Постанова 4808 № 344/26/23

Справа № 344/26/23 Провадження № 33/4808/96/24 Категорія ст. 126 ч.5 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б. Суддя-доповідач Гриновецький П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю апелянта ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за його апеляційною скаргою на постанову Івано-Франківського міського суду від 20.03.2023 року щодо нього, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винуватим за ст.126 ч.5 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 25 грудня 2022 року о 19-35 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Незалежності, 87, керував транспортним засобом марки "BMW X5" д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування, повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а) ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Повідомляє, що він був позбавлений права брати участь в судовому розгляді справи, оскільки суд першої інстанції поспішно прийняв рішення, за спрощеного підходу, без дослідження фактичних обставин справи не давши йому можливості надати пояснення безпосередньо в судовому засіданні. Вказує, що суд першої інстанції взагалі не досліджував наявні в матеріалах справи докази та не дав їм належну правову оцінку. Суд не перевірив ознаку повторності. Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.5 КУпАП є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що вини в інкримінованому йому правопорушенні не визнає, так як не керував транспортним засобом 25.12.2022 року взагалі. Звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що протокол від 25.12.2022 року складено за відсутності захисника, що свідчить про обмеження ОСОБА_2 можливості скористатися послугам адвоката. Повідомляє, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що на ньому відображено абсолютно інші події, які знято зовсім іншої бодікамерою, а його особи у наявному в матеріалах справи відеозаписі немає взагалі. Акцентує увагу на тому, що при винесенні оскаржуваної постанови не враховано той факт, що ОСОБА_1 не було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП та не повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді, про що свідчить відсутність його власноручного підпису в протоколі. Звертає увагу на те, що працівниками поліції не вручено ОСОБА_2 обвинувальний акт та не вжито заходів для його направляння за адресою його проживання. Враховуючи наведені обставини, просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі. До початку апеляційного розгляду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Вказує, що 20.03.2023 року суд розглянув справу за його відсутності під час його перебування на лікуванні, постанову суду йому не направляли, її копію він отримав лише 25.09.2023, потратив час на пошуки адвоката, як підприємець займається допомогою ЗСУ. Пропущений апелянтом апеляційний строк підлягає поновленню для забезпечення доступу особи до правосуддя в умовах воєнного стану. КУпАП це питання не врегульовує, тому слід брати до уваги аналогічні положення кримінально-процесуального закону. При цьому суддя-доповідач вважає істотною обставиною те, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , копію постанови отримав з запізненням, з 21.03.2023 року по 25.09.2023 року він перебував на лікуванні, що підтверджується довідкою доданою до матеріалів справи, потратив час на адвоката,як підприємець займається допомогою ЗСУ, що в сукупності перешкодило йому вчасно подати апеляційну скаргу. З`ясувавши обставини справи, проаналізувавши апеляційні доводи та пояснення учасників апеляційного провадження, апеляційний суд прийшов до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги. Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова суду в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою. Оскаржена постанова суду цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення. Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Ця справа належить до такої категорії проваджень. При цьому судом не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов`язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів. В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред`явленого правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом. Постанова суду не може залишатися в силі через істотні процесуальні порушення, в тому числі незаконність пред`явленого обвинувачення і порушення права особи на захист. Суд поспішно розглянув справу без участі ОСОБА_1 , що є порушенням його права на захист. У справі немає даних про його належне повідомлення про судове засідання, крім того на час розгляду справи він перебував на лікуванні. Постанова суду є незаконною через те, що ОСОБА_1 пред`явлено необґрунтоване обвинувачення, оскільки в ньому немає посилання на ознаку «повторності», що є обов`язковим для диспозиції ст.126 ч.5 КУпАП. Суд у постанові послався на цю ознаку, що є незаконним, оскільки суд вийшов за межі обвинувачення, що є неприпустимим. За такої обставини справа підлягала поверненню для дооформлення. Посилання суду на попередню постанову суду щодо ОСОБА_1 та довідку органу поліції є необґрунтованою, оскільки її належно завіреної копії у справі немає, її мали долучити до справи працівники поліції. Ця обставина також ставить під сумнів ознаку повторності дій водія. Апеляційний суд не може спростувати доводи апеляції, що ОСОБА_1 не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, не роз`яснено право на мовчання і не свідчити проти себе, що є істотними процесуальними порушеннями його конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника, що в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами. Суд не мав процесуального права проводити судовий процес без перевірки даних про вручення ОСОБА_2 копії протоколу про правопорушення. Апелянт заперечив вручення йому копії протоколу. Немає даних про відмову його від отримання копії протоколу. Навіть при його відмові копію протоколу слід було вручити поліцейськими через пошту або на початку судового засідання. Тому апеляційний суд розцінює це як істотне порушення права ОСОБА_2 на захист, оскільки підтверджено, що йому не пред`явлено адміністративне звинувачення, не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції. Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу. Обґрунтованою є позиція ОСОБА_1 про те, що до матеріалів справи долучені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які не відносяться до цього провадження. Тому посилання суду першої інстанції на дані відеозаписи є необґрунтованими. Апеляційний розгляд справи є процесуальним продовженням загального судового провадження у справі. Постанова суду першої інстанції не вступила в законну силу. На сьогоднішній день у цій справі закінчився 3-місячний строк давності притягнення особи до відповідальності, встановлений ст. 38 КУпАП, що є підставою для скасування постанови суду і закриття справи з цієї підстави. Таким чином постанова щодо водія ОСОБА_1 за ст. 126 ч.5 КУпАП є незаконною, вона підлягає скасуванню за строком давності із закриттям справи. Відповідно до змісту ст. 247 ч. 1 п.7 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Вищевказана норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо перевірки обставин вчинення адміністративного правопорушення. Обставини справи перевіряються апеляційним судом, якщо у справі про адміністративне правопорушення на час розгляду справи не закінчився строк давності. Такий зміст ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП. Таким чином, обставини справи апеляційним судом не встановлюється у справах, у яких провадження закривається за строком давності, що прямо вказано в ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню, справа закриттю за строком давності. К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 пропущений апеляційний строк. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Івано-Франківського міського суду від 20.03.2023 року щодо нього скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.7 КУпАП за строком давності. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя : Б.М. Гриновецький