Постанова 4875 № 913/54/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Харків Справа № 913/54/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В. при секретарі Семенові О.Є. позивача - адвокат Левицька А.В., свідоцтво від 04.01.2017 року ПТ №1594; відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С. (вх. №2455Л/1-18) на рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2023 року у справі № 913/54/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Лісовицький Є.А.), повний текст якого складено 12.07.2023 року за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 717809,24 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2013 року у справі №913/54/23 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту в сумі 333333,32 грн., заборгованість за процентами в сумі 51142,60 грн., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 333333,32 грн., судовий збір в сумі 10767,14 грн., про що видано наказ після набрання рішенням законної сили. Представник Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвокат Кєєр О.С. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке. Кредитний договір №3054506788-КД-1 укладений 12.03.2021 року; термін повернення кредиту 01.03.2024 рік; граничний строк повернення кредиту - 01.03.2024 року, а тому строк виконання зобов`язань з повернення кредиту є таким, що не настав; розірвання договору має вчинятися в тій самій формі, що і договір, в тому станом на дату подання позовної заяви кредитний договір дійсний. Суд першої інстанції не врахував, що одностороння зміна банком умов договору щодо терміну повернення кредиту (01.03.2024 року), свідчить про зловживання банком своїм правом на односторонню зміну умов договору, що є порушенням принципів добросовісності, розумності та справедливості. Позовну заяву від імені АТ КБ "ПриватБанк" підписано представником банку - адвокатом Будьонновим В.С., на підтвердження повноважень якого додано копію ордера серії АЕ № 1119035, за змістом якого на підставі договору про надання правової допомоги від 12.01.2022 року № б/н уповноважено адвоката Будьонного В.С. на представництво АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до п.1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12.01.2022 року. В ордері відсутня вказівка про те, що правова допомога надається "в судових органах", що було б достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі та узгоджується з положеннями пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №

41. Одночасно апелянт, посилаючись на положення ст. 256 ГПК України, просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повного тексту оскаржуваного рішення апелянт не отримувала. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 року, суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 року клопотання представника Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С. на рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2023 року у справі; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "10" січня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Луганської області матеріали справи №913/54/23; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2023 року у справі №913/54/23 зупинено. 21.11.2023 року на адресу суду від апелянта надійшов другий примірник апеляційної скарги (вх.№14367). 22.11.2023 року на адресу суду з господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи №913/54/23 (вх.№14414). 11.12.2023 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15274), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що позивач не погоджується з доводами апелянта про відсутність у Будьонного В.С. повноважень на підписання позовної заяви та зазначає, що вказівка в ордері у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" на те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій, незалежно від спеціалізації, у судах всіх інстанцій, незалежно від спеціалізації, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів; надсилання копії позову на електронну адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, не суперечить вимогам ГПК України, враховуючи об`єктивну відсутність можливості здійснити відправлення поштою у м. Донецьк. 09.01.2024 року на адресу суду від представника Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№405 ел. 61), яке долучено до матеріалів справи, в якому остання просить визнати поважними причини неявки представника Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С., в судове засідання у справі №913/54/23, яке призначене на 10.01.2024 року; повідомити у встановленому законом порядку про дату та час наступного судового засідання у справі №913/54/23, в обґрунтування якого вказує на те, що 10.01.2024 року о 08:45 год в Кропивницькому апеляційному суді призначене судове засідання у справі №397/489/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2023 року, де представником скаржника є адвокат Кєєр О.С., у вказаному судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Кєєр О.С. буде приймати участь за допомогою власних технічних засобів; 10.01.2024 року об 11:00 год в Київському апеляційному суді призначене судове засідання у справі №752/17788/23 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, де адвокат Кєєр О.С. є захисником потерпілого, враховуючи територіальну віддаленість між містом Харків та містом Київ, а також з огляду на неможливість представника апелянта бути присутньою одночасно на 3х судових засіданнях, просить відкласти розгляд справи №913/54/23. Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 10.01.2024 року клопотання Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С. про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке. Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 року, зокрема, було відкрито апеляційне провадження; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "10" січня 2024 р. о 10:00 год. Тобто, судом апеляційної інстанції було надано учасникам справи достатньо часу на подання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, або ж викладення під час публічних слухань своїх аргументів, які можуть бути висловлені в письмових та додаткових поясненнях. Відповідач є апелянтом у справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції. Разом з цим, відповідач не був позбавлений права залучити до участі у справі іншого представника, а участь представника в інших судових провадженнях не є підставою для відкладення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України. Судом апеляційної інстанції також враховується те, що справа не є складною та принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Виходячи з викладеного та беручи до уваги положення ч. 11 ст. 270 ГПК України,згідно якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 10.01.2024 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 10.01.2024 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності. Ухвалу суду від 17.11.2023 року було надіслано засобами поштового зв`язку: АТ Комерційний банк "ПриватБанк" (№060023411309) - відправлення вручено 29.11.2023 року; ФОП Найдьоновій Світлані Олександрівні (№0600234311384); представнику Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвокату Кєєр О.С. (№0600234311341) - відправлення вручено 27.11.2023 року. Процесуальні документи надсилались АТ Комерційний банк "ПриватБанк" та представнику Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвокату Кєєр О.С. до електронного кабінету в системі "Електронний суд". 05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету). Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам". Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.11.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи). При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. 12.03.2021 року між АТ КБ "ПриватБанк" (далі - банк) та ФОП Найдьоновою С.О. (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 3054506788-КД-1 (далі - договір). Пунктом А.1., А.2. договору передбачено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 1000000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1000000,00 грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 0 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12 договору. Відповідно до пункту А.3. договору термін повернення кредиту - 01.03.2024 року. Пунктом А. 4. договору визначено рахунок для обслуговування кредиту: 29092020600245 (у гривні), отримувач: АТ КБ "ПриватБанк", МФО 304795, код ЄДРПОУ 3054506788 (IBAN - НОМЕР_1 ). Відповідно до п. А.6. договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,45% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Пунктом А. 6.1. договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,45% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. договору та дати початку її нарахування. У випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,9% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п. А.7. договору). Пунктом А.8. договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2. цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 1.1. договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни. КУБ під заставу (далі - "кредит") надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів. Підпунктом 2.2.6. пункту 2 договору визначено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, для виконання зобов`язання з погашення кредиту, а також процентів за його користування: № 26009053724139 у гривні, отримувач: АТ КБ "ПриватБанк", МФО 304795 (IBAN - НОМЕР_2 ), а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті відповідно до п.п. 2.2.15, 5.6. цього договору; № 26009053724139 у гривні, отримувач: АТ КБ "ПриватБанк", МФО 304795 (IBAN - НОМЕР_2 ), у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових сум здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. цього договору. За умовами п. 4.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 договору. В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8. цього договору (п. 4.2. договору). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 договору). Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. 12.03.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 3054506788-КД-1 від 12.03.2021 року відповідно до пп. "а" п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства (далі - Програма) та умов додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Пунктом 2.1. додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 14,45% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладення цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Умовами пункту 2.2. додаткової угоди встановлено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди +5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. За змістом п. 2.7. додаткової угоди погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди. Пунктом 2.10. додаткової угоди визначено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної стави з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних. Підпунктом "в" пункту 1 додаткової угоди визначено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 (далі - Порядок надання державних гарантій). При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними до нього. 31.12.2020 року між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (далі - гарантом) та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 (далі - договір гарантії), відповідно до умов пункту 2.1. якого, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля. За умовами п. 5.1. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок. У відповідності до п. 5.5. договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання таких вимог: гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору (п. 5.5.1 Договору гарантії); на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії (п. 5.5.2. Договору гарантії). Пунктом 6.1. договору гарантії визначено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки. Відповідно до п. 6.2. договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу. Відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів. Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором. 14.09.2022 року позивачем на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення від 13.09.2022 року № 10312LG19S0OF про розірвання договору № 3054506788-КД-1 з 13.10.2022 року в односторонньому порядку з вимогою до 13.10.2022 року здійснити погашення заборгованості у повному обсязі. 01.11.2022 року позивачем було направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (Агента) вимогу на сплату за гарантією № 59 від 01.11.2022 року в розмірі 333333,32 грн за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020 року. Крім того, 01.11.2022 року позивачем на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення від 01.11.2022 № 10312LG19S0OF про надсилання вимоги гаранту № 59 від 01.11.2022 року. 06.12.2022 року Міністерством фінансів України перерахована сума сплати за гарантією в розмірі 333333,32 грн. З урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 24.01.2023 року становить 384475,92 грн, з яких: 333333,32 грн заборгованості за тілом кредиту та 51142,60 грн заборгованості за процентами. Заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 333333,32 грн. Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Луганської області, в якому останній просив з відповідача на свою користь 333333,32 грн. заборгованості за тілом кредиту, 51142,60 грн. заборгованості за процентами, 333333,32 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією. 10.07.2023 року господарським судом Луганської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня. коли речі мали бути повернуті, до дня іх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За матеріалами справи, на виконання умов договору № 3054506788-КД-1 від 12.03.2021 року позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням № DN016B07LG від 16.03.2021 року. Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди. Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором. Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів. 14.09.2022 року позивачем на електрону адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору з вимогою до 13.10.2022 року здійснити погашення заборгованості в повному обсязі. Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Разом з тим, 31.12.2020 року між Міністром фінансів України, як гарантом та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269, відповідно до умов п. 2.1. якого гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією. За приписами ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Частиною 1 ст. 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Пунктом 5.1. договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок. Відповідно до п. 5.5. договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії. Так, 01.11.2022 року позивачем було направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (Агента) вимогу на сплату за гарантією № 59 в розмірі 333333,32 грн. 06.12.2022 року гарантом було перераховано на рахунок позивача суми сплати за гарантією у 333333,32 грн., що підтверджується банківською випискою. Таким чином, враховуючи, що зобов`язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією. Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Пунктом 2.13. додаткової угоди сторони погодили, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди. Відповідно до п. 2.14. додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Таким чином, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 333333,32 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 333333,32 грн. заборгованості за тілом кредиту. Аргументи апелянта на те, що кредитний договір №3054506788-КД-1 укладений 12.03.2021 року; термін повернення кредиту 01.03.2024 рік; граничний строк повернення кредиту - 01.03.2024 року, а тому строк виконання зобов`язань з повернення кредиту є таким, що не настав; розірвання договору має вчинятися в тій самій формі, що і договір, в тому станом на дату подання позовної заяви кредитний договір дійсний; суд першої інстанції не врахував, що одностороння зміна банком умов договору щодо терміну повернення кредиту (01.03.2024 року), свідчать про зловживання банком своїм правом на односторонню зміну умов договору, що є на думку апелянта, порушенням принципів добросовісності, розумності та справедливості, не приймаються, з огляду на таке. У п.п. "г" пункту 2.3.2. договору сторони узгодили, що при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором. Отже, можливість одностороннього розірвання договору, у разі його неналежного виконання, встановлена в укладеному між сторонами правочині. 14.09.2022 року позивачем на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору з вимогою до 13.10.2022 року здійснити погашення заборгованості в повному обсязі, а тому посилання апелянта на те, що строк виконання зобов`язань з повернення кредиту є таким, що не настав, не є слушним. Також, не приймаються аргументи апелянта щодо того, що позовну заяву від імені АТ КБ "ПриватБанк" підписано представником банку - адвокатом Будьонновим В.С., на підтвердження повноважень якого додано копію ордера серії АЕ № 1119035, за змістом якого на підставі договору про надання правової допомоги від 12.01.2022 року № б/н уповноважено адвоката Будьонного В.С. на представництво АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до п.1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12.01.2022 року; в ордері відсутня вказівка про те, що правова допомога надається "в судових органах", що як вказує апелянт, було б достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі та узгоджується з положеннями пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №

41. Так, у наданому до позовної заяви ордері серії АІ №1119035 від 24.01.2022 року зазначено про те, що він виданий АТ КБ "ПриватБанк" на представництво інтересів ОСОБА_3 діяти на підставі п.1.2. договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 12.01.2022 року. Разом з цим, до позовної заяви позивачем, також, було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.12.2021 року серії ДП №5289; договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.01.2022 року; додаткову угоду про надання правової (правничої) допомоги до договору від 30.06.2022 року. Окрім того, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі №754/12387/21, де, зокрема, вказано на таке: "На час подання апеляційної скарги чинним є Положення у новій редакції, згідно з яким під назвою органу, у якому надається правова допомога адвокатом, розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів наприклад: судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо. Під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом." Щодо позовної вимоги про стягнення 51142,60 грн. заборгованості за процентами, слід зазначити на таке. Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 51142,60 грн. за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, колегія суддів вважає, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 51142,60 грн. обгрунтовано задоволена місцевим господарським судом. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року) Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Найдьонової Світлани Олександрівни - адвоката Кєєр О.С. залишити без задоволення. Рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2023 року у справі №913/54/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11.01.2024 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя П.В. Тихий Суддя О.В. Плахов