Ухвала ККС ВС № 720/856/22

УХВАЛА Іменем України 11 січня 2024 року м. Київ справа № 720/856/22 провадження № 51 - 6509 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022262020001102 по обвинуваченню: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Камчатський Російської Федерації, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановив: За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України та призначено їй покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. За обставин, детально наведених у вироку, в квітні 2022 року ОСОБА_5 вступив у попередню змову з ОСОБА_6 , діючи спільно, з метою подальшого збуту, придбав через Інтернет - магазин за допомогою програмного забезпечення для смартфонів, планшетів та ПК «Telegram" сайт «Адмін» психотропні речовини у формі порошкодібних речовин, амфетамін та метамфетамін, у формі таблеток - МДМА (3,4 - метилендіоксиамфетамін), у формі кристалоподібної речовини - PVP, що були розфасовані у різнокольорових пластикових контейнерах (пластикових-кришках від пляшок), у згортках в залежності від виду психотропної речовини, які 14 квітня 2022 року близько 08:00 год., знаходячись на одній з вулиць у м. Чернівці, частину залишив при собі, а частину передав ОСОБА_6 , яка пакунок з наркотичними засобами помістила у сумку та разом на громадському транспорті прибули до м. Новоселиця з метою ставити закладки (клад) з пакунками наркотиків для не встановлених слідством покупців, у раніше визначених місцях за допомогою геолокації, яка була відома лише ОСОБА_5 . ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 в м. Чернівці 89 одиниць упакувань різних психотропних речовин, а саме 40 ємностей круглої форми та 9 згортків, які містять у своєму складі психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 21,7715 г та 40 ємностей круглої форми, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, загальною масою 23,7678 г. При цьому ОСОБА_5 мав при собі 6 одиниць упакувань, а саме 4 пластикових контейнери, в яких знаходились особливо небезпечні психотропні речовини - МДМА 5.4 - метилендіоксиамфетамін, вагою 1,0724 г та кристалічні речовини жовтого кольору, що містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, вагою 0,2396, що була розфасована в 2-і пластикові ємності, які у подальшому 14 квітня 2022 року приблизно об 11:05 год. були виявлені працівниками СРПП відділення поліції №6 м. Новоселиця у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час їх затримання біля господарства по АДРЕСА_3 . Вказані психотропні речовини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в порушення вимог діючого законодавства зберігали при собі з метою подальшого збуту. Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 29 вересня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 задовольнив частково, вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2023 року в частині кваліфікації дій обвинувачених та в частині призначення додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_6 змінив. Виключив з мотивувальної та резолютивної частини вироку суду вказівку про визнання винуватими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і призначення їм покарання за цим законом, також про призначення обвинуваченим покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України. Виключив з резолютивної частини вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у виді конфіскації майна. Постановив вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, крім житла. Також постановив вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки. В іншій частині вирок залишив без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , в якій він порушує питання про перегляд вищевказаних судових рішень. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджуючись з наданою судами оцінкою доказам, захисник вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що: ? вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 КК України, не доведена, у справі відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_5 умислу на збут наркотичних засобів; ? дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 309 КК України, оскільки факт виявлення наркотичного засобу у великому розмірі не є доказом того, що умисел особи був спрямований на його збут; ? сторона обвинувачення не надала суду оригінали електронних документів, водночас наявні у суду копії цих документів є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не підписані електронним підписом. Також захисник стверджує, що: ? суд першої інстанції порушив вимоги ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не надав оцінку достовірності показань обвинуваченої ОСОБА_6 та не вмотивував своє рішення у частині неприйняття показань обвинуваченого ОСОБА_5 ; ? цей суд не відобразив у своєму рішенні достовірних показань свідків, не надав їм належної оцінки, не співставив з іншими доказами та був упередженим, оскільки послався у вироку на показання, які обвинувачені та свідки не надавали. Вважає, що: ? апеляційний суд не дотримався вимог ст. 404 КПК України, формально послався на докази, які не перевірив і не проаналізував; ? суди не врахували практику Верховного Суду; ? рішення судів є невмотивованими, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Висновки суду першої інстанції щодо визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та правильності кваліфікації її дій в касаційному порядку не оспорюються. Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 , якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам апеляційної скарги сторони захисту, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду. Щодо доводів касаційної скарги захисника, що ?винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення судами не доведена та не підтверджується належними та допустимими доказами На обґрунтування своїх доводів захисник, зокрема, посилається на те, що обвинувачення стосовно ОСОБА_5 ґрунтується на припущеннях, оскільки у справі відсутні докази, які б вказували на наявність в його діях умислу на збут наркотичних засобів, у зв`язку з чим його дії слід кваліфікувати за ст. 309 КК України. Наголошує, що факт виявлення наркотичного засобу у великому розмірі не є доказом умислу особи саме на збут. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.). Колегія суддів уважає, що в цьому кримінальному провадженні винуватість ОСОБА_5 доведено поза розумним сумнівом з огляду на таке. Так, за результатами апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за обставин, наведених у вироку, є обґрунтованим та належно вмотивованим. Разом з тим, апеляційний суд слушно зауважив, що оскільки дії ОСОБА_5 повністю охоплюються диспозицією ч. 3 ст. 307 КК України, тому додаткова кваліфікація за ч. 2 ст. 307 КК України є зайвою. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зміст показань яких детально викладений у вироку. Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 14 квітня 2022 року, відповідно до якого працівниками СРПП відділення поліції № 6 м. Новоселиця у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час їх затримання біля господарства по АДРЕСА_3 , було виявлено 89 одиниць упакувань різних психотропних речовин, а саме 40 ємностях круглої форми та 9 згортках, обмотані липкою стрічкою зеленого та білого кольору; протоколом огляду мобільного телефону Xiomi Redmi моделі 09PRO, який був вилучений у ОСОБА_5 під час його затримання при його огляді була виявлена переписка з абонентом на ім`я ОСОБА_12 який просить відкласти йому половину та розрахується при зустрічі або перерахує гроші при зустрічі; висновком експерта від 28 квітня 2022 року №СЕ-19/126-22/2318-НПРАП, відповідно до якого, виявлена у ОСОБА_5 при поверхневій перевірці невідома речовина, яка поміщена в пластмасову ємність та обмотана чорною липкою стрічкою у кількості 2-х штук, місіть у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метафетаміну становить 0.1092 грама; висновком експерта від 15 квітня 2022 року №СЕ-19/126-22/2319-НПРАП, відповідно до якого, виявлені у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 чотири контейнери в яких були поміщені таблетки, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої обмежено - МДМА. Загальною масою 1.0724 грама; висновком експерта від 03 травня 2022 року №СЕ-19/126-22/2320-НПРАП виявлена у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розфасована порошкодібна речовина у пластмасових ємності в кількості 20 штук, які обмотані червоною липкою стрічкою з написом (CUBE24.ORG) з невідомою речовиною містять в своєму складі небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, загальною масою16.106 грама; висновком експерта від 15 квітня 2022 року №СЕ-19/126-22/2320-НПРАП виявлена у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розфасована порошкодібна речовина у 9 згортках містять в своєму складі небезпечну психотропну речовину, амфетамін, загальною масою 1.1878 грама. При цьому, вирішуючи питання про доведеність у діянні ОСОБА_5 мети збуту, місцевий суд послався на п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», відповідно до якого про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасовування, поведінка суб`єкта злочину і те, що сама особа наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх. Таким чином, дослідивши під час судового розгляду докази, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в обвинуваченого мети збуту психотропних речовин, з огляду на особливо великий розмір відповідної речовини, спосіб її упакування та розфасування. Так, суд у своєму рішенні, зокрема, врахував, що всі вилучені в обвинувачених психотропні речовини були розфасовані в 89 та 6 упакувань, а саме в пластикові ємності, які були обмотані липкою стрічкою та в полімерних згортках. Крім того, суд звернув увагу і на те, що обвинуваченими додатково вживалися заходи конспірації своєї діяльності, тобто, збут психотропних речовин шляхом залишення закладок (кладів) з послідуючим визначенням їх місцезнаходження за рахунок геолокації, спосіб та засоби оплати за психотропні речовини, шляхом перерахування коштів на банківську картку, що в сукупності доказує про умисел осіб на збут психотропних речовин. Водночас суди дійшли обґрунтованого висновку, що версія ОСОБА_5 про зберігання психотропних речовин для власного вживання не є слушною, оскільки загальна кількість вилучених психотропних речовин явно перевищує потреби обвинувачених у власному вживанні. Крім того, судами були враховані показання обвинуваченої ОСОБА_6 , надані у судовому засіданні. Так, з оскаржуваних судових рішень убачається, що ОСОБА_6 раніше перебувала в близьких стосунках з ОСОБА_5 і їй відомо про те, що він займався збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, попередньо закуповуючи їх через мережу «Інтернет». Збут наркотичних засобів та психотропних речовин ОСОБА_5 здійснював шляхом розміщення «закладок» в різних місцевостях. Останній раз 14 квітня 2022 року ОСОБА_5 передав їй в м. Чернівці частину розфасованих психотропних речовин, які вона поклала собі в сумку, після чого вони вдвох поїхали в с. Маршинці Новоселицького району розставляти «закладки» - розфасовані психотропні речовини. Місця закладок знав лише ОСОБА_5 через програмне забезпечення «геолокація». Там же в с. Маршинці їх затримали працівники поліції та вилучили наявні в них психотропні речовини. Вона допомагала ОСОБА_5 збувати психотропні речовини, розставляючи «закладки», а він їй за це давав дозу наркотичних засобів, оскільки вона є наркозалежною особою. