Постанова Харківський апеляційний суд № 953/2892/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/2892/23 Головуючий суддя І інстанції Юрлагіна Т. В. Провадження № 22-ц/818/89/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Бурлака І.В., Маміної О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Рудик Іван Іванович до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Рудик Іван Іванович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, Позовна заява мотивована тим, що 17.08.2022 року о 20:00 год. в м. Харкові по вул. Тюрінська біля будинку №29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2022 р. по справі про адміністративне правопорушення №953/5158/22 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності заст. 124 КУпАП. При цьому, судом було встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Водієм ОСОБА_1 порушено п. 16.11 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відомостями зазначеними в Схемі ДТП від 17.08.2022 року та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування. Автомобіль Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була, 23.08.2022 р. ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування. Також, з метою визначення розміру завданої шкоди, 01.09.2022 року між ОСОБА_2 та ФОП СОД ОСОБА_3 було укладено Договір на проведення експертної оцінки №382/09-22 щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №382/09-22 від 30.09.2022 року вартість відновлювального ремонту ТЗ становить - 159 542,81 грн.; вартість матеріального збитку становить - 74020,35 грн. Отже, загальний розмір майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 159 542,81 грн. 10.11.2022 р. МТСБУ було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати ОСОБА_2 за фактом вказаного ДТП в розмірі 59 731,56 грн., які були перераховані на рахунок позивача. Враховуючи те, що фактичний розмір шкоди/вартість ремонту автомобіля Chevrolet Nubira, р/н НОМЕР_2 складає 159 542,81 грн., а отриманого відшкодування від МТСБУ у розмірі 59 731,56 грн. (визначений з урахуванням обмеження відповідальності МТСБУ встановлених законом) недостатньо для відновлення пошкодженого майна позивача, то різниця у розмірі 99 811,25 грн., підлягає відшкодуванню з відповідача. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, то завдана шкода в повному обсязі повинна бути відшкодована ОСОБА_1 на загальних підставах. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 99 811, 25 грн., витрати на правову допомогу та понесені судові витрати. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 99 811 грн. 25 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що суд при ухваленні рішення суду виходив з єдиного доказу звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №382/09-22 від 30.09.2022. Суд не звернув уваги на відсутність підтвердження витрат на ремонт автомобіля, поклавши в основу рішення розрахункову вартість ремонту автомобіля позивача. Посилався на правову позицію Верховного суду у справі №756/2632/17 від 22.04.2020. У письмовому відзиві представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у порядку ст.141 ЦПК України, а саме витрати на правову (правничу) допомогу у зв`язку із розглядом справи апеляційним судом у розмірі 2000,00 грн. На обгрунтування вказав, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що Звіт про оцінку №382/09-22 від 30.09.2022 р. є належним доказом на підтвердження завданих позивачу збитків у вигляді витрат, які він мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту). Так, вказаний Звіт складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика) та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».Оцінювач несе відповідальність встановлену законом за складання неправдивого звіту. Відповідачем не доведено, що оцінювачем здійснено невірні розрахунки чи включено до переліку пошкоджень такі, які не відносяться до ДТП за його участі. ОСОБА_1 безпідставно посилається постанову Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №756/2632/17від 22.04.2020 р., в якій між іншим судом зроблено висновок, що «стягнення різниці між сумою необхідною для відновлення її майна та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи, з відповідача як з винної особи у розмірі 32 259,44 грн відповідає обставинам справи та вимогам законодавства». Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Актуальна судова практика, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №754/1108/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі N 753/4696/16-ц (провадження N 61-30908св18), від 04 грудня 2019 року в справі N 359/2309/17, від 21 лютого 2020 року у справі N 755/5374/18 (провадження N 61-14827св19), від 15 жовтня 2020 року у справі N 755/7666/19 , від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20), від 22 квітня 2021 року у справі N 759/7787/18 (провадження N 61-10773св20), від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц (провадження № 61-691св21), від 26.10.2022 р. у справі №645/6068/18 (провадження №61-8502св21), виходить з того, що: Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , перевищує сплачене МТСБУ страхове грошове відшкодування, а тому має бути стягнуте з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)-59731 грн 56 коп., яка складає 159 542 грн 81 коп. (з них: 99 811 грн. 25 коп. - непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. У частині першій статті 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК Українипередбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК Україниреальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Водієм ОСОБА_1 було порушено п. 16.11 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2022 р. по справі про адміністративне правопорушення №953/5158/22 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за наступних обставин, 17.08.2022 р. о 20:00 год. в м. Харкові по вул. Тюрінська біля будинку №29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відомостями зазначеними в Схемі ДТП від 17.08.2022 р. та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування. Автомобіль Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була, 23.08.2022 р. ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування. 01.09.2022 р. між ОСОБА_2 та ФОП СОД ОСОБА_3 було укладено Договір на проведення експертної оцінки №382/09-22 щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 . Як вбачається із звіту №382/09-22 від 30.09.2022 року про оцінку автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 , проведеної оцінювачем ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 становить 159 542,81 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 складає 0,70. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 складає 67911,61 грн.; вартість матеріального збитку 74020,35 грн. Загальний розмір майнової шкоди завданої ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 159 542,81 грн. 10.11.2022 р. МТСБУ було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати ОСОБА_2 за фактом вказаного ДТП в розмірі 59 731,56 грн., які були перераховані на рахунок позивача. Враховуючи те, що фактичний розмір шкоди/вартість ремонту автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 складає 159 542,81 грн., а отриманого відшкодування від МТСБУ у розмірі 59 731,56 грн. (визначений з урахуванням обмеження відповідальності МТСБУ встановлених законом) недостатньо для відновлення пошкодженого майна позивача, то різниця у розмірі 99 811,25 грн., підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 . Відповідальність відповідача ОСОБА_1 під час керування Chevrolet Cruzt д.н.з. НОМЕР_3 не була застрахована полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то завдана шкода в повному обсязі повинна бути відшкодована ОСОБА_1 на загальних підставах. Відповідно до приписів п.п. а. п. 41.1. статті 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам ПУНКТУ 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтями 28,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням ЗНОСУ, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей. що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказана правова позиція також викладача в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року справа № 592/8115/1, від 15 жовтня 2020року справа № 755/7666/19. Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц та від 15.10.20 року (справа 755/7666/19) вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. В свою чергу, МТСБУ прийняло рішення про відшкодування позивачу шкоди в розмірі 59 731,56 грн. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-115бсв 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від ЗО жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61- 12032св19) Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. Таким чином шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, має бути відшкодована відповідачем. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: - вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; - сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови що вартість ремонту менша вартості ТЗ. Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи. Оскільки вартість майнового збитку, завданого Позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із Відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає: 159 542,81- 59 731,56 = 99 811,25 грн., Проаналізувавши встановлені у справі обставини відповідно до наведених правових норм, з урахуванням того, що стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування розміру завданої позивачу майнової шкоди, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. За змістом ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається на кожну із сторін. Враховуючи, що звіт №382/09-22 від 30.09.2022 про оцінку матеріального збитку , складений ФОП ОСОБА_3 (сертифікат № 38/21 від 22.01.2021 року Фонду державного майна України) відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами), та на думку колегії суддів, саме відповідач мав надати докази на спростування висновку щодо розміру заподіяних збитків, зазначеного у звіті №382/09-22 від 30.09.2022, чого останнім зроблено не було. Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення судової експертизи. Таким чином, враховуючи те, що відповідач в силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого звіту, не спростував визначений розмір матеріального збитку та вартість транспортного засобу після ДТП, а отже не довів, що такий визначено експертним дослідженням неправильно. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована, що ДТП виникло не з його вини, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим. Доводи скарги про невідповідність вимогам Методики оцінки та діючому законодавству наданих позивачем експертних висновків та про їх неналежність для підтвердження розміру матеріальних збитків, про безпідставне включення до суми відшкодування вартості матеріалів, запчастин, робіт/послуг та про відсутність немає причинно-наслідкового зв`язку між їх заміною (встановленням), виконанням/наданням і наслідками дорожньо-транспортної пригоди належними і допустимим доказами не підтверджені. Покликання на практику касаційного суду у доводах скарги є безпідставною, оскільки вона не є релевантною до обставин цієї справи. За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 12 січня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.В.Маміна.