Постанова 4822 № 713/2528/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 січня 2024 року м. Чернівці справа № 713/2528/23 провадження №22-ц/822/29/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Факас А.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет - орган опіки та піклування Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Рішенням Вижницького районного суду від 13.07.2023 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2 . Від шлюбу є донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка ОСОБА_2 працює за контрактом в Італії. З часу припинення подружніх відносин донька зареєстрована та фактично проживає з ним у житловому будинку в АДРЕСА_1 . Донька перебуває на його повному фінансовому утриманні. Донька навчається у Вижницькому опорному ліцеї ім. Ю. Федьковича, де характеризується позитивно. Зазначав, що вони не уклали договір про визначення способу участі батьків у вихованні дитини, місця проживання та умов її утримання. Тому, для юридичної фіксації факту знаходження дитини на утриманні батька з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним з батьків, а також для інших обставин, виникла необхідність у встановленні факту самостійного виховання та повного фінансового утримання дитини. Просив встановити факт, що він здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2023 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що самостійно виховує та утримує дитину, а відповідачка самоусунулося від виховання та утримання дитини. Відповідачка перебуває в республіці Італія, та він немає можливості встановити факт самостійного виховання та утримання дитини в позасудовому порядку. Відповідачкою не надано доказів, що вона бере участь у вихованні та утриманні дитини.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що заочним рішення Вижницького районного суду від 13.07.2023 року по цивільній справі №713/1666/23 провадження №2/713/286/23, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розірвано шлюб між ними, зареєстрований 06.10.2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис №50. Рішення набрало законної сили 18.08.2023 року. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до довідки про склад осіб, місце проживання яких зареєстроване в житлі №05-16/1230, виданої 04.08.2023 року ЦНАП Вижницької міської ради, в АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - наймач; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов життя ОСОБА_1 №02-16/100 від 08.08.2023 року, при обстеженні встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , і разом з ним зареєстрована та проживає донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно характеристики №02-18/1106, виданої 09.08.2023 року виконавчим комітетом Вижницької міської ради, ОСОБА_1 , 1986 року народження, житель АДРЕСА_2 , за час проживання в м. Вижниця скарг у виконком міської ради не надходило. З характеристики учениці Вижницького опорного ліцею імені ОСОБА_4 , яка завершила 4-Г клас 02.06.2023 року, зарекомендувала себе старанною ученицею. Навчальним матеріалом володіє на достатньому і середньому рівні. Учениця самостійно виконувала навчальні завдання з незначною допомогою вчителя. Брала активну участь у громадському житті школи та класу. Скромна, весела, товариська. Мала багато друзів, підтримувала дружні стосунки з однокласниками. Батьки приділяли належну увагу щодо виховання доньки. Завжди цікавились її успіхами та досягненнями, підтримували зв`язок з класним керівником; Як вбачається із перекладеного з італійської мови договіру на обмежений термін часткова зайнятість законодавча постанова №81/2015 від 17.03.2023 року, відповідач ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_3 , працює за контрактом в Італії, термін договору з 17.03.2023 року до 31.10.2023 року. З копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 18.06.2023 року виїхала за межі України. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказане рішення суду першої інстанції вимогам закону відповідає в повній мірі. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивач просив суд встановити факт, що він здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини не обґрунтовані належними, достатніми та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 зробила правовий висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. При цьому, питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України). Відповідно до статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені статтями 150-151 СК України. За приписами частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. За п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України. У поданій заяві заявник зазначає, що дитина проживає разом із ним, знаходиться на його одноособовому утриманні і самостійному вихованні, тобто фактично при задоволенні даної заяви можна буде дійти висновку, що мати дитини - ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, що не є предметом даної цивільної справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання малолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу. Надані суду письмові докази лише свідчать про проживання дитини разом з батьком, що ніким не заперечується, та підтверджують факт того, що мати дитини працює за межами країни, однак жодним чином не підтверджують ухилення матері від участі у вихованні дитини та її не участь в утриманні дитини. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не виконано обов`язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як встановлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довів, що він самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи. Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 12 січня 2024 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк