Ухвала КЦС ВС № 205/2568/19

УХВАЛА 15 січня 2024 року м. Київ справа № 205/2568/19 провадження № 61-18745ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (особа яка не брала участі у справі) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, ОСОБА_1 , про скасування та вилучення заборони з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 , ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Виключено запис та знято заборону номер запису про іпотеку 29762940 підстава виникнення обтяження - договір іпотеки серія та номер 11212884000/1, реєстр № 2109, виданий 11 вересня 2007 року, видавник приватний нотаріус приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата О. О. (далі - приватний нотаріус ДМНО Лопата О. О.) Відомості про суб`єктів обтяження: іпотекодержатель товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), адреса: Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, боржник - ОСОБА_4 . Виключено запис та зняти заборону номер запису про обтяження 29762900 підстава виникнення обтяження договір іпотеки серія та номер 11212884000/1, реєстр 2109, виданий 11 вересня 2017 року, видавник - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата О. О. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майна/права якої обтяжуються ОСОБА_4 . Стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2020 року виправлено описку, допущену в заочному рішенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/2568/19 від 25 листопада 2019 року, а саме: в другому абзаці резолютивної частини рішення замість: «Виключити запис та зняти заборону номер запису про іпотеку 29762940 підстава виникнення обтяження: договір іпотеки серія та номер 11212884000/1, реєстр № 2109, виданий 11 вересня 2007 року, видавник приватний нотаріус ДМНО Лопата О. О. Відомості про суб`єктів обтяження: іпотекодержатель ТОВ «Кей Колект» код ЄДРПОУ 37825968, адреса: Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, боржник ОСОБА_4 » слід читати: «Виключити запис та зняти заборону номер запису про іпотеку 29762940 підстава виникнення обтяження: договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер 5207-5208, виданий 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саенко Е. В.», а також у рішенні дату договору іпотеки серія та номер 11212884000/1, реєстр 2109, замість: «11 вересня 2017 року» слід читати: «11 вересня 2007 року». Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , як особа яка не брала участі у справі, оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1 152,60 грн. У грудні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (особа яка не брала участі у справі), із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, у якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц). Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявники, як на одну з підстав касаційного оскарження судового рішення, посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), проте не зазначають конкретної норми права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, відповідно, не конкретизують підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що саме по собі зазначення у якості підстави касаційного скарження пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону щодо обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, заявникам необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження постанов відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у системі «Електронний суд» заявникам також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (особа яка не брала участі у справі) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник