Постанова 4806 № 308/4897/23

Справа № 308/4897/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 року (у складі судді Дегтяренко К.С.) за заявою адвоката Пересоляка Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, - ВСТАНОВИВ: Адвокат Пересоляк О.С. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у вересні 2023 р. Просив: -поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення; -ухвалити додаткове рішення по справі № 308/4897/23 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11250 грн. На обґрунтування вимог заяви вказав, що 01.08.2023 р. рішенням Ужгородського міськрайонного суду задоволено позов ОСОБА_2 і розірвано шлюб, який був укладений із ОСОБА_1 . Це рішення суду позивач отримала 04.09.2023 р. і в ньому не було вирішено питання розподілу судових витрат. Факт понесених позивачем судових витрат підтверджується договором про надання юридичних послуг від 04.10.2016 р. серії ТЖ № 01 та актом здачі-приймання наданих послуг від 06.09.2023 р. №

4. Тому вважає, що є всі підстави для ухвалення додаткового рішення у цій справі. Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 р. поновлено представнику позивача строк для подання заяви про винесення додаткового рішення. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Пересоляка О.С., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі № 308/4897/23 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 7000 грн. і 1073,60 грн. у відшкодування судового збору, а разом 8073,60 грн. Адвокат Мигальчич Л.А. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким заяву адвоката Пересоляка О.С. в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду, а в частині судового збору вирішити відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України. Доводить про порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що не має жодних підстав для поновлення стороні позивача строку для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу допомогу). Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Апеляційну скаргу належить задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, а заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду, із таких підстав. Суд виходив із того, що враховуючи принцип обґрунтованості та пропорційності, характер і час, витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Разом із тим, суд, оцінивши доводи позивача, викладені у заяві про поновлення строку для подання заяви про винесення додаткового рішення, дійшов висновку про її обґрунтованість та про необхідність задоволення, враховуючи той факт, що представник позивача був відсутнім при оголошенні рішення суду. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права. Відповідно до п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2023 р. у справі № 160/16902/20 зроблено наступний висновок. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пункту 1 частини першої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Разом із тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті). Із аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі. За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом із тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення. Із матеріалів справи видно, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження, не були подані в межах строку, встановленого ч.8 ст. 141 ЦПК України Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду першої інстанції лише 14 вересня 2023 р., тобто після того як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі. До цього позивач із заявами такого змісту не зверталася, документів, які б підтверджували понесені нею витрати на правничу допомогу, до суду першої інстанції не подавала, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення. Зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги покладення на відповідача судового збору та інших судових витрат не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. Як було зазначено, відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції констатує про недотримання позивачем положень ч.8 ст. 141 ЦПК України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу та, як наслідок, наявність правових підстав для залишення його без розгляду. У контексті наведеного та відповідно до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення належить залишити без розгляду. Керуючись ч.8 ст. 141, п.4 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2.Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 року скасувати. 3.Заяву адвоката Пересоляка Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 08 січня 2024 р. Судді: