Постанова 4854 № 420/4079/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4079/23 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 23.05.2023р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною бездіяльності у не виданні наказів про виплату додаткової винагороди та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 28.02.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ТУ ССО у Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у не виданні наказів про виплату, не нарахуванні та невиплаті йому додаткової винагороди у розмірі - 30000 грн. за кожен місяць служби за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р., а з 19.07.2022р. по 31.01.2023р. - у розмірі до 30000 грн. пропорційно до часу проходження служби в розрахунку на місяць; - зобов`язати відповідача видати накази про виплату, нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р., а з 19.07.2022р. по 31.01.2023р. - в розмірі до 30000 грн. пропорційно до часу проходження служби в розрахунку на місяць. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Одеській області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі - 30000 грн. за кожен місяць служби за період часу з 24.02.2022р. по 18.07.2022р., а з 19.07.2022р. по 31.01.2023р. - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов`язано ТУ ССО у Одеській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби за період часу з 24.02.2022р. по 18.07.2022р., а з 19.07.2022р. по 31.01.2023р. по день ухвалення судового рішення - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТУ ССО у Одеській області 22.06.2023р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2022р. та ухвалити нове - яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 за період з 24.02.2022р. по 20.01.2023р. у розмірі пропорційно в розрахунку на місяць після надходження відповідних асигнувань від головного розпорядника бюджетних коштів - ДСА України. Що ж стосується решти позовних вимог, відповідач просив залишити такі без задоволення. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТУ ССО у Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 06.07.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 11.07.2023р. ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №260/3564/22. 02.08.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023р. провадження у справі - поновлено, а її розгляд - вирішено здійснювати в порядку письмового провадження. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. Позивача - ОСОБА_1 наказом начальника ТУ ССО у Одеській області від 19.06.2020р. за №125о/с було призначено на посаду командира 1 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м.Одеса) ТУ ССО у Одеській області та присвоєно спеціальне звання - старший сержант Служби судової охорони. У період з 19.06.2020р. по 31.01.2023р. ОСОБА_1 працював в ТУ ССО у Одеській області на займаній посаді, що підтверджується відомостями з трудової книжки від 10.06.2020р. серії НОМЕР_1 . 16.01.2023р. ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій повідомив про бажання звільнитися та просив отримати всі передбачені при звільненні документи і виплати. 31.01.2023р. наказом ТУ ССО у Одеській області від 27.01.2023р. №43 о/с позивач звільнений за власним бажанням з займаної посади та отримав низку документів, зокрема, довідку про доходи. З наданих при звільнені позивача довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 20.01.2023р. №9 та архівної відомості №1, останній дізнався, що не отримував додаткову грошову винагороду у розмірі - 30000 грн., передбачену постановою Кабінетів Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд 1-ї інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, як наслідок, наявності підстав для їх часткового задоволення. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Служба судової охорони, відповідно до ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII, є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони і підтримання громадського порядку в судах, що підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки та доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. За змістом ч.2 вказаної статті, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, та повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019р. №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів та коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення затверджується Державною судовою адміністрацією. Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони було затверджено наказом ДСА України від 26.08.2020р. №384. Як передбачено п.п.4-7 цього Порядку, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавка за стаж служби) та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги). Відповідно до п.п.8 та 10 Порядку №384, грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, передбачені у п.11 Порядку №384, до яких, серед іншого, було віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати. Разом із тим, грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику та своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (п.15 розділу І Порядку №384). Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п.17 Порядку №384). У контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. за №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), з 24.02.2022р. 05 години 30 хвилин в Україні введено режим воєнного стану строком на 30 діб. У подальшому, строк дії особливого правового режиму в Україні було продовжено Указами Президента України від 14.03.2022р. за №133/2022, від 18.04.2022р. за №259/2022, від 17.05.2022р. за №341/2022, від 12.08.2022р. за №573/2022, від 07.11.2022р. №757/2022 та Указом Президента України від 06.02.2023р. за №58/2023, яким строк дії воєнного стану в Україні - продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023р. строком на 90 діб. Також, на виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. за №168, в п.1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 3 вказаної Постанови, Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання стосовно збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. Дана Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовувалася з 24.02.2022р. (п.5 Постанови №168). Як загальновідомо, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022р. за №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168: - в абз.1 п.1 Постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно» було замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць»; - п.1 Постанови доповнено новим абзацом наступного змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; - доповнено Постанову п.21, за яким, порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023р. №43, що набрала чинності 21.01.2023р., було внесено зміни до вказаної вище Постанови №168: у п.1 у першому реченні абз.1 слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони» - виключено. Аналіз положень зазначених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що з 24.02.2022р. Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України. Таким чином, 31.10.2022р. наказом ДСА України №396 затверджено «Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Згідно з п.3 Порядку №396, додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема, тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або ж на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком. Пунктом 7 згаданого Порядку унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 грн. - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 грн. - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У силу п.4 Порядку №396, виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. У п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022р. №793 та п.4 наказу ДСА України від 31.10.2022р. №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022р. За обставин даної справи, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022р. по 31.01.2023р. додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не нараховувалась та не виплачувалась. Колегія суддів звертає увагу на те, що 06.04.2023р. Верховним Судом було розглянуто «зразкову» справу №260/3564/22, предметом позову якої були позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) ТУ ССО щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022р. (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період). Ухвалюючи рішення на користь позивача (яке підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023р.), Верховний Суд вказував, що встановлена Постановою КМУ №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні. Суд зазначив, що у первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 грн. щомісячно. Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України Постановою №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022р. Зважаючи на ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, Верховний Суд зазначив про те, що надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють або ж не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Також, Суд дійшов висновку, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, а відтак визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. З огляду на викладене, на думку Верховного Суду, зазначені зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції. Встановлено, що п.21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції Постанови №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією Постановою. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що визначення в п.7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень. Крім того, Верховний Суд не вбачав підстав для застосування до цих спірних правовідносин Порядку №396 і в частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас, оскільки у спірний період однорідні правовідносини стосовно порядку виплати грошового забезпечення були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Верховний Суд вказав, що висновки у цій зразковій справі щодо застосування Постанови №168 у посутньому зв`язку з положеннями ст.43 та 58 Конституції України, ст.161,165 Закону №1402-VIII, нормами Порядку №384 та Порядку №396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022р. Зважаючи на те, що предмет спору у цій адміністративній справі та суб`єктний склад учасників є аналогічними, що і в «зразковій» справі №260/3564/22 (т.б. дана справа має ознаки типової справи), колегія суддів при вирішенні даної справи враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі та погоджується з висновком суду 1-ї інстанції стосовно наявності у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Що ж стосується посилань відповідача на відсутність в даному випадку підстав для висновку про допущення ним протиправної бездіяльності, з огляду на те, що ним вживались усі можливі дії в рамках чинного законодавства, в межах своїх повноважень, щодо організації реалізації виконання Постанови №168, однак невиплата додаткової винагороди позивачу пов`язана саме з відсутністю на той момент затвердженого ДСА України Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а також з відсутністю відповідного бюджетного фінансування, колегія суддів звертає увагу на наступне: Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини невиплата позивачеві належної йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, порушує гарантоване ст.1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950р. право позивача мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08.11.2005р.). За змістом п.9 ч.1 ст.4, ст.5, ч.4 ст.46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Як уже зазначалося колегією суддів вище, на підставі п.8 розділу І Порядку №384, грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Згідно з п.10 розділу І Порядку №384, грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Пунктом 4 Порядку №396 також передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати йому грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і ТУ ССО у Одеській області, яке в силу вимог п.10 Порядку №384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби. Отже, ТУ ССО у Одеській області є належним відповідачем за пред`явленим ОСОБА_1 позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати додаткової винагороди. Колегія суддів зазначає про те, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються ОСОБА_1 , що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у даній судовій справі. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322, 325,327,328,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 11.01.2024р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко