Ухвала КЦС ВС № 748/2415/22

УХВАЛА 08 січня 2024 року м. Київ справа № 748/2415/22 провадження № 61-17445ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова Міністерства оборони України на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник КЕВ міста Чернігова Дмитренко Олександр Володимирович, про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням, визнання незаконним та скасування розпорядження про відрахування із заробітної плати, стягнення заборгованості із заробітної плати, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова (далі - КЕВ міста Чернігова Міністерства оборони України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник КЕВ міста Чернігова Дмитренко О. В., в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив: - визнати незаконним та скасувати наказ КЕВ міста Чернігова від 27 вересня 2022 року № 156 в частині ОСОБА_1 про оголошення догани; - визнати незаконним та скасувати наказ КЕВ міста Чернігова від 06 жовтня 2022 року № 169 в частині ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; - визнати незаконним та скасувати наказ КЕВ міста Чернігова від 07 жовтня 2022 року № 185 в частині ОСОБА_1 про звільнення з роботи; - поновити ОСОБА_1 на роботі в КЕВ міста Чернігова на посаді тесляра 5 розряду з 08 жовтня 2022 року; - стягнути з КЕВ міста Чернігова на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, що на момент пред`явлення позову становить 6 500 грн; - визнати незаконним та скасувати розпорядження начальника КЕВ міста Чернігова від 01 серпня 2022 року в частині ОСОБА_1 ; - стягнути з КЕВ міста Чернігова на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 442,25 грн. Чернігівський районний суд Чернігівської області рішення від 24 липня 2023 року (у складі судді Меженнікової С. П.) позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ КЕВ міста Чернігова від 27 вересня 2022 року № 156 в частині ОСОБА_1 . Визнав незаконним та скасував наказ КЕВ міста Чернігова від 06 жовтня 2022 року № 169 в частині ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Визнав незаконним та скасував наказ КЕВ міста Чернігова від 07 жовтня 2022 року № 185 в частині ОСОБА_1 про звільнення з роботи. Поновив ОСОБА_1 на посаді тесляра 5 розряду бригади робітників, зайнятих обслуговуванням і поточним ремонтом будівель та споруд військових містечок КЕВ міста Чернігова. Стягнув з КЕВ міста Чернігова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 66 871 грн з відрахуванням податків та зборів. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудженої ОСОБА_1 виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ КЕВ міста Чернігова від 07 жовтня 2022 року № 185, на підставі якого позивач звільнений із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, з посиланням на попередні накази від 27 вересня 2022 року № 156 про оголошення догани, від 06 жовтня 2022 року № 169 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, є незаконним. Суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження КЕВ міста Чернігова від 20 вересня 2022 року, на підставі якого видано наказ від 27 вересня 2022 року № 156 про оголошення догани, не було доведено до відома позивача, отже його вина у скоєнні дисциплінарного проступку відсутня, у зв`язку з чим дисциплінарне стягнення у вигляді догани накладено неправомірно. Разом з тим, визнаючи незаконним наказ від 06 жовтня 2022 року № 169 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, суд першої інстанції зазначив, що на час його видання відсутні підстави для висновку про систематичність невиконання позивачем трудових обов`язків, оскільки попередній наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконним. У зв`язку з тим, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства, підлягають задоволенню позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі частин першої, другої статті 235 КЗпП України Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження начальника КЕВ міста Чернігова від 01 серпня 2022 року щодо відрахування коштів та позбавлення премії, стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 3 442,25 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відрахування із заробітної плати позивача у визначеному розмірі є зайво нарахованою та помилково виплаченою премією внаслідок лічильної помилки, оскільки наказ начальника КЕВ міста Чернігова про преміювання позивача за липень-серпень 2022 року не видавався. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , КЕВ міста Чернігова оскаржили його в апеляційному порядку. Чернігівський апеляційний суд від 10 листопада 2023 року (у складі колегії суддів Шитченко Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.) апеляційну скаргу КЕВ міста Чернігова залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, визнання незаконним та скасування розпорядження про відрахування із заробітної плати скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким ці позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав незаконним та скасував розпорядження начальника КЕВ міста Чернігова від 01 серпня 2022 року про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 . Стягнув з КЕВ міста Чернігова на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 442,25 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, не погодившись з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження про відрахування із заробітної плати, стягнення заборгованості зі заробітної плати, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не був ознайомлений під підпис із розпорядженням начальника КЕВ міста Чернігова від 01 серпня 2022 року про відрахування із його заробітної плати премії у розмірі 3 442,25 грн. Зазначене спростовує твердження відповідача про правомірність відрахування із заробітної плати позивача коштів в сумі 3 442,25 грн, як помилково нарахованих та виплачених внаслідок лічильної помилки на підставі статті 127 КЗпП України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування розпорядження КЕВ міста Чернігова від 01 серпня 2022 року про відрахування із заробітної плати, є обґрунтованим та підлягають задоволенню. Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітній платі у розмірі 3 442,25 грн є похідною від вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження начальника КЕВ міста Чернігова від 01 серпня 2022 року про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 , а тому, відповідно, також підлягає задоволенню. 06 грудня 2023 року КЕВ міста Чернігова Міністерства оборони України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється цим судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування розпорядження про відрахування із заробітної плати, та вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням та стягнення заборгованості із заробітної плати (6 500 грн + 3 442,25 грн = 9 942,25 грн). Ціна позову майнового характеру станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Тому, дана справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року). Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства. Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення дії постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень ЦПК України, а саме частини 6 статті 19 та пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова Міністерства оборони України на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник КЕВ міста Чернігова Дмитренко Олександр Володимирович, про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням, визнання незаконним та скасування розпорядження про відрахування із заробітної плати, стягнення заборгованості із заробітної плати. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк