Постанова 4854 № 400/2179/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2179/23 Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовський Ю. М., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУ ПФУ в Миколаївській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2023 № 2000-0302-9/21297 про відмову в призначенні пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Путь Ленина» з 26.01.1984 по 12.09.1987, з 02.10.1987 по 01.09.1993; - зобов`язати ГУПФУ в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію. Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача, понесені ним судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 пояснив, що звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав пакет необхідних документів. За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу пенсійний орган не зарахував період роботи 26.01.1984 по 12.09.1987 та з 02.10.1987 по 01.09.1993, оскільки в довідці від 24.05.1996 №02-131 відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в господарстві. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення та указує, що воно порушує його право на соціальний захист, визначене статтею 46 Конституції України, зокрема, право на призначення пенсії за віком. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи про роботу позивача у колгоспі, а також із того, що у позивача відсутня трудова книжка колгоспника. Суд першої інстанції визнав, що надана позивачем довідка не містить відомості ані про характер виконуваної роботи, ані про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі, ані даних про нараховану заробітну плату у спірний період. У зв`язку з відсутністю таких даних у наданій довідці, суд визнав правомірною відмову органу Пенсійного фонду у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача та дійшов висновку, що відсутні підстави для зарахування спірних періодів до страхового стажу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає про те, що ГУ ПФУ в Харківській області, повинно було врахувати, що за відсутності відповідних записів у трудовій книжці про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Тобто, за відсутності в його трудовій книжці відомостей про роботу в колгоспі «Путь Леніна», трудовий стаж мав бути встановлений на підставі, наданої довідки №02-131 від 24.05.1996, яка містить інформацію про роботу в даному колгоспі. Скаржник стверджує, що недоліки своєчасного та правильного заповнення трудових книжок, їх облік зберігання і видача не повинні позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу. З огляду на викладене, скаржник вважає, що оскаржуване рішення про відмову у зарахуванні періоду до трудового стажу та про відмову у призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню. ГУ ПФУ в Миколаївській області подало відзив на апеляційну скаргу в якій посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову у позову, просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення залишити без змін. ГУ ПФУ в Харківській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час звернення позивач досяг передбаченого законом пенсійного віку (60 років). До заяви про призначення пенсії за віком позивач додав: - паспорт; - військовий квиток; - довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; - документи про стаж: - трудові книжки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; - довідку від 05.04.2004 АТЗТ «Миколаївське спеціалізоване управління №139» за № 82 про роботу у ЗАТ «МСУ-139»; - довідку від 24.05.1996 (мовою оригіналу) «Акционерного общества закрытого типа «РЫБФИРМА ИСТЕН СТАР КАМ» за № 02-131, в якій зазначено про роботу позивача в колгоспі «Путь Ленина» в Усть-Камчатську Камчатської області з 26.01.1984 по 12.09.1987, з 02.10.1987 по 01.09.1993. - архівну довідку від 08.08.2022 (мовою оригіналу) «Муниципального учреждения - отдела ЗАГС и архивного дела управления делами администрации Усть-Камчатского муниципального района Камчатского края РФ» за № 386 «О реорганизации Усть-Камчатского «АОЗТ «РЫБФИРМА ИСТЕН СТАР КАМ» Камчатской области». Згідно вказаних довідок ОСОБА_2 колгосп «Путь Ленина» реорганізований у «АОЗТ «ОСТІН СТАР» на підставі постанови голови адміністрації Усть-Камчатського району №350.від 23.12.1992. «АОЗТ «ОСТІН СТАР» та «АООТ «Камчатрыбпродукт» реорганізовані у «АОЗТ«РЫБФИРМА ИСТЕН СТАР КАМ» на підставі постанови голови адміністрації Усть-Камчатського району №01.від 10.01.1993. 20 лютого 2023 року за результатом розгляду поданої заяви, за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення № 2000-0302-9/21297 про відмову в призначення пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, відповідач обчислив страховий стаж ОСОБА_1 - 21 рік 8 місяців 1 день, зарахувавши до нього такі періоди: 23.11.1981 31.12.1983, 09.09.1994 - 05.10.1998, 01.03.2001 15.10.2003, 16.03.2004 03.11.2004, 04.03.2005 25.04.2005, 11.07.2005 16.11.2005, 01.01.2006 28.03.2016, 03.04.2006 15.10.2008, 12.12.2008 28.01.2009, 17.05.2011 17.10.2011, 01.11.2011 06.11.2011, 18.01.2013 18.07.2013, 19.07.2013 31.10.2013, 02.01.2014 01.12.2014, 06.03.2015 30.04.2015, 26.08.2015 21.11.2017, 02.12.2017 08.05.2018, 14.05.2018 13.06.2018, 23.07.2018 23.10.2018, 07.12.2018 15.09.2021, 17.09.2021 23.12.2021 (підтверджується розрахунком стажу). Однак, орган Пенсійного фонду не зарахував до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі «Путь Ленина» з 26.01.1984 по 12.09.1987, з 02.10.1987 по 01.09.1993. Як зазначив відповідач, вказаний період роботи не зарахований до страхового стажу, оскільки в довідці «Акционерного общества закрытого типа «РЫБФИРМА ИСТЕН СТАР КАМ» № 02-131 відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в господарстві. Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідаючи на довід скаржника стосовно того, що страховий стаж позивача підтверджується належним чином, зокрема, наданою уточнюючою довідкою, колегія суддів зазначає таке. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Стаття 1 Закону №1058-IV встановлює, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Тобто, починаючи з 1 січня 2023 право на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення 60 років за наявності необхідного стажу не менше 30 років. При цьому, згідно частини 1, 2 статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як свідчать матеріали справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), тобто для призначення пенсії йому на момент призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідно мати наявного страхового стажу не менше 30 років. Закон №1788-XII гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. Стаття 1 Закону №1788-ХІІ визначає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з статтею 2 Закону №1788-ХІІ, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно зі статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналіз вказаної норми вказує, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи. Згідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (надалі- Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Отож, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або у разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. У разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ. Відповідаючи на доводи апеляції про протиправну відмову органу Пенсійного фонду у зарахуванні до трудового стажу період роботи з 26.01.1984 по 12.09.1987, з 02.10.1987 по 01.09.1993 у колгоспі «Путь Ленина», колегія суддів враховує таке. ОСОБА_1 не надав ані до органу Пенсійного фонду при зверненні за призначенням пенсії, ані до суду як першої так і апеляційної інстанції трудову книжку колгоспника. Тобто, трудова книжка колгоспника, яка при звільненні видається власнику на руки, і яка (за умови внесення до неї зазначеної вище обов`язкової інформації) у безспірному порядку підтверджує трудовий стаж роботи у вказаному колгоспі, у ОСОБА_1 відсутня, що зокрема, не заперечується останнім. Колегія суддів враховує, що надані інші трудові книжки позивача також не містять записів про роботу ОСОБА_1 у колгоспі «Путь Ленина». На підтвердження стажу в колгоспі «Путь Ленина» за період з 26.01.1984 по 12.09.1987, з 02.10.1987 по 01.09.1993. позивач надав довідку «Акционерного общества закрытого типа «РЫБФИРМА ИСТЕН СТАР КАМ» № 02-131 від 24.05.1996. Слід зазначити, що наведена довідка не містить інформації ані про характер виконуваної роботи, ані про фактично відпрацьовані роботи в колгоспі та встановлений мінімум трудоднів. Окрім цього, у наданій довідці також відсутні відомості про нараховану позивачеві заробітну плату у колгоспі «Путь Ленина». Докази про перебування у спірний період в трудових відносинах із колгоспом « ОСОБА_3 » без набуття статусу члена колгоспу (за трудовим договором) скаржник ані до органу Пенсійного фонду, ані до суду також не надав не надав. Аналіз змісту наданої позивачем архівної довідки від 08.08.2022 (мовою оригіналу) «Муниципального учреждения - отдела ЗАГС и архивного дела управления делами администрации Усть-Камчатского муниципального района Камчатского края РФ» за № 386 свідчить про те, що колгосп « ІНФОРМАЦІЯ_2 » проводив свою господарську діяльність на підставі Статуту та застосовував почасову преміальну оплату праці, відповідно до табелів виходу на роботу, з урахуванням установлених тарифних ставок. Заробітна плата колгоспника залежала від кількості виловленої риби сирця, що відображалося у розрахункових відомостях та облікових рахунках. Також у наведеній довідці прописано, що час роботи працівника в колгоспі зараховувався в трудовий стаж на підставі записів в трудовій книжці. Окрім того, наголошувалося, що даний колгосп здійснював відрахування у Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд, з працівників утримувався податок з доходів. Наведені відомості орган реєстрації громадського стану та архіву надав на підставі наказів, розпоряджень, протоколів, постанов, облікових рахунків, розрахункових відомостей, особистих карток за формою Т-2. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відсутність записів у трудовій книжці, а також відсутність трудової книжки колгоспника з необхідними записами як належного доказу трудового стажу в спірний період, а також не зазначення необхідної інформації у наданій довідці, виданої архівною установою, не може вважатися формальністю. Колегія суддів також враховує, що в оскаржуваному рішенні відповідач рекомендував заявникові надати уточнюючу довідку за даний період із встановленим та виробленим мінімумом в колгоспі, однак, останній, таку рекомендацію не виконав, попри те, що збереглися в архівній установі облікові рахунки на кожного працівника, розрахункові відомості, особисті картки за формою Т-2. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відсутність даних про установлений в колгоспі мінімум участі в громадському господарстві, виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період, а також відомостей про нараховану йому заробітну плату є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі «Путь Ленина» з 26.01.1984 по 12.09.1987, з 02.10.1987 по 01.09.1993 є обґрунтованим. Оскільки, наявний страховий стаж ОСОБА_1 (21 рік 8 місяць 1 день) є недостатнім для призначення пенсії за віком, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2023 щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком. З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений. Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 15.01.2024.