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час і місце розгляду справи. З урахуванням вище викладеного, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що суд першої інстанції не повідомив належним чином ОСОБА_1 про судове рішення від 16.06.2020 року у справі №540/1545/20. Вказане позбавило відповідача можливості скористатися наданим приписами чинного процесуального законодавства правом на подання відзиву на позовну заяву. Більше того, колегія суддів уважає за необхідне наголосити на тому, що здійснення розгляду справи без повідомлення про хід її розгляду усіх учасників цієї справи, є порушенням частини другої статті 129 Конституції України, частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини стосовно повідомлення сторін при вирішенні спору щодо їх прав та обов`язків. Зокрема, у пункті 8 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Созонов та інші проти України» (заява № 29446/12) зазначено, що на національні суди покладається обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) Європейський суд з прав людини вказав, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи - позбавляє можливості останню подавати свої аргументи у справі. Таким чином, розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі без належного повідомлення відповідача про хід її розгляду, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 права на доступ до суду. Так, вичерпний перелік підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення наведено у статті 317 КАС України. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Пунктом 3 частини 3 статті 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційним судом установлено, що справу №540/1545/20 Херсонським окружним адміністративним судом розглянуто за відсутності належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі. При цьому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує такою підставою. З огляду на відсутність у матеріалах справи жодних доказів про вручення відповідачу процесуальних документів у справі №540/1545/20, враховуючи подану скаржником апеляційну скаргу, зі змісту якої убачається про необізнаність відповідача зі змістом позовної заяви податкового органу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №540/1545/20 з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №540/1545/20 - скасувати. Прийняти у справі №540/1545/20 нове судове рішення. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг за штрафними санкціями у зв`язку з порушенням законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у загальній сумі 82 171 грн. (вісімдесят дві тисячі сто сімдесят одна гривня 00 копійок) (отримувач УК у м. Херсоні/м.Херсон/21080900, код отримувача 37959779, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банку 899998, номер рахунку UA868999980313050104000021002, код бюджету 21080900 (державний бюджет)). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко