Постанова 4852 № 160/5279/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5279/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023р. в адміністративній справі №160/5279/22 (суддя Лозицька І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною,- в с т а н о в и В: У квітні 2022р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а саме: не проведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення ОСОБА_1 від 30.05.2021 року, що суперечить вимогам статті 19 та статті 15 Закону України Про звернення громадян; нездійсненні захисту конституційного та законного права на інформацію, про порушення якого було повідомлено в заяві від 30.05.2021 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 в задоволенні адміністативного позову відмовлено. Рішення суду обгрунтовано тим, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо провадження за заявою позивача від 30.05.2021 року Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, проводячи перевірку обставин звернення, проігнорував вимоги нормативно-правових актів України, не перевірив чи відповідають дії Львівської ОДА законодавству України, у зв`язку з чим, позивач не отримав захисту порушеного права на інформацію. Відповідачем, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України розглянуто звернення Позивача від 30.05.2021, в межах місячного строку відкрито провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, про що листом від 30.06.2021 № 18491.4/М-9443.3/21/30.1 повідомлено позивача. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача є законними та обґрунтованими, а отже, рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 30.05.2021 року, в якій просив: 1) провести своєчасну, об`єктивну та всебічну перевірки звернення; 2) відкрити провадження з приводу порушень законних та конституційних прав ОСОБА_1 та повідомити про його відкриття; 3) зафіксувати в установленому порядку адміністративне правопорушення, вчинене посадовими особами Львівської обласної державної адміністрації, а саме: ненадання відповіді на запит на інформацію; витребувати у Львівської ОДА запитувану інформацію, або зобов`язати надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 06.04.2021 року. Листом № 26774.4/М-9443.3/30.1 від 10.09.2021 року Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини повідомив, що за результатом перевірки, проведеної Секретаріатом Уповноваженого за наведеними у заяві фактами, з`ясовано, що отриманий Львівською обласною державною адміністрацією поштовий конверт, у якому заходився лист ОСОБА_1 , не містив запиту на інформацію щодо полігонів ТВП у Львівській області, що підтверджується наданим Львівською обласною державною адміністрацією відповідним актом від 13.04.2021 року. Таким чином, у межах повноважень, за заявою ОСОБА_1 щодо порушень Львівською обласною державною адміністрацією вимог Закону України Про доступ до публічної інформації у частині ненадання відповіді на запит не встановлено. Окрім того, у зв`язку з отриманням Львівською ОДА копії запиту від Секретаріату Уповноваженого, він був розглянутий та листом Львівської ОДА від 23.06.2021 року, від 27.07.2021 року ОСОБА_1 направлено повну інформацію. Також, вказаним листом повідомили позивача, що додаткових підстав для вжиття заходів реагування у межах повноважень за вказаним зверненням відсутні, у зв`язку з чим повідомлено про його закриття. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі №380/15189/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2022 року,визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо несвоєчасного розгляду та надання інформації ОСОБА_1 на запит на отримання публічної інформації від 06.04.2021 року. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не проведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення ОСОБА_1 від 30.05.2021 року та нездійснення захисту конституційного та законного права на інформацію, про порушення якого було повідомлено в заяві від 30.05.2021 року, звернувся до суду з даним позовом. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За частиною другою статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про доступ до публічної інформації парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України. Згідно ст.1 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.03.2020 року №776/97 (далі - Закон № 776/97) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, гарантованість права на інформацію; достовірність і повнота інформації. Оцінюючи доводи апелянта щодо порушення його права у сфері публічних правовідносин, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку потребує чіткому розмежуванню питання права на отримання інформації як такого та права на отримання достовірної інформації. Ненадання запитуваної інформації розглядається як протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує Позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність Позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим Відповідачем, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише, висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді, викладеного у листі Відповідача від 10.09.2021 № 26774.4/М-9443.3/21/30.1. Незгода з позицією, викладеною у відповіді на звернення Позивача, не може свідчити про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян». Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17, в яких суд зазначив, що: «Той факт, що зміст роз`яснень, на думку Позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення». Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що права та законні інтереси ОСОБА_1 у сфері публічних правовідносин не були порушені з боку відповідачів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров суддя Н.А. Олефіренко