Постанова 4822 № 716/2372/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Чернівці справа № 716/2372/21 провадження №22-ц/822/499/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н.Ю. суддів Литвинюк І.М., Одинака О.О. секретаря Скулеба А.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гнатовський Олег Сергійович, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2023 року, головуючий у першій інстанції Пухарєва О.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ. Зазначала, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області 17 лютого 2008 року актовим записом №10, розірваний заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області 26 лютого 2018 року. За час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти набуто земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташовану по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташовану по АДРЕСА_2 . Протягом з 2013 року по 2017 рік здійснено будівництво (83% готовності) житлового будинку загальною площею 211,20 кв.м., в тому числі житловою площею 83,40 кв.м., допоміжною площею 127,80 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 . Посилалась на те, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 11 березня 2021 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Проте, ОСОБА_2 зумисно зволікає з виготовленням правовстановлюючого документу на будинок. ОСОБА_2 надіслано пропозицію щодо добровільного вирішення питання про поділ майна 01 жовтня 2020 року. За висновком експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О.О. від 1 грудня 2021 року №200 наявна технічна можливість поділу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 на дві ізольовані частини та земельної ділянки площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташованої по АДРЕСА_1 . Просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташовану по АДРЕСА_2 ; незавершений будівництвом (83% готовності) житловий будинок літ.А з напівпідвалом «А/Н/Пд» та мансардою «А/Мс», загальною площею 211,20 кв.м., в тому числі житловою площею 83,40 кв.м., допоміжною площею 127,80 кв.м., господарські будівлі та споруди: криниця №1, вигрібні ями літ.І та II, огорожа з воротами та хвірткою №2 та №3, що розташовані по АДРЕСА_1 та визначити частки кожного в майні по , визнавши право власності на них. Провести поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 приміщення в житловому будинку: І-1котельня (частина - коридор), площею 3,70(3,50)кв.м, вартістю 12343,00грн; ІІ підвал, площею 14,50 кв.м , вартістю 48370,00 грн; I-І-1 коридор- сходова клітина, площею 10,10(10,00) кв.м, вартістю 103810,00 грн; 1-3 кімната, площею 30,10 кв.м, вартістю 309373,00 грн; 1-4 кухня, площею 7,80 кв.м, вартістю 80169,00 грн; 1-5 туалет, площею 1,90 кв.м, вартістю 19529,00 грн; 1-6 душова, площею 1,90 кв.м, вартістю 19529,00 грн; 1-7 гардероб, площею 3,20 кв.м, вартістю 4103,00 грн; ганок, вартістю 4103,00 грн, а всього площею 72,10(71,80) кв.м. та вартістю 630116,00 грн; -господарські будівлі та споруди : криниці №1, вартістю 10258,00 грн; огорожі №2-3(1,2), вартістю 8890,00 грн; яма вигрібна №ІІ, вартістю 28038,00 грн, а всього вартістю 47186,00 грн та загальною вартістю 677302,00 грн. виділивши ОСОБА_1 приміщення в житловому будинку: І-2 котельня (частина - коридор), площею 12,40(12,20) кв.м, вартістю 41364,00 грн; ІІІ коридор-сходова клітина, площею 10,40 кв.м, вартістю 34693,00 грн; 1- 1-2 коридор-сходова клітина (частина - сходова клітина), площею 7,40 (7,30) кв.м, вартістю 76058,00 грн; 1-2 гараж, площею 21,30 кв.м, вартістю 218925,00 грн; 1-8 сходова клітина-коридор площею 13,90 кв.м, вартістю 43736,00 грн; 1-9 кімната, площею 21,00 кв.м, вартістю 66076,00 грн; 1-10 гардероб, площею 9,50 кв.м., вартістю 29892,00 грн; 1-11 ванна кімната, площею 7,40 кв.м, вартістю 23284,00 грн; 1-12 туалет, площею 2,40 кв.м., вартістю 7552,00 грн; 1-13 кімната, площею 11,20 кв.м., вартістю 35241,00 грн; 1-14 кімната площею 21,10 кв.м, вартістю 66391, 00 грн, а всього площею 139,10(138.80) кв.м та вартістю 643212,00 грн; -господарські будівлі та споруди : криниці №1, вартістю 10258,00 грн; огорожі №2-3(1,2) , вартістю 8890,00 грн; яма вигрібна №І, вартістю 28038,00 грн, всього вартістю 47186,00 грн та загальною вартістю 690398,00 грн. Для реалізації варіанту розподілу в житловому будинку провести наступний перелік робіт по його переплануванню, а саме: -спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно: в приміщенні поз. І влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз.І-1 - коридор площею 3,70м2- з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (3,50м2 - площа новоствореного приміщення) та поз. І2 - коридор площею 12,40м2 (12,20м2); демонтувавши віконне заповнення та розібравши підвіконну частину стіни в новоствореному приміщенні поз. І2, влаштувати віконно-дверну пройму; в приміщенні поз. 1-1 влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз. 1-І1 - коридор площею 10,10м2 - з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (10,00 - площа новоствореного приміщення) та поз. 1-12 - сходова клітина площею 7,40м2 (7,30м2); ліквідувати/закласти дверну пройму між приміщеннями поз. 1-1 та 1-2; розділити мережі енергоносіїв та їх облік, а також систему опалення; ОСОБА_1 провести наступні роботи : влаштувати нове віконно-дверне заповнення в новоствореному приміщенні поз. І2, а також внутрішні дверні заповнення; приміщення поз. 1-13 в подальшому використовувати в якості кухні/їдальні обладнавши відповідними мережами та приладами; привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін, у відповідність до державних будівельних норм; завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень; ОСОБА_2 провести наступні роботи : влаштувати внутрішні дверні заповнення; об`єднати існуючі приміщення душової та туалету, демонтувавши перегородку між ними, влаштувавши приміщення суміщеного санвузла площею більше 3,80м2; привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін, у відповідність до державних будівельних норм; завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень. Провести розподіл земельної ділянки кадастровий номер 7321510100:03:018:0071 площею 0,0722 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , виділивши у власність ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,0054 га, з наступними розмірами по периметру: 1,98мп; 8,69мп; 5,21мп; 13,74мп; 2,22мп; 5,12мп; і 15,46мп; площею 0,0167 га, з наступними розмірами по периметру: 3,09мп; 4,54мп; 3,15мп; 14,83мп; 12,34мп; 11,44мп і 3,02мп; у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0221 га , з наступними розмірами по периметру: 10,13мп; 21,16мп; 10,60мп; 7,58мп; 4,35мп; 4,92мп; 14,83мп; 3,15мп; 3,51мп; 8,98мп; 15,73мп; 5,21мп і 8,69мг. Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку під житловим будинком, під балконом та на відстані 1,0м від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, а також для заїзду та проходу до криниці (їм для її обслуговування), s-0,0280 га, з наступними розмірами по периметру: 3,58мп; 15,46мп; 5,12мп; 2,22мп; 13,74мп; 5,21мп; 15,73мп; 8,98мп; 3,51мп; 4,54мп; 3,09мп; 11,47мп і 14,75мп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ задоволено. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташовану по АДРЕСА_2 ; незавершений будівництвом (83% готовності) житловий будинок літ.А з напівпідвалом «А/Н/Пд» та мансардою «А/Мс», загальною площею 211,20 кв.м., в тому числі житловою площею 83,40 кв.м., допоміжною площею 127,80 кв.м., господарські будівлі та споруди: криниця №1, вигрібні ями літ.І та II, огорожа з воротами та хвірткою №2 та №3, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташованої по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташованої по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 права власності на 51/100 ідеальної частки приміщень житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виділивши їй ІІ частину по І варіанту розподілу: -приміщення в житловому будинку: І-2 котельня (частина - коридор), площею 12,40(12,20) кв.м, вартістю 41364,00 грн; ІІІ коридор-сходова клітина, площею 10,40 кв.м, вартістю 34693,00 грн; 1- 1-2 коридор-сходова клітина (частина - сходова клітина), площею 7,40 (7,30) кв.м, вартістю 76058,00 грн; 1-2 гараж, площею 21,30 кв.м, вартістю 218925,00 грн; 1-8 сходова клітина-коридор площею 13,90 кв.м, вартістю 43736,00 грн; 1-9 кімната, площею 21,00 кв.м, вартістю 66076,00 грн; 1-10 гардероб, площею 9,50 кв.м., вартістю 29892,00 грн; 1-11 ванна кімната, площею 7,40 кв.м, вартістю 23284,00 грн; 1-12 туалет, площею 2,40 кв.м., вартістю 7552,00 грн; 1-13 кімната, площею 11,20 кв.м., вартістю 35241,00 грн; 1-14 кімната площею 21,10 кв.м, вартістю 66391, 00 грн, а всього площею 139,10(138.80) кв.м та вартістю 643212,00 грн; -господарські будівлі та споруди : криниці №1, вартістю 10258,00 грн; огорожі №2-3(1,2) , вартістю 8890,00 грн; яма вигрібна №І, вартістю 28038,00 грн, всього вартістю 47186,00 грн та загальною вартістю 690398,00 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 49/100 ідеальних часток приміщень житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виділивши йому І частину по І варіанту розподілу: -приміщення в житловому будинку: І-1котельня (частина - коридор), площею 3,70(3,50)кв.м, вартістю 12343,00грн; ІІ підвал, площею 14,50 кв.м , вартістю 48370,00 грн; I-І-1 коридор- сходова клітина, площею 10,10(10,00) кв.м, вартістю 103810,00 грн; 1-3 кімната, площею 30,10 кв.м, вартістю 309373,00 грн; 1-4 кухня, площею 7,80 кв.м, вартістю 80169,00 грн; 1-5 туалет, площею 1,90 кв.м, вартістю 19529,00 грн; 1-6 душова, площею 1,90 кв.м, вартістю 19529,00 грн; 1-7 гардероб, площею 3,20 кв.м, вартістю 4103,00 грн; ганок, вартістю 4103,00 грн, а всього площею 72,10(71,80) кв.м. та вартістю 630116,00 грн; -господарські будівлі та споруди : криниці №1, вартістю 10258,00 грн; огорожі №2-3(1,2), вартістю 8890,00 грн; яма вигрібна №ІІ, вартістю 28038,00 грн, а всього вартістю 47186,00 грн та загальною вартістю 677302,00 грн. Для реалізації варіанту розподілу в житловому будинку зобов`язано провести наступний перелік робіт по його переплануванню, а саме: -спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно: в приміщенні поз. І влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз.І-1 - коридор площею 3,70м2- з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (3,50м2 - площа новоствореного приміщення) та поз. І2 - коридор площею 12,40м2 (12,20м2); демонтувавши віконне заповнення та розібравши підвіконну частину стіни в новоствореному приміщенні поз. І2, влаштувати віконно-дверну пройму; в приміщенні поз. 1-1 влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз. 1-І1 - коридор площею 10,10м2 - з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (10,00 - площа новоствореного приміщення) та поз. 1-12 - сходова клітина площею 7,40м2 (7,30м2); ліквідувати/закласти дверну пройму між приміщеннями поз. 1-1 та 1-2; розділити мережі енергоносіїв та їх облік, а також систему опалення; Для приведення І варіанту розподілу в дію зобов`язано ОСОБА_1 провести наступні роботи : влаштувати нове віконно-дверне заповнення в новоствореному приміщенні поз. І2, а також внутрішні дверні заповнення; приміщення поз. 1-13 в подальшому використовувати в якості кухні/їдальні обладнавши відповідними мережами та приладами; привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін, у відповідність до державних будівельних норм; завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень; Для приведення І варіанту розподілу в дію зобов`язано ОСОБА_2 провести наступні роботи : влаштувати внутрішні дверні заповнення; об`єднати існуючі приміщення душової та туалету, демонтувавши перегородку між ними, влаштувавши приміщення суміщеного санвузла площею більше 3,80м2; привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін, у відповідність до державних будівельних норм; завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок рівності часток у спільній сумісній власності подружжя 6548 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 50/100 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий номер 7321510100:03:018:0071 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , виділивши їй ІІ частину по І варіанту розподілу земельну ділянку площею 0, 0221 га , з наступними розмірами по периметру: 10,13мп; 21,16мп; 10,60мп; 7,58мп; 4,35мп; 4,92мп; 14,83мп; 3,15мп; 3,51мп; 8,98мп; 15,73мп; 5,21мп і 8,69мг. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 50/100 часток земельної ділянки кадастровий номер 7321510100:03:018:0071 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , виділивши йому І частину по І варіанту розподілу земельні ділянки: площею 0,0054 га, з наступними розмірами по периметру: 1,98мп; 8,69мп; 5,21мп; 13,74мп; 2,22мп; 5,12мп; і 15,46мп; площею 0,0167 га, з наступними розмірами по периметру: 3,09мп; 4,54мп; 3,15мп; 14,83мп; 12,34мп; 11,44мп і 3,02мп. Залишено у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з визначенням часток по кожному земельну ділянку під житловим будинком, під балконом та на відстані 1,0м від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, а також для заїзду та проходу до криниці (їм для її обслуговування), s-0,0280 га, з наступними розмірами по периметру: 3,58мп; 15,46мп; 5,12мп; 2,22мп; 13,74мп; 5,21мп; 15,73мп; 8,98мп; 3,51мп; 4,54мп; 3,09мп; 11,47мп і 14,75мп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гнатовський О.С., в апеляційній скарзі просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що висновок експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О.О. від 1 грудня 2021 року №200 є неналежним доказом, оскільки виконаний без доступу до житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Крім того, варіант поділу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 ., обраний судом першої інстанції, є несправедливим, так як ОСОБА_2 виділено у власність приміщення площею 72,1 кв.м, а ОСОБА_1 - приміщення площею 139,1 кв.м. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гірчак Н.А., від 07 лютого 2023 року про визнання поважними причини неподання правовстановлюючого документу (державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 976221, виданого ОСОБА_2 9 квітня 2011 року, на земельну ділянку площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташовану по АДРЕСА_2 , приєднання його до матеріалів справи та витребування з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області копії технічної документації про переоформлення державного акту на право власності на земельну ділянку, копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 976221, виданого ОСОБА_2 9 квітня 2011 року, оскільки ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 січня 2023 року у задоволенні клопотання відмовлено. ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, посилалася на державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 976221, виданий ОСОБА_2 9 квітня 2011 року, проте не заявила клопотання про витребування даного доказу. Вважає, що наявні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності з огляду на докази заперечення ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на набуте за час шлюбу майно, починаючи з лютого 2018 року, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом лише в грудні 2021 року. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гірчак Н.А., просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гнатовський О.С., залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гнатовський О.С., підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є земельна ділянка площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташована по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташована по АДРЕСА_2 , незавершене будівництво (83% готовності) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу набуто земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташовану по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташовану по АДРЕСА_2 , здійснено незавершене будівництво (83% готовності) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , презумпція спільності майна подружжя не спростована, де розмір часток у праві спільної власності є рівними. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про поділ незавершеного будівництва (83% готовності) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки відповідно до варіанту 1 висновку експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О.О. від 1 грудня 2021 року №200, оскільки він є наближеним до ідеальних часток, найбільш функціональним та менш затратним, отже відповідає інтересам обох сторін. Разом з тим суд першої інстанції вважав, що відсутні підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, зазначивши, що ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав 01 жовтня 2020 року, надіславши ОСОБА_2 пропозицію щодо добровільного вирішення питання про поділ майна подружжя, після розірвання шлюбу спору про поділ майна подружжя не виникало. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області 17 лютого 2008 року актовим записом №10, розірваний заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області 26 лютого 2018 року. Відповідно свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 , виданого Заставнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 10 вересня 2019 року, ОСОБА_3 після зміни прізвище ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0722 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовською Т.М. 30 листопада 2011 року. До матеріалів справи приєднано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №976221, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 28 сесії 5 скликання Заставнівської міської ради Чернівецької області від 28 липня 2010 року №920/28-2010, договору купівлі-продажу від 04 лютого 2010 року серії ВММ №789611, на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,1238 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085. Встановлено, що сектором регіонального розвитку, містобудування та архітектури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області надано ОСОБА_2 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 11 березня 2021 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта по АДРЕСА_1 . За висновком експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О.О. від 1 грудня 2021 року №200 відсоток готовності житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , становить близько 83%, являється незавершеним будівництвом. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). На підставі ч.1 ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту». За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , земельну ділянку по АДРЕСА_2 , незавершений будівництвом (83% готовності) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ; визначення частки кожного в майні по та визнання права власності на них; поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначалося право спільної сумісної власності подружжя на майно набуте за час шлюбу, здійснення управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 11 березня 2021 року реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, умисне зволікання ОСОБА_2 з виготовленням правовстановлюючого документу на будинок. Встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області 17 лютого 2008 року актовим записом №10, розірваний заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області 26 лютого 2018 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0722 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовською Т.