Постанова 4813 № 947/29662/22

Номер провадження: 22-ц/813/2155/24 Справа № 947/29662/22 Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.01.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В., за участю секретаря Лупши В.В., учасники справи: заявник - Акціонерне товариство «Укрсиббанк», заінтересована особа - територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» в особі свого представника Рогожіної Ірини на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Гниличенко М.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересована особа територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, в с т а н о в и в: У грудні 2022 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк», заінтересована особа територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради звернулось в суд з заявою про визнання спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою. Заява мотивована тим, що за життя ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «УкрСиббанк» договір іпотеки від 15 лютого 2008 року в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 по договору про надання споживчого кредиту № 11118362000 від 15 лютого 2007 року та передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами, у 2017 році банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення боргу за кредитним договором в сумі 71999,92 доларів США на іпотечне майно належну іпотекодавцю ОСОБА_1 квартиру у АДРЕСА_1 . Акціонерному товариству «Укрсиббанк» під час розгляду вказаної судової справи про звернення стягнення на предмет іпотеки стало відомо, що ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на те, що спадкоємці після її смерті не зверталися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а Територіальна громада не звертається із відповідною заявою до суду, Акціонерне товариство Укрсиббанк як кредитор ОСОБА_1 на підставі ст. 1277 ЦК України просило визнати відумерлою спадщину після ОСОБА_1 та передати у власність територіальної громади міста Одеси квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належала померлій ОСОБА_1 . Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2022 року відмовлено Акціонерному товариству «Укрсиббанк» у відкритті провадження по даній цивільній справі. На вказану ухвалу суду представником банку було подано апеляційну скаргу. Постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено та скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2022 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересована особа територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику, що залишення заяви без розгляду не позбавляє його право подати позов на загальних підставах. В апеляційній скарзі заявник Акціонерне товариство «Укрсиббанк», посилаючись на порушенням норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів Акціонерне товариство «Укрсиббанк» зазначає, що висновок суду стосовно наявності спору про право в ухвалі суду є помилковим, оскільки смерть іпотекодавця та відсутність спадкоємців за заповітом та за законом, та те, що до цього часу Банк є кредитором, що підтверджується наявністю договору іпотеки та невиконанням позичальником своїх кредитних зобов`язань, робить можливим розгляд справи в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою. Посилаючись на те, що Банк не може вважатися кредитором померлої та на те, що банк нібито позбавлений права на звернення до суду із такою заявою, суд не навів жодного посилання на закон; суд не вказав, який саме спір виник під час розгляду судом справи, а навпаки дійшов висновку про залишення заяви без розгляду у зв`язку із тим, що раніше у банку існував спір про право та банк вже звертався до суду з різними позовами, але закон таке не пов`язує із залишенням заzви без розгляду; крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки не є предметом розгляду справи, тому і посилання про сплив позовної давності або реалізація права на дострокове повернення кредиту не можуть свідчити про наявність спору про право у даній справі, не врахував судової практики Верховного Суду щодо наявності спору про право (постанову від 27 жовтня 2021 року у справі № 641/2666/19). Зокрема, наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, і коли у спорі існують конкретні особи, які перешкоджають реалізації права, а наразі в справі відсутні сторони з протилежними інтересами, оскільки ставиться питання про передачу майна у власність територіальної громади як відумерлої, оскільки відсутні особи, що прийняли спадщину після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Таким чином, спору про право цивільне, як помилково вважає суд першої інстанції, у цій справі не виникло. А ураховуючи відсутність спадкоємців після смерті іпотекодавця ОСОБА_1 , а також право кредитора звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, звернення Банку на підставі ст. 1277 ЦК України є законним та обґрунтованим та підлягає задоволенню. Крім того, ініціювання справи про визнання спадщини відумерлою та взяття на облік такого майна є обов`язком Одеської територіальної ради, який вона не виконала та заперечує проти розгляду цього питання за законною заявою Банку до суду. Такого висновку дійшов Одеський апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу Банку на ухвалу Київського районного суд від 27 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження в постанові від 22 березня 2023 року в рамках цієї ж справи. Зазначений висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 644/3546/17, від 10 червня 2021 року у справі № 750/5549/19, від 31 березня 2021 року у справі № 638/1604/19, від 15 грудня 2021 року по справі № 442/3046/20. Від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу про невизнання апеляційної скарги, посилаючись на те, що між Одеською міською радою та АТ «Укрсиббанк» наявний спір про право щодо даної квартири, а тому судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заявлені вимоги Банку не можуть бути вирішені в порядку окремого провадження, а відтак ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та законною. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник Одеської міської ради апеляційну скаргу не визнала та підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу. Представник Акціонерного товариства «Укрсииббанк» надав клопотання про розгляд справи без участі представника банку, доводи апеляційної скарги підтримує. Вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 15 лютого 2007 року банк уклав із ОСОБА_2 договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США на строк до 15 лютого 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,30% річних та зобов`язалася повертати кредит і сплачувати проценти щомісячно на умовах кредитного договору. В забезпечення виконання умов кредитного договору 15 лютого 2007 року банк уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами, у 2017 році банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення боргу за кредитним договором в сумі 71 990,92 доларів США на іпотечне майно-квартиру АДРЕСА_2 . Акціонерному товариству «Укрсиббанк» стало відомо, що ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 січня 2008 року, актовий запис № 848 (а.с. 12). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4 , про звернення стягнення боргу за кредитним договором в сумі 71999,92 доларів США на іпотечне майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без задоволення (а.с. 17-19). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 лютого 2022 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишається зареєстрованим за померлою ОСОБА_1 . Нових власників не виявлено. З матеріалів спадкової справи № 950/2008 до майна померлої ОСОБА_1 , заведеної 27 травня 2008 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою вбачається, що 05 травня 2008 року Банк звернувся до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців ОСОБА_4 про виконання зобов`язань по кредитному договору та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, яка перенаправлена за територіальністю до Третьої Одеської державної нотаріальної контори (а.с. 20). 29 травня 2008 року листом № 3855 Третя Одеська державна нотаріальна контора повідомила Банк, що на підставі поданої ним вимоги заведена спадкова справа № 950/2008 до майна померлої ОСОБА_1 , із заявами про прийняття спадщини ніхто зі спадкоємців не звертався (а.с. 121 зв.). 25 лютого 2009 року Банк по акту приймання-передачі надав Третій Одеській державній нотаріальній конторі оригінали документів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 24 лютого 2010 року Банк звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців ОСОБА_4 (вих. №138/30-81/481) та зазначив, що станом на 19 лютого 2010 року не виплачена частина боргу, яка складає 24999,69 доларів США (а.с. 141). Листом від 13 березня 2010 року вих. №1117 Третя Одеська державна нотаріальна контора повідомила Банк про долучення вимоги до матеріалів спадкової справи, направлення її на адресу спадкового майна. На даний час з прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до Третьої Одеської державної нотаріальної контори ніхто не звертався (а.с. 140). 20 грудня 2012 року Банк звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із запитом про надання інформації щодо кола спадкоємців ОСОБА_4 , майна, що входить до спадкової маси, а також про надання копій відповідних свідоцтв про право на спадщину (а.с. 140 зв.). Листом від 04 січня 2013 року № 14/02-14 Третя Одеська державна нотаріальна контора повідомила Банк про те, що на теперішній час ніхто зі спадкоємців померлої до нотаріальної контори з питань прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , не звертався (а.с. 144). У 2014 році ПАТ «Укрсиббанк» звертався до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року позовні вимоги банку було задоволено. Постановляючи ухвалу про залишення заяви Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересована особа територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315ЦПК України, суд виходив з того, що вказана заява подана Банком на підставі ст. 1277 ЦК України як кредитором померлої ОСОБА_1 , проте Банк реалізував своє право на дострокове повернення кредиту у 2014 році, і незважаючи на свою обізнаність про смерть іпотекодавця, із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся до суду через 8 років після її смерті, який залишено судом без задоволення. Оскільки Банку відмовлено у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно, то суд вважав, що Банк позбавлений права на звернення до суду із теперішньою заявою, і в даному випадку виникають спірні спадкові правовідносини між сторонами, тому суд вважав, що у вказаних правовідносинах наявний спір про право, який не може розглядатися в порядку окремого провадження. Проте такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви у порядку окремого провадження є те, що таке не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі це майно померлої ОСОБА_1 . У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16 Верховний Суд зауважив, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Главою 9 розділу ІV ЦПК України врегульовано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про визнання спадщини відумерлою. Відповідно до ст. 334 ЦПК України, заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 19 листопада 2019 року у справі № 199/353/17-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 644/3546/17, від 08 листопада 2021 року в справі № 646/6443/18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини У частині першій статті 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. За частиною четвертою статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. У статтях 12, 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказів наявності спадкоємців ОСОБА_1 , які б прийняли її спадщину, сторонами у суді першої та апеляційної інстанцій надано не було. Ураховуючи відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , а також ураховуючи право кредитора спадкодавця звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, оскільки із такою заявою не звертається до суду Одеська міська Рада, а спадкоємці за законом та за заповітом відсутні, колегія суддів погоджує довід апеляційної скарги про наявність у заявника АТ «Укрсиббанк» права звернення до суду із відповідною заявою. Висновок суду про наявність спору про право як підставу для залишення заяви АТ «Укрсиббанк» без розгляду з огляду на наявність між сторонами спору про право, оскільки між ними виникли спірні спадкові правовідносини, є помилковим, оскільки між АТ «Укрсиббанк» та Одеської міською радою відсутній спір щодо визнання спадщини відумерлою, і відсутні особи які би оспорювали право Ради на набуття права на спадкове майно ОСОБА_1 як на відумерлу спадщину. Тобто, по справі не встановлено, між ким та який існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Оспорення ж Радою права у Акціонерного товариства «Укрсиббанк» звернення до суду із заявою про визнання спадщину відумерлою як кредитора може свідчити не про існування спору, а про застосування судом відповідного процесуального наслідку у разі не доведення особою, що звернулася до суду, своєї зацікавленості у розгляді справи. Оскільки підставою для залишення судом заяви АТ «Укрсиббанк» без розгляду стала саме наявність спору про право, чого по справі не встановлено, то такий висновок суду є помилковим. Можливість звернення стягнення на відумерлу спадщину в інтересах банку як кредитора знаходиться поза межами розглядуваної справи та не свідчить про існування між особами по справі спору про право, оскільки предметом справи є визнання спадщинb відумерлою, і спір щодо такого відсутній. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» в особі свого представника Рогожіної Ірини задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 12 січня 2024 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: Ю.П. Лозко Н.В. Стахова