Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12535/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12535/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 09 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної військової адміністрації на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави до Житомирської обласної військової адміністрації, треті особи військова частини НОМЕР_1 , Житомирська обласна рада про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної військової адміністрації, треті особи військова частини НОМЕР_1 , Житомирська обласна рада про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Житомирська обласна військова адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 09 листопада 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 подано заяву про розгляд справи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, в разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції,. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18, відповідно до якої бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників. Перевіривши доводи заявника, колегія суддів, враховуючи приписи статті 311 КАС України, вважає, що в даному випадку наявні достатні правові підстави для розгляду цієї справи в порядку письмового провадження. При цьому, апеляційний суд зазначає, що з заяви військової частини НОМЕР_1 не вбачається, які конкретно обставини на його переконання не були дослідженні судом першої інстанції, потребують детального аналізу та висвітлення саме в судовому засіданні. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що незалежно від виду провадження (письмового або відкритого судового засідання) судом здійснюється аналіз та надається оцінка всім доводам учасників справи та перевіряється рішення суду згідно з приписами статті 308 КАС України. Водночас, учасники справи не позбавлені можливості скористатися своїми відповідними процесуальними правами, регламентованими статтею 44 КАС України, зокрема щодо можливості надати додаткові докази та/або письмові пояснення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін не підлягає задоволенню. 22 листопада 2023 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. 24листопада 2023 року від апелянта надійшла відповідь на відзив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна", з метою забезпечення виконання задач з відбиття збройної агресії російської федерації проти України, відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, створення належно організованого пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до складу бригади, забезпечення безперервної діяльності органів військового управління, розташування особового складу та його підготовки до участі в бойових діях, наказано здійснити примусове відчуження окремо визначеного нерухомого майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області особі Житомирської обласної ради, з наступним повним відшкодуванням його вартості, а саме: майнового комплексу пансіонату з лікуванням, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 102324418101, загальна площа: 5509,6 кв. метрів, адреса: АДРЕСА_1 , для створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу. 16.01.2023 військова частина НОМЕР_1 звернулась з клопотанням (вих.№140) до Голови Житомирської обласної військової адміністрації Віталія Бунечка, в якому просила надати письмове погодження рішення військового командування - наказу командира військової частини НОМЕР_1 про вилучення окремо визначеного нерухомого майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради, а саме: майновий комплекс пансіонату з лікуванням, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 102324418101, загальна площа: 5509,6 кв. метрів, адреса: АДРЕСА_1 , для забезпечення потреб оборони та створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу. До листа долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року №10. Листом від 10.02.2023 №761/2-23/31 відповідач проінформував, що згідно з п.11 додатку 1 до рішення Житомирської обласної ради від 25.06.2020 № 1963 "Про затвердження переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які підлягають приватизації" зазначений у наказі майновий комплекс включено до об`єктів, які підлягають приватизації. Відповідно до пп.1) п.1 рішення ради оборони Житомирської області "Про забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану" від 14.10.2022, затвердженого розпорядженням голови ради оборони Житомирської області від 14.10.2022 № 74, погоджено розквартирування підрозділів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в приміщенні майнового комплексу пансіонату за адресою: АДРЕСА_1 , що дозволяє його використання для потреб військової частини. У разі, якщо приміщення не відповідають потребам військової частини НОМЕР_1 , запропоновано для забезпечення потреб оборони та створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути інші об`єкти нерухомого майна Житомирської обласної ради. 06.03.2023 військова частина НОМЕР_1 повторно звернулась з клопотанням (вих. №655) до Голови Житомирської обласної військової адміністрації Віталія Бунечка, в якому просила прийняти передбачене законом рішення про погодження рішення органу військового командування про примусове відчуження комунального майна, оскільки лист Житомирської обласної військової адміністрації від 10 лютого 2023 року №761/2-23/31 не містить відомостей про таке рішення та за своїм змістом свідчить про намагання ухилитися від прийняття визначеного положеннями статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" рішення. Військовій частині відомо про небажання Житомирської обласної ради передавати зазначене вище майно державну власність (із подальшим користуванням ним військовою частиною НОМЕР_1 ) та її прагнення перешкодити реалізації повноважень, що визначені законом, щодо примусового відчуження такого майна. Обґрунтування таких дії та намірів включенням майна до планів приватизації в умовах воєнного стану виглядає сумнівно, оскільки не має жодної правової основи та навіть може свідчити про намагання штучного створення корупційного механізму з метою його подальшої реалізації в інтересах окремих осіб. В клопотанні вказано, що позиція Житомирської обласної ради виглядає, як цілком безвідповідальна та антидержавна, особливо під час широкомасштабної війни, яку змушений вести Український народ, а отже, не може братися до уваги Житомирською обласною військовою адміністрацією. Оцінку діяльності окремих посадових осіб представницьких органів влади та місцевого самоврядування неодмінно буде здійснено уповноваженими органами після Перемоги над ворогом. Звернено увагу, що оскільки військовою частиною НОМЕР_1 у встановленому порядку повідомлено вищому командуванню про прийняте рішення щодо примусового відчуження майна, то таке рішення буде реалізовано навіть у випадку, якщо виникне необхідність вжиття передбачених законом примусових заходів. Крім того, зазначено, що у разі відсутності рішення про погодження протягом 15 днів, або повторного направлення відповіді, яка не містить чіткого та однозначного змісту такого рішення, військова частина буде змушена не лише доповісти це у визначеному порядку, а також направити відповідні повідомлення до Державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро, оскільки бездіяльність органів державної влади може становити пряму та реальну загрозу національній безпеці України. Листом від 31.03.2023 №1785/2-23/31 відповідач повідомив, що враховуючи те, що об`єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, розташований за адресою: пров.Оздоровчий,7, м.Житомир, перебуває в аварійному стані та є непридатним для подальшого використання, загалом потребує значних капіталовкладень для приведення у належний для експлуатації стан, що є недоцільним в умовах воєнного стану, військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України для забезпечення потреб оборони та створення пункту постійної дислокації листом Житомирської обласної ради від 06.02.2023 №р-5-22/114 було запропоновано розглянути інший об`єкт нерухомого майна комплекс будівель загальною площею 1002,3 м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Листами від 03.04.2023 №1041 та від 17.04.2023 №1243 військова частина НОМЕР_1 звернулась до Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, в яких вказано що бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації щодо неприйняття рішення за наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 №10 "Про примусове відчуження майна" перешкоджає здійсненню завдань оборони України та може призвести до значного зниження обороноздатності військових частин і підрозділів внаслідок унеможливлення належного виконання ними поставлених бойових завдань та просила термінового втрутитись в ситуацію з метою захисту інтересів держави. Вважаючи протиправною бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації, яка полягає у неприйнятті жодного рішення щодо наказу №10, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно статті 3 Закону № 389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до статті 4 Закону № 389-VIII на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Згідно із п.4 ч.1 ст.8 цього ж Закону, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану - примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. Частиною 3 статті 10 Закону № 389-V-III у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення: 1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації; 2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації; 3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження; 4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації; 5) управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації; 6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації; 7) начальник обласної військової адміністрації, начальник районної військової адміністрації за погодженням з начальником відповідної обласної військової адміністрації може увільняти від виконання посадових обов`язків працівників виконавчого апарату такої районної та/або обласної ради (для таких працівників оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду). Частиною 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Згідно із п.8 ч.6 ст.15 цього ж Закону, начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом. Відповідно до статті 17 Закону № 389-V-III органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану. На виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022 створено, зокрема Житомирську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій. У подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2021 строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб. Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб. Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначено в Законі України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" № 4765-VI від 17 травня 2012 р. Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; 2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Згідно із ч.3 ст.3 цього ж Закону, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна. Згідно із ч.1 ст.4 цього ж Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок: запроваджувати та здійснювати примусове відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, як захід правового режиму воєнного стану має право військове командування; разом з (саме таке формулювання містить п.4 ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану") / за погодженням (саме таке формулювання у ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану") з військовими адміністраціями. З матеріалів справи встановлено, що новостворена військова частина НОМЕР_1 відноситься до військового командування, таким чином, уповноважена на прийняття рішення про відчуження майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за погодження обласної військової (державної) адміністрації. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна" наказано здійснити примусове відчуження окремо визначеного нерухомого майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області особі Житомирської обласної ради, з наступним повним відшкодуванням його вартості, а саме: майнового комплексу пансіонату з лікуванням, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 102324418101, загальна площа: 5509,6 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 , для створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу. Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача прийняти рішення у формі розпорядження або наказу за указаним наказом військової частини НОМЕР_1 відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Інші обставини відчуження майна позивачем не оспорюються. Суд звертає увагу, в межах даного адміністративного спору військова частина НОМЕР_1 звернулась до відповідача із відповідним клопотанням про письмове погодження наказу від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна", за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти управлінське рішення. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача стосовно того, що у жодному нормативному акті не зазначено у якій формі повинно надаватись погодження, однак вважає за необхідне зазначити наступне. Загальні засади документування управлінської інформації в установах та особливості ведення діловодства у паперовій формі визначаються Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 (далі - Інструкція з діловодства). Пункт 56 Інструкції №55 вказує, що погодження документа у разі потреби може здійснюватися як в установі (внутрішнє), так і за її межами іншими заінтересованими установами (зовнішнє). Зовнішнє погодження проектів документів, створених у паперовій формі, оформляється шляхом проставлення на них грифа погодження, який включає в себе слово "ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи та установи, з якою погоджується проект документа, особистий підпис посадової особи, скріплений гербовою печаткою, власне ім`я, прізвище і дату або назву документа, що підтверджує погодження, його дату і номер (індекс). При цьому законодавець не визначив форму відмови у погодженні документа. Однак, суд зауважує, що наданий відповідачем лист від 10.02.2023 №761/2-23/31, підписаний заступником начальника Житомирської обласної військової адміністрації з питань взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_1 та лист від 31.03.2023 №1785/2-23/31, підписаний першим заступником начальника Житомирської обласної військової адміністрації Наталією Остапченко, не можуть сприйматися судом як належна відмова у погодженні наказу, оскільки відповідачем не надано доказів що вищезгадані особи уповноважені приймати рішення стосовно погодження рішень військового командування про примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану. Крім того, відповідно до пункту 123 Інструкції №55, службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи. В свою чергу, пунктом 80 Інструкції №55 накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань. Відповідно до п.80 накази (розпорядження) підписуються керівником установи або державним секретарем міністерства (керівником апарату установи) з питань, що належать до його компетенції. У разі відсутності відповідного керівника накази (розпорядження) підписуються посадовою особою, яка виконує його обов`язки. Колегія суддів зауважує, що відсутність належним чином оформленого рішення Житомирської обласної військової адміністрації про видачу наказу (розпорядження) про погодження чи відмову у погодженні, свідчить у свою чергу про те, що уповноважений орган не прийняв жодного акта організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру з числа тих, які він повинен був постановити згідно відповідних законодавчих приписів. Оскільки в даних спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність та не прийняв жодного рішення щодо клопотання військової частини НОМЕР_1 про письмове погодження наказу від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна": ні про погодження, ні про відмову у погодженні, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту в даній справі буде зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання військової частини НОМЕР_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської обласної військової адміністрації залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.