Постанова Харківський апеляційний суд № 638/4636/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/4636/23 Головуючий суддя І інстанції Щепіхіна В. В. Провадження № 22-ц/818/385/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення аліментів П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року, по справі № 638/4636/23, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, встановив: ОСОБА_2 у травні 2023 року до суду звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання двох спільних малолітніх дітей. Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач з липня 2013 перебували у шлюбі. Під час шлюбу народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.12.2022 рішенням Ленінського районного суду м. Полтави шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з позивачем. Вказала, що з червня 2022 року відповідач став мешкати окремо, а з грудня 2022 року не надає допомоги на утримання дітей. Таким чином, відповідач припинив будь-яке спілкування з позивачем та дітьми, в тому числі і участь у їх вихованні та утриманні. Окрім витрат на одяг, взуття, харчування, канцелярське приладдя у зв`язку з навчанням, учбові матеріали позивач одноособово несе витрати на забезпечення всебічного розвитку дітей. Значна частина витрат йде на піклування про їх здоров`я: лікування від сезонних хвороб, систематична корекція зору, систематичне ортодонтичне лікування, щорічне санаторно-курортне оздоровлення. Зазначила, що крім того, наразі діти навчаються у школі на дистанційній формі навчання, внаслідок чого перебувають вдома. Враховуючі вік дітей (8 та 9 років), складну безпекову ситуацію у м. Харкові, їх неможна залишати без догляду на цілий день. Позивач працює та не має можливості перебувати вдома в робочий час. У зв`язку з цим з дітьми залишається знайома людина, на допомогу якої позивач також несе витрати у розмірі 7000 грн. на місяць. Так як діти - учні початкової школи, їм дуже складно опановувати учбовий матеріал дистанційно. З понеділка по п`ятницю з ними займається репетитор по 2 години на день. Витрати на одне заняття складають 300 грн. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 вважає, що аліменти у розмірі 7000 грн. щомісяця на утримання двох дітей, з урахуванням частки витрат позивача, забезпечать необхідний та достатній рівень життя та розвиток дітей. Відповідач визнав позов на суму 4000 грн. У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, та їх уточнила, просила суд встановити розмір аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3500 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 3500 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою та до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3500 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 3500 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22 травня 2023 року та до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, призначити судово молекулярно-генетичну експертизу, після встановленого кровного споріднення між дітьми та відповідачем у справі, призначити сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 2000,00 грнале не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та доньки ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є необ`єктивним, необґрунтованим та несправедливим, а також - не відповідає фактичним обставинам справи. Судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі призвело до порушення норм матеріального права. Вказав, що судом першої інстанції не був врахований жоден із доводів відповідача, та відмова суду у прийнятті відзиву на позов не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Суд помилково не врахував докази про його доходи на час ухвалення рішення у справі. Зауважив, що у своєму письмовому відзиві на позовну заяву, в якому він заперечував проти стягнення аліментів у розмірі 7000,00 грн., та просив призначити суму аліментів у розмірі 4000,00 грн., він покликався на те, що на час розгляду справи не має можливості сплачувати такий розмір аліментів як просить позивач. Також, разом з відзивом відповідач надав до суду заяву про поновлення строку для надання до суду відзиву. Обґрунтовував своє клопотання поважними причинами: тим, що з травня 2023 по сьогоднішній день постійно перебуває у відрядженні у зв`язку з наданням гуманітарної допомоги у місті Бахмут та Херсон, що підтверджується довідкою голови правління благодійної організації "Благодійний фонд "Колохати" від 28.09.2023. Однак суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів поважності причин пропуску строку на подання відзиву та помилково відмовив у його поновленні. Вважає, що відповідно до правового висновку постанови Верховного суду у справі № 807/643/17 від 09 жовтня 2019 року підтверджений належними доказами факт здійснення відповідачем волонтерської діяльності та перебування в зоні проведення бойових дій на добровільних засадах, може бути підставою для визнання поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Вказав, що згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 обсяг доходу за 10 місяців 2023 року склав 0 грн.00 коп. Зазначив, що він як у відзиві так і у апеляційній скарзі ставить питання про необхідність встановлення біологічного батьківства, у нього виникли сумніви щодо батьківства, оскільки після чергових з`ясування відносин з колишньою дружиною вона повідомила, що він не їх батьком. Для того, щоб виключити всі підозри у біологічній неприналежності дітей, просить провести судову молекулярно-генетичну експертизу. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Вказала, що суд за недоведеності поважних причин пропуску процесуального строку на подачу відзиву на позову обґрунтовано відмовив у його поновленні. Суд відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів врахував стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, відсутність даних про обмеження стану здоров`я у відповідача та відсутність у нього інших непрацездатних утриманців. Суд дослідив наявні у матеріалах справи докази про доходи відповідача, як фізичної особи - підприємця. Зазначила, що суд безпосередньо, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення. Позивачка також відхилила доводи скарги щодо заперечення нею батьківства відповідача та згодна на проведення відповідної експертизи в межах іншої справи про оспорювання батьківства, яку може ініціювати відповідач. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 , про призначення судово-молекулярно-генетичної експертизи. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення усіх учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі. Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення. Суд звернув увагу на те, що відповідач є фізичною особою - підприємцем та є здоровою, працездатною молодою особою, даних про наявність обмежень за станом здоров`я не має, дані про наявність на його утриманні інших непрацездатних осіб також відсутні. Отже, приймаючи до уваги як рівень прожиткового мінімуму дітей, на утримання якої стягуються аліменти, матеріальне становище дитини та її матері, з якою дитина проживає, та стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, зважаючи на батьківський обов`язок відповідача по утриманню дітей до її повноліття, враховуючи інтереси останніх, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 3500,00 грн. на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 22.05.2023 року, адже такий розмір аліментів буде справедливим та розумним. Відповідач у своїй заяві зазначив, що останній не відмовляється від утримання дітей, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 7000,00 грн.. Згідно з довідки ГУ ДПС у Харківській області відповідач - ФОП ОСОБА_1 задекларував доходу наростаючим підсумком з початку року у сумі: 2020 рік - 270 500,00 грн.; 2021 рік - 623 675,00 грн.; 2022 рік - 328 206,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі, який просить позивач, тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом на підставі наявних у справі доказів, які відповідачем не спростовані, встановлено, що під час спільного шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №220, батьком зазначений ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане повторне серії НОМЕР_1 від 14 січня 2023 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №275, батьком зазначений ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане повторно серії НОМЕР_2 від 14 січня 2023 року. Сторони після розірвання шлюбу згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08.11.2022 у цивільній справі №553/3356/22 не мешкають разом та не ведуть спільного господарства, діти мешкають разом з матір`ю, і цей факт є безспірним. Відповідач у своїй заяві зазначив, що останній не відмовляється від утримання дітей, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 7000,00 грн. Згідно з довідки ГУ ДПС у Харківській області ФОП ОСОБА_1 задекларував доходу наростаючим підсумком з початку року у сумі: 2020 рік - 270 500,00 грн.; 2021 рік - 623 675,00 грн.; 2022 рік - 328 206,00 грн. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.141 СК України мати, батько, мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 150 СК України). Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років 2833 гривні. Матеріали справи свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 , як у відзиві на позовну заяву так і у апеляційній скарзі не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі по 2000, 00 грн, вказуючи на те, що він не є її біологічним батьком. Відповідно до копії свідоцтва про народження видане повторне серії НОМЕР_1 від 14 січня 2023 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №220, батьком зазначений ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_5 та копії свідоцтва про народження видане повторне серії НОМЕР_2 від 14 січня 2023 року - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №275, батьком зазначений ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_5 . Отже, відповідач у справі ОСОБА_1 записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак належних та допустимих доказів (рішення суду про усиновлення чи скасування усиновлення) на спростування даних обставин відповідачем до суду першої інстанції не було надано. Вимог про оспорювання батьківства до суду першої інстанції не заявлялося та не розглядалося, відповідач не надав до суду апеляційної інстанції доказів про те, що у нього були поважні причини, які істотно зашкодили йому вчасно звернутись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи на підтвердження своїх заперечень про своє батьківство, що не позбавляє його права звернутись до суду з відповідним позовом про оспорювання свого батьківства, в межах якого просити суд призначити відповідну судову експертизу. Відповідач всупереч свого процесуального обов`язку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України у контексті вказаної норми ст. 180 СК України не надав суду доказів того, що на день ухвалення оскарженого рішення суду він не мав можливості сплачувати кошти на утримання дітей, не надав документів, які підтверджують відсутність у нього доходу, або перебування у нього на утриманні інших осіб, існування будь-яких інших обставин, що мають істотне значення при вирішенні спору про стягнення аліментів на утримання дітей та не спростував наявні у справі вищевказані докази, на які покликався суд першої інстанції на обґрунтування висновків про спроможність відповідача сплачувати аліменти у присудженому розмірі. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довів належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами (чи то рішення про скасування усиновлення чи відсутність кровного споріднення між ним та дітьми). Аргументи ОСОБА_1 про те, що він не є батьком дітей, у зв`язку з чим суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов у цій частині, спростовуються установленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи та доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема суд правильно врахував свідоцтва про народження дітей, де батьком зазначений саме ОСОБА_1 (а.с.9,11), які містять відомості про батька дитини - ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність доказів з боку відповідача на спростування факту батьківства щодо дітей. Наведене свідчить, що відповідачем ОСОБА_1 не спростовано висновки суду першої інстанції, він не позбавлений права в подальшому звернутися до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання дітей за наявності для того відповідних підстав. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом обставин справи були дотримані норми матеріального і процесуального права. Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України дав правильну правову оцінку наявним доказам у справі. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги не спростовують висновки районного суду, тому колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення - без змін. Передбачених ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 15 січня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В. Бурлака. Ю.М.Мальований.