М. 30 листопада 2011 року. До матеріалів справи приєднано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №976221, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 28 сесії 5 скликання Заставнівської міської ради Чернівецької області від 28 липня 2010 року №920/28-2010, договору купівлі-продажу від 04 лютого 2010 року серії ВММ №789611, на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,1238 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085. Встановлено, що сектором регіонального розвитку, містобудування та архітектури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області надано ОСОБА_2 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 11 березня 2021 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта по АДРЕСА_1 . За висновком експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О.О. від 1 грудня 2021 року №200 відсоток готовності житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , становить близько 83%, являється незавершеним будівництвом. Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення частини першої статті 61 СК України № 1-8/2012 (№ 17-рп/2012) встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18). Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. За змістом частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України). Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19) вказано, що «поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі». Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України). Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. На підставі ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуг, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на частину земельної ділянки площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташованої по АДРЕСА_2 за кожним. Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15 зроблено висновок, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Верховний Суд у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі№ 363/423/17 провадження № 61-1226св22 вказав, що відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Об`єкт незавершеного будівництва за змістом частини третьої статті 331 ЦК України є сукупністю належних забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво) матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва. Статус об`єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 13 березня 2019 року у справі № 910/4032/18 і від 26 лютого 2020 року у справі № 914/1658/15). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 923/196/20 сформулював висновок про те, що державна реєстрація об`єкта незавершеного будівництва не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва не змінює визначеного частиною третьою статті 331 ЦК України статусу такого об`єкта як сукупності будівельних матеріалів та обладнання. Вона не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2021 року у справі № 914/2070/19). Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження№ 14-56цс22) зазначила, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження№ 14-56цс22) відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об`єкта незавершеного будівництва. Ураховуючи наведене незавершений будівництвом (83% готовності) житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , не є об`єктом цивільних прав. За таких обставин ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною вимогою до ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершеного будівництвом (83% готовності) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , визначити частки у майні по , визнавши право власності на них, поділ незавершеного будівництвом (83% готовності) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , просила застосувати спосіб захисту, який не передбачений законом. Верховний Суд у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 372/3114/16-ц зазначив, що згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про визнання права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 50/100 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий номер 7321510100:03:018:0071 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , за кожним із залишенням у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з визначенням часток по кожному земельної ділянки під житловим будинком, під балконом та на відстані 1,0м від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, а також для заїзду та проходу до криниці (їм для її обслуговування), s-0,0280 га, з наступними розмірами по периметру: 3,58мп; 15,46мп; 5,12мп; 2,22мп; 13,74мп; 5,21мп; 15,73мп; 8,98мп; 3,51мп; 4,54мп; 3,09мп; 11,47мп і 14,75мп на порушення норм матеріального права. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутній спір щодо належності спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, посилалася на не досягнення згоди подружжям щодо поділу майна. ОСОБА_2 відзив на позов не подавався, у апеляційній скарзі заперечується право ОСОБА_1 на поділ спільного майна подружжя з підстав пропуску строку позовної давності. При цьому встановлення належності спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановленню для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав, та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16 (провадження № 61-10684св21). Відповідачем ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гнатовський О.С., зроблено заяву про застосування строку позовної давності 26 квітня 2022 року. На підставі ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до абз.1.2 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18 зроблено висновок, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно зі статтею 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини 1статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. На підставі частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення своїх прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. ОСОБА_1 у позовній заяві посилалася на не досягнення згоди подружжя щодо поділу майна за її пропозицією ОСОБА_2 від 01 жовтня 2020 року. Сам ОСОБА_2 , звертаючись з заявою про застосування строку позовної давності, зазначав, що заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року встановлено, що з січня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили спільне проживання. Тому з січня 2016 року між сторонами фактично виник спір про поділ майна подружжя, з цього часу ОСОБА_2 не визнається право ОСОБА_1 на майно та чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. Посилався на те, що строк позовної давності сплив в лютому 2021 року. Отже, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, якщо шлюб розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними. Таким чином, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400 св 19), від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18 (провадження №61-5819 св 19), від 28 червня 2022 року у справі № 331/3589/20 (провадження № 61-21284 св 21), від 15 травня 2023 року у справі № 200/26797/15-ц (провадження № 61-7622 св 22). З огляду на наведене посилання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гнатовський О.С., в апеляційній скарзі на те, що строк позовної давності має обчислюватися з моменту розірвання шлюбу, тобто ухвалення заочного рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу є безпідставними, оскільки факт розірвання шлюбу не свідчить про виникнення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору щодо поділу майна. У матеріалах справи відсутні докази виникнення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору щодо спільного майна подружжя після розірвання шлюбу. Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 строк позовної давності не пропущений. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2023 року підлягає скасуванню в частині з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гнатовський Олег Сергійович, задовольнити частково. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2023 року скасувати в частині визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1238 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, розташовану по АДРЕСА_2 ; незавершений будівництвом (83% готовності) житловий будинок літ.А з напівпідвалом «А/Н/Пд» та мансардою «А/Мс», загальною площею 211,20 кв.м., в тому числі житловою площею 83,40 кв.м., допоміжною площею 127,80 кв.м., господарські будівлі та споруди: криниця №1, вигрібні ями літ.І та II, огорожа з воротами та хвірткою №2 та №3, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 права власності на 51/100 ідеальної частки приміщень житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виділивши їй ІІ частину по І варіанту розподілу: -приміщення в житловому будинку: І2 котельня (частина - коридор), площею 12,40(12,20) кв.м, вартістю 41364,00 грн; ІІІ коридор-сходова клітина, площею 10,40 кв.м, вартістю 34693,00 грн; 1- 12 коридор-сходова клітина (частина - сходова клітина), площею 7,40 (7,30) кв.м, вартістю 76058,00 грн; 1-2 гараж, площею 21,30 кв.м, вартістю 218925,00 грн; 1-8 сходова клітина-коридор площею 13,90 кв.м, вартістю 43736,00 грн; 1-9 кімната, площею 21,00 кв.м, вартістю 66076,00 грн; 1-10 гардероб, площею 9,50 кв.м., вартістю 29892,00 грн; 1-11 ванна кімната, площею 7,40 кв.м, вартістю 23284,00 грн; 1-12 туалет, площею 2,40 кв.м., вартістю 7552,00 грн; 1-13 кімната, площею 11,20 кв.м., вартістю 35241,00 грн; 1-14 кімната площею 21,10 кв.м, вартістю 66391, 00 грн, а всього площею 139,10(138.80) кв.м та вартістю 643212,00 грн; -господарські будівлі та споруди : криниці №1, вартістю 10258,00 грн; огорожі №2-3(1,2) , вартістю 8890,00 грн; яма вигрібна №І, вартістю 28038,00 грн, всього вартістю 47186,00 грн та загальною вартістю 690398,00 грн. Визнати за ОСОБА_2 права власності на 49/100 ідеальних часток приміщень житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виділивши йому І частину по І варіанту розподілу: -приміщення в житловому будинку: І1котельня (частина - коридор), площею 3,70(3,50)кв.м, вартістю 12343,00грн; ІІ підвал, площею 14,50 кв.м , вартістю 48370,00 грн; I-І1 коридор- сходова клітина, площею 10,10(10,00) кв.м, вартістю 103810,00 грн; 1-3 кімната, площею 30,10 кв.м, вартістю 309373,00 грн; 1-4 кухня, площею 7,80 кв.м, вартістю 80169,00 грн; 1-5 туалет, площею 1,90 кв.м, вартістю 19529,00 грн; 1-6 душова, площею 1,90 кв.м, вартістю 19529,00 грн; 1-7 гардероб, площею 3,20 кв.м, вартістю 4103,00 грн; ганок, вартістю 4103,00 грн, а всього площею 72,10(71,80) кв.м. та вартістю 630116,00 грн; -господарські будівлі та споруди : криниці №1, вартістю 10258,00 грн; огорожі №2-3(1,2), вартістю 8890,00 грн; яма вигрібна №ІІ, вартістю 28038,00 грн, а всього вартістю 47186,00 грн та загальною вартістю 677302,00 грн. Для реалізації варіанту розподілу в житловому будинку зобов`язати провести наступний перелік робіт по його переплануванню, а саме: -спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно: в приміщенні поз. І влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз.І1 - коридор площею 3,70м2- з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (3,50м2 - площа новоствореного приміщення) та поз. І2 - коридор площею 12,40м2 (12,20м2); демонтувавши віконне заповнення та розібравши підвіконну частину стіни в новоствореному приміщенні поз. І2, влаштувати віконно-дверну пройму; в приміщенні поз. 1-1 влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз. 1-І1 - коридор площею 10,10м2 - з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (10,00 - площа новоствореного приміщення) та поз. 1-12 - сходова клітина площею 7,40м2 (7,30м2); ліквідувати/закласти дверну пройму між приміщеннями поз. 1-1 та 1-2; розділити мережі енергоносіїв та їх облік, а також систему опалення; Для приведення І варіанту розподілу в дію зобов`язати ОСОБА_1 провести наступні роботи : влаштувати нове віконно-дверне заповнення в новоствореному приміщенні поз. І2, а також внутрішні дверні заповнення; приміщення поз. 1-13 в подальшому використовувати в якості кухні/їдальні обладнавши відповідними мережами та приладами; привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін, у відповідність до державних будівельних норм; завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень; Для приведення І варіанту розподілу в дію зобов`язати ОСОБА_2 провести наступні роботи : влаштувати внутрішні дверні заповнення; об`єднати існуючі приміщення душової та туалету, демонтувавши перегородку між ними, влаштувавши приміщення суміщеного санвузла площею більше 3,80м2; привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін, у відповідність до державних будівельних норм; завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок рівності часток у спільній сумісній власності подружжя 6548 грн. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 50/100 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий номер 7321510100:03:018:0071 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , виділивши їй ІІ частину по І варіанту розподілу земельну ділянку площею 0, 0221 га , з наступними розмірами по периметру: 10,13мп; 21,16мп; 10,60мп; 7,58мп; 4,35мп; 4,92мп; 14,83мп; 3,15мп; 3,51мп; 8,98мп; 15,73мп; 5,21мп і 8,69мг. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 50/100 часток земельної ділянки кадастровий номер 7321510100:03:018:0071 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , виділивши йому І частину по І варіанту розподілу земельні ділянки: площею 0,0054 га, з наступними розмірами по периметру: 1,98мп; 8,69мп; 5,21мп; 13,74мп; 2,22мп; 5,12мп; і 15,46мп; площею 0,0167 га, з наступними розмірами по периметру: 3,09мп; 4,54мп; 3,15мп; 14,83мп; 12,34мп; 11,44мп і 3,02мп. Залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з визначенням часток по кожному земельну ділянку під житловим будинком, під балконом та на відстані 1,0м від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, а також для заїзду та проходу до криниці (їм для її обслуговування), s-0,0280 га, з наступними розмірами по периметру: 3,58мп; 15,46мп; 5,12мп; 2,22мп; 13,74мп; 5,21мп; 15,73мп; 8,98мп; 3,51мп; 4,54мп; 3,09мп; 11,47мп і 14,75мп. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної власності подружжя, про поділ земельної ділянки площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, розташованої по АДРЕСА_1 ; незавершеного будівництвом (83% готовності) житлового будинку літ.А з напівпідвалом «А/Н/Пд» та мансардою «А/Мс», загальною площею 211,20 кв.м., в тому числі житловою площею 83,40 кв.м., допоміжною площею 127,80 кв.м., господарські будівлі та споруди: криниця №1, вигрібні ями літ.І та II, огорожа з воротами та хвірткою №2 та №3, що розташовані по АДРЕСА_1 відмовити. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 20 липня 2023 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді І. М. Литвинюк О. О. Одинак