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу того, що ОСОБА_6 змінила свої показання під впливом прокурора в обмін на призначення їй меншого покарання, зазначивши, при цьому, що вирок стосовно ОСОБА_6 не було ухвалено на підставі угоди між прокурором та обвинуваченою про визнання останньою своєї винуватості. Разом з тим, судами також встановлено, що про наявність у ОСОБА_5 умислу на збут психотропних речовин свідчать також і дані протоколу огляду мобільного телефону, який було вилучено у ОСОБА_5 . З судових рішень убачається, що цей телефон містить переписку з абонентом на ім`я « ОСОБА_12 », який просить відкласти йому половину і що він розрахується, перерахувавши гроші на картку, або при зустрічі дасть у руки. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду. ?Щодо доводів касаційної скарги захисника, що суд першої інстанції був упередженим, оскільки послався у вироку на показання, яких обвинувачені та свідки не надавали, а також те, що цей суд не відобразив у своєму вироку достовірних показань свідків Право на розгляд справи безстороннім судом, встановленим законом, гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес щодо результату розгляду справи, конфлікт інтересів або іншим чином упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі. У кримінальному процесуальному законодавстві України закріплено інститут відводу, самовідводу, який передбачає інструменти для усунення упередженого судді від здійснення судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Водночас, касаційна скарга захисника не містить будь яких посилань на те, що сторона захисту була позбавлена скористатися правом заявити відвід судді або, що заявлений стороною захисту відвід не був розглянутий. Колегія суддів звертає увагу, що Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції, зокрема, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте, слід зазначити, що доводи касаційної скарги захисника з приводу того, що суд першої інстанції в оскаржуваному вироку не відобразив достовірних показань свідків не є слушними оскільки кримінальний процесуальний закон не вимагає дослівного відтворення в судовому рішенні змісту показань учасників судового провадження, де має бути з достатньою повнотою передана їх сутнісна складова, що впливає на встановлення судом обставин, які є предметом судового розгляду і підлягають доказуванню за приписами ст. 91 КПК України. Більш того, варто зауважити, що, крім показань свідків, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується іншими належними та допустимими доказами. ?Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що сторона обвинувачення не надала суду оригінали електронних документів. Наявні у суду копії цих документів є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не підписані електронним підписом Положеннями ст. 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Так, згідно з ч. 7 ст. 237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Відповідно до ч. 2 ст. 240 КПК України, під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Згідно з ч.1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Частина 1 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Так, аналізуючи вказані правові норми, місцевий суд, всупереч доводам касаційної скарги захисника, дійшов слушного висновку, що при проведені огляду та слідчого експерименту оформляється письмовий протокол, а аудіо запис та фото фіксація цього процесу лише можуть бути проведеними, тобто не є обов`язковими, так само і при використані електронного документа може використовуватися електронний підпис, що також є не обов`язковим, а його відсутність не свідчить про недопустимість та не належність даних доказів. Водночас, погоджуючись із позицією суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що діючим КПК України не передбачено підписувати електронним цифровим ключом відеозаписи, які здійснюються під час проведення певних слідчих дій. Крім того, слід зазначити, що посилання захисника в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, зокрема, які містяться у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі № 203/337/19, не є релевантними обставинам цього кримінального провадження. Щодо доводів касаційної скарги захисника з приводу того, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 404 КПК України, формально послався на докази, які не перевірив і не проаналізував Так, норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама по собі незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України. Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. Водночас, апеляційний суд погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою доказам, а тому підстав для повторного безпосереднього дослідження доказів у цього суду не було. Разом з тим, сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що захисник у поданій касаційній скарзі не конкретизує в чому полягало порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 404 КПК України. Апеляційний суд, переглядаючи вирок врахував, що докази по справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84-86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 307 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Решта доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції. Ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України. В той же час, касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412 - 414 КПК України, а відтак й необхідності скасування чи зміни судових рішень на підставах, передбачених ч.1 ст. 438 КПК України. Оскільки з касаційної скарги засудженого, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3