Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/9070/22

Справа № 303/9070/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: Головуючого судді Фазикош Г. В. суддів Куштана Б. П., Мацунича М. В. з участю секретаря Савинець В. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : В грудні 2022 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що 04 травня 1985 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 . Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Усі разом вони проживали в будинку по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько чоловіка ОСОБА_2 , що був власником 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 . Інша половина будинку належала матері чоловіка ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати чоловіка ОСОБА_5 , якій на момент смерті належало 3/4 частини будинку по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 (чоловік позивачки), якому на день смерті належала 1/4 частина будинку по АДРЕСА_1 . Відразу після смерті чоловіка, його рідний брат ОСОБА_2 вказав, що наразі він є власником усього будинку, змінив усі замки та вигнав позивачку з дому, не давши взяти навіть особисті речі. 28 липня 2020 року, тобто у встановлений законом шестимісячний строк, позивачка звернулася до Мукачівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 29 вересня 2020 року до суду про усунення перешкод в користуванні будинком. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08 квітня 2021 року позовні вимоги були задоволені повністю. Вказане рішення було залишене без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій, набрало законної сили. Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 липня 2021 року задоволено ще один позов позивачки, на цей раз про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Це рішення також набрало законної сили. Після ухвалення даних судових рішень, відповідач ОСОБА_2 добровільно відмовився їх виконувати та створював перешкоди для такого виконання працівникам державної виконавчої служби. В результаті вселення у спірний будинок відбулося лише 31 жовтня 2022 року. З 25 серпня 2020 року по 31 жовтня 2022 року позивачка вимушена була проживати у знайомих, а з 01 вересня 2020 року винаймати житло та сплачувати за кожний місяць по 6000 грн. Як наслідок, внаслідок неправомірних дій відповідача, за 26 місяців вона сплатила 156 000 грн. за оренду квартири. Крім того, позивачка перенесла значні моральні та фізичні страждання, як протягом незаконного виселення з будинку, так і в подальшому під час лікування. Постійні нервові зриви та погіршення самопочуття, яке тривало 26 місяців, до часу вселення в будинок. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в 100 000 грн. Посилаючись на те, що такими діями завдано їй шкоду, позивачка просить стягнути з відповідача 156 000 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди (а.с.1-4). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 квітня 2023 року в задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за недоведеністю позовних вимог (а.с.48-51). На це рішення позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи та дав їм не вірну правову оцінку. Рішення місцевого суду позивачка вважає незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі (а.с.55-59). У судовому засіданні в апеляційній інстанції адвокат Мельник П. О. (представник апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечили та просили її відхилити. Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав. З матеріалів справи слідує, що 04 травня 1985 року позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 . Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Усі разом вони проживали в будинку по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько чоловіка ОСОБА_2 , що був власником 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 . Інша половина будинку належала матері чоловіка ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати чоловіка ОСОБА_5 , якій на момент смерті належало 3/4 частини будинку по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 (чоловік позивачки), якому на день смерті належала 1/4 частина будинку по АДРЕСА_1 . Відразу після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому є такою, що прийняла спадщину та успадкувала 1/4 частину будинку. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 (рідний брат померлого ОСОБА_3 ) виселив позивачку з будинку, посилаючись на те, що будинок належить йому на праві приватної власності. З цього приводу позивачка звернулася до суду про усунення перешкод в користуванні будинком. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08 квітня 2021 року позовні вимоги були задоволені повністю. Вказане рішення було предметом перегляду в суді апеляційної та касаційної інстанцій, залишене без змін, а отже набрало законної сили. Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 липня 2021 року задоволено ще один позов позивачки, на цей раз про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Це рішення також набрало законної сили. Після ухвалення даних судових рішень, відповідач ОСОБА_2 добровільно відмовився їх виконувати, в результаті чого вселення у спірний будинок відбулося лише 31 жовтня 2022 року. До моменту вселення позивачки у будинок вона змушена була винаймати собі житло, про що свідчить доданий до справи договір оренди житлового приміщення. Плата за орендну плату встановлена в розмірі 6000 грн. Отже, з вказаного слідує, що висновок місцевого суду про недоведеність протиправних дій відповідача та вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, не відповідає встановленим у справі фактичним обставинам. З огляду на це рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В даному випадку протиправний характер дій відповідача полягає в тому, що позивачка не мала змоги проживати у будинку по АДРЕСА_1 , в якому вона успадкувала 1/4 частину за померлим чоловіком. В результаті таких протиправних дій відповідача позивачка вимушена була винаймати інше житло. Плата за оренду квартири складала 6000 грн. Отже, в сукупності позивачкою було сплачено 70 000 грн., що складає період часу з моменту задоволення позову про усунення перешкод до моменту вселення позивачки у будинок. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то з цього приводу колегія суддів констатує наступне. Відповідно до ч 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Звертаючись із позовом до суду про відшкодування моральної шкоди позивач взагалі не вказав чим підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань (втрат немайнового характеру), обмежившись лише вказівкою про їх наявність. Не зазначено позивачем також з чого він виходив визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди. За цих обставин рішення місцевого суду в частині недоведеності вимог про відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає. Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 квітня 2023 року змінити. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: