Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4564/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4564/23 (суддя Кучугурна Н.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №160/4564/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 09 березня 2023 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-3), Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області(далі відповідач-4), згідно з яким, просить: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2022 №263040006778, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.10.2022 №263040006778, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.12.2022 №2247922446, якими ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 , диплому серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 та здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням зазначених періодів трудового стажу, починаючи з 15.06.2022 року. Позов обґрунтовано тим, що всі три рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком мотивовані відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. При цьому, органи пенсійного фонду зазначили про незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача згідно з трудовою книжкою, дипломом та довідкою про отримання позивачем допомоги по безробіттю через наявні, у цих документах розбіжності в написанні прізвища позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2022 №263040006778, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.10.2022 №263040006778, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.12.2022 №2247922446, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 і період навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_2 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачами було застосовано формальний підхід до розгляду заяв позивача про призначення пенсії, та як наслідок фактично за одних і тих же обставин відповідачами було по різному розраховано страховий стаж позивача, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. При цьому, суд першої інстанції виходячи з того, що заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду зробив висновок про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач не має необхідного страхового стажу для призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, скаржник зазначає про те, що заяви позивача про призначення пенсії розглядалися не відповідачем-2, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області згідно із застосованим принципом екстериторіальності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 15.06.2022 року позивач звернулася до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 24.06.2023 №263040006778, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні пенсії позивачу було відмовлено (т.1 а.с.19). У цьому рішенні зазначено, що вік заявниці складає 60 років 10 місяців 27 днів. Умови призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 за досягнення 60-річного віку і наявності страхового стажу, передбаченого цією статтею, 28 років. Страховий стаж особи складає 26 років 8 місяців 28 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не врахований період отримання допомоги по безробіттю з 17.07.1992 по 20.12.1992 згідно з довідкою від 26.10.2021 за №04-2637/10-21/21, оскільки прізвище заявниці « ОСОБА_2 » не збігається з даними у свідоцтві про укладання шлюбу « ОСОБА_3 »-« ОСОБА_4 ». Вирішено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно ст.26 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003 відмовити. Позивач 04.10.2022 року повторно звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду цієї заяви 12.10.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №263040006778 про відмову позивачу у призначенні пенсії, в якому зазначено таке (т.1 а.с.20). Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявниці 61 рік на дату звернення. Не працює. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років (для 63-х річного віку від 19 років, для 65-ти річного віку від 15 років). Страховий стаж особи становить 10 років 0 місяців 0 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не можливо зарахувати згідно наданих документів: трудової книжки, диплому, свідоцтв про одруження та свідоцтва про розлучення - україномовний варіант прізвища « ОСОБА_3 », російськомовний « ОСОБА_3 », У свідоцтві про розлучення № НОМЕР_4 записи зроблено укр. мовою - прізвище вказано « ОСОБА_3 », у свідоцтві про одруження № НОМЕР_5 (друге одруження) прізвище вказане « ОСОБА_3 », є розбіжності в прізвищі. Потрібно вносити зміни в свідоцтво про розлучення. Враховуючи вищевикладене, відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. 12.12.2022 року позивач знову звернулась до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. Цю заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке прийняло рішення від 15.12.2022 №2247922446 про відмову позивачу у призначенні пенсії (т.1 а.с.21). У рішенні відповідач-3 зазначив таке. Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пенсійний вік, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 60 років. Вік заявника 61 рік 4 місяці. Статтею 26 Закону України № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менш, як 28 років. Страховий стаж особи становить 10 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , та період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки є розбіжності в прізвищі: згідно першого свідоцтва про одруження НОМЕР_6 прізвище « ОСОБА_3 » (на російській мові), згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_7 прізвище « ОСОБА_3 » (на українській мові), згідно другого свідоцтва про одруження НОМЕР_8 прізвище вказане « ОСОБА_3 ». До заяви надано експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз, але Порядком подання документів для підтвердження зміни прізвища експертний висновок не передбачено. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю страхового стажу роботи. Законність та обґрунтованість рішення від 24.06.2023 №263040006778, рішення від 12.10.2022 року №263040006778 та рішення від 15.12.2022 №2247922446 є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. При цьому, частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Згідно з паспортом ОСОБА_1 , Серії НОМЕР_9 , вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже на момент звернення за призначенням пенсії позивач досягла необхідного віку (60 років) для призначення пенсії (т.1 а.с.31). При цьому, для призначення пенсії за віком у позивача має бути не менше 28 років страхового стажу. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню. Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Як вбачається з матеріалів справи, «Редчиць» ОСОБА_5 01.03.1980 видано диплом НОМЕР_10 про закінчення Київського будівельного технікуму транспортного будівництва (т.1 а.с.26). При цьому до диплому НОМЕР_10 «Редчиц Ирине Аликовне» видано «выписку из семестровых и экзаменационных ведомостей» (т.1 а.с.26-27). В свою чергу, з інших наданих позивачем до пенсійного органу документів, зокрема трудової книжки, свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_7 вбачається, що її прізвище зазначено « ОСОБА_3 » (т.1 а.с.38-52). Зважаючи на те, що документами які підтверджують зарахування часу навчання до стажу роботи, що дає право на пенсію є диплом, посвідчення, свідоцтво, при цьому у наданій позивачем до пенсійного органу копії диплому НОМЕР_10 про закінчення Київського будівельного технікуму транспортного будівництва прізвище ОСОБА_6 зазначено як « ОСОБА_3 », що не відповідає прізвищу позивача зазначеному в інших документах, суд апеляційної інстанції вважає, що у пенсійного органу не було підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Також, положеннями статті 24 вищезазначеного Закону передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. З аналізу вищезазначеної норми випливає, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Таким чином, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не всього періоду перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження того, що позивач підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала допомогу по безробіттю до органів пенсійного фонду надано довідку №2691-3457/21 від 26.10.2021 року в якій зазначено про те, що ця довідка видана «Редчіц» ОСОБА_7 , що не відповідає прізвищу позивача зазначеному в інших документах поданих до пенсійного фонду. Зважаючи на те, що підтвердженням для зарахування періоду перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного до стажу роботи, що дає право на пенсію є документ, що містить інформацію про період отримання такою особою допомоги по безробіттю, при цьому у наданій позивачем до пенсійного органу довідці №2691-3457/21 від 26.10.2021 року прізвище ОСОБА_6 зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає прізвищу позивача зазначеному в інших документах, суд апеляційної інстанції вважає, що у пенсійного органу не було підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не позбавлена права у встановленому законом порядку встановити приналежність їй того чи іншого документу. Адміністративний суд в межах розгляду справи щодо наявності чи відсутності права на призначення пенсії не встановлює факт належності того чи іншого документу позивачу, оскільки законом визначено окрему процедуру для встановлення таких фактів. Зважаючи на те, що позивачем не надано до органу пенсійного фонду документів щодо встановлення належності їй диплому НОМЕР_10 , а також довідки, що містить інформацію про період отримання позивачем, допомоги по безробіттю, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що пенсійний орган не є органом, що визначає приналежність того чи іншого документу особі, зробив висновок про те, що відповідачами було обґрунтовано відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів її роботи. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №160/4564/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов