Ухвала КАС ВС № 420/9368/22

УХВАЛА 09 січня 2024 року м. Київ справа №420/9368/22 адміністративне провадження № К/990/37286/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі №420/9368/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності при нарахуванні індексації грошового забезпечення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до суду, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, позов задоволено повністю. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 по справі № 420/9368/22 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми скасовано. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року по справі № 420/9368/22 залишено без змін. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями в частині компенсації втрати частини доходів, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для обов`язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) (Інструкція користувача Електронного кабінету розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua), зазначення в касаційній скарзі відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, надання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів. На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію про сплату судового збору. Щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі скаржник вказує, що у зв`язку зі зміною командира Військової частини НОМЕР_1 потрібно перереєструвати дані командира з колишньої посади. Вказує, що запит до ЄСІТС здійснено. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого вказано, що Військова частина НОМЕР_1 є бойовою частиною та безпосередньо виконує бойові завдання пов`язаними із відсіччю збройної агресії, відповідач не має змоги вчасно та належним чином отримувати та надсилати процесуальні документи. Вказує, що оскаржувану постанову отримано відповідачем 02 жовтня 2023 року. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 25 липня 2023 року П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 24 серпня 2023 року, а скаргу подано 02 листопада 2023 року. Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Так скаржник вказуючи, що копію оскаржуваної постанови отримано ним 02 жовтня 2023 року не надав належного доказу, який би підтверджував дату отримання оскаржуваної постанови. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що належними доказами на підтвердження отримання копії оскаржуваного судового рішення можуть бути конверт з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв`язку (його копія), копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф.119). Проте, скаржником не надано належного доказу, який би підтверджував дату отримання оскаржуваної постанови (зокрема конверт, в якому надійшла оскаржувана постанова). Перша сторінка постанови зі вхідним штампом підприємства не може вважатися належним доказом підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Скаржник, як особа зацікавлена у прийнятті його касаційної скарги повинна надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Серед іншого, відповідно до статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262- IV «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі. За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Слід зауважити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії). У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). Слід зауважити на тому, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження оскільки, клопотання скаржника не містить жодних обґрунтованих доводів поважності пропуску скаржником строку та доказів на їх підтвердження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ :

1. Відмовити в задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі №420/9368/22.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк