Постанова 4856 № 240/3212/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3212/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 11 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство юстиції України про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 151 742, 94 грн. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 позов задоволено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Оскільки відповідачем не відшкодовано витрати держави, пов`язані з утриманням його в навчальному закладі, у зв`язку з звільненням зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, заборгованість на суму 151 742, 94 грн не сплачена, доказів сплати до суду не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що ОСОБА_1 звільнився вимушено (під впливом керівництва установи, яке незаконно його звільнило за власним бажанням) внаслідок виконання своїх прав та обов`язків громадянина України у сфері оборони Захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. 02.02.2023 ОСОБА_1 підписано контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу з Міністерством оборони України, копія якого відповідачем додана до відзиву на позов. Також додано в матеріали справи Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2023 № 39 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 . Довідкою № 179 від 07.02.2023 підтверджується перебування ОСОБА_1 на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , підписана командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 . ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що ОСОБА_1 , відповідно до умов підписаного ним Контракту, внаслідок дострокового розірвання контракту про здобуття освіти, та звільнення зі служи за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», має зобов`язання по відшкодуванню витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі за весь період його фактичного навчання в сумі 151 742, 94 грн., тобто за період з 16.08.2018 по 14.04.2022. Крім того, ОСОБА_1 звільнений зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України за власним бажанням, а не у зв`язку із призовом на військову службу. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби №233/ОД від 22.07.2018 ОСОБА_1 з 16.08.2018 був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання Академії Державної пенітенціарної служби. 30.05.2019 між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, Центральним міжрегіональним управлінням з питань конання покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт №512 про здобуття освіти. Відповідно до умов зазначеного контракту, відповідач навчався в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. Відповідно до наказу Академії №69/ОС від 13.04.2022 відповідачу 14.04.2022 присвоєно ступінь вищої освіти "бакалавр" та видано диплом про освіту. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач був направлений для подальшого проходження служби до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)". Згідно наказу №35/OC-22 від 14.04.2022 відповідача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи. Відповідно до наказу начальника Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" №121/ОС-22 від 05.12.2022 відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , було витрачено за період з 16.08.2018 по 14.04.2022: на грошове забезпечення - 73341,23 грн, на продовольче забезпечення 47197,53 грн, на речове забезпечення - 3899,13 грн, на медичне забезпечення 2684,46 грн, оплата комунальних послуг та спожиті енергоносії - 24620,59 грн, разом на суму 151742,94 грн. Відповідач ознайомився із розрахунком на відшкодування витрат, пов`язаним з його утриманням, про, що свідчить його особистий підпис на загальному розрахунку № 5/584 від 14.04.2022, на повідомленні від 16.06.2022 та додатково 05.12.2022. У зв`язку із тим, що до теперішнього часу відповідачем не погашена заборгованість, чим завдано шкоду державному бюджету, позивач звернувся до суду з позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Згідно ст. 1 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. За приписами п.1 ч.8 ст.14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України. Згідно ч.5 ст.23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Згідно з ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Указу Президента України від 23.01.1996 №77/96 "Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів укладають з адміністрацією навчального закладу договір, та в разі відмови відпрацювати в державному секторі народного господарства три роки відшкодовують витрати за весь період навчання. Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджений Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: - дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; - звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Відповідно до п. 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС. Згідно п. 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів. Так, згідно матеріалів справи, 30.05.2019 між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, Центральним міжрегіональним управлінням з питань конання покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт №512 про здобуття освіти. Відповідно до умов зазначеного контракту, відповідач навчався в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. Згідно наказу №35/OC-22 від 14.04.2022 відповідача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи. Відповідно до наказу начальника Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" №121/ОС-22 від 05.12.2022 відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Довідкою-розрахунком витрат від 14.04.2022 №5/584, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби, стверджується, що витрати на утримання відповідача становлять 151742,94 грн та складаються з витрат на: грошове забезпечення - 73341,23 грн, на продовольче забезпечення - 47197,53 грн, на речове забезпечення - 3899,13 грн, на медичне забезпечення - 2684,46 грн, оплата комунальних послуг та спожиті енергоносії - 24620,59 грн. Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2022 відповідач ознайомлений з сумою відшкодування за навчання в Академії Державної пенітенціарної служби, яка зазначена у довідці розрахунку від 14.04.2022 №5/584, про, що свідчить його особистий підпис. Виконаного навчальним закладом розрахунку відповідач не заперечував та не оскаржував, доказів протилежного матеріали справи не містять. Однак, відповідачем не відшкодовано витрати держави, пов`язані з утриманням його в навчальному закладі, у зв`язку з звільненням зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, заборгованість на суму 151742,94 грн не сплачена, Водночас, доказів добровільного відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання у навчальному закладі, до суду не надано. При цьому, в обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що позивач неправомірно хоче стягнути з нього витрати на навчання, оскільки останній перебуває на службі в Збройних Силах України і продовжує виконувати функції щодо охорони держави. Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про безпідставність таких доводів відповідача, адже як слідує із наказу начальника Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" №121/ОС-22 від 05.12.2022 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Протилежного відповідачем суду не доведено та відповідних доказів на спростування зазначеного не надано. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу начальника Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" №121/ОС-22 від 05.12.2022, звільнений з 05.12.2022, при цьому згідно витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2023 № 39 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 зараховано на військову службу за контрактом з 02.02.2023. Тобто відповідач, вступив до лав Збройних Сил України майже через два місяці після звільнення з служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Таким чином, укладення контракту з ЗСУ після недотримання умов попереднього контракту та його дострокового розірвання, не звільняє відповідача від цивільної відповідальності - відшкодування витрат на навчання. Разом з тим, згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , було витрачено за період з 16.08.2018 по 14.04.2022: на грошове забезпечення - 73341,23 грн, на продовольче забезпечення 47197,53 грн, на речове забезпечення - 3899,13 грн, на медичне забезпечення 2684,46 грн, оплата комунальних послуг та спожиті енергоносії - 24620,59 грн, разом на суму 151742,94 грн. Водночас відповідач ознайомився із розрахунком на відшкодування витрат, пов`язаним з його утриманням, про, що свідчить його особистий підпис на загальному розрахунку № 5/584 від 14.04.2022, на повідомленні від 16.06.2022 та додатково 05.12.2022. Отже, відповідач був обізнаний про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, проте, станом на час розгляду справи вказана заборгованість відповідачем не сплачена, а тому враховуючи, що зазначеними вище нормативно-правовими актами передбачено відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у навчальному закладі, яка навчалась за рахунок коштів державного бюджету і не відпрацювала трьох років за місцем розподілу саме в поліції суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрат, пов`язаним з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 151 742, 94 грн. Такого ж висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.07.2023 у справі № 560/1440/23. При цьому Верховний Суд ухвалою від 12.09.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою особи на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.074.2023 у зазначеній справі. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.