Постанова 4818 № 638/11713/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/11713/23 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В. Провадження № 33/818/78/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Багмата П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Хркова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що 27.08.2023 о 15:53 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Мирна, 7б в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що не в повному обсязі ознайомився з матеріалами справи, а суд першої інстанції не звернув на це увагу. Вказував на те, що відеозапис повністю не відкрився, а тому додані докази не можуть бути визнані такими, що підтверджують його винуватість. Зазначав, що він був позбавлений права на захист. Також вказує, що постанову суду не оголошувалась. Звертає увагу на те, що пояснення свідків написані однією рукою з однаковим текстом, а суд першої інстанції свідків не допитав. Вважає, що в його діях немає складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вина недоведена, немає доказів його вини. Вказує, що протокол було сфальсифіковано працівниками поліції, що, на його думку, свідчить про перевищення ними своїх повноважень та підробку ними документів. Зазначав, що працівники поліції не надали йому можливості надати пояснення по справі. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Багмат П.Д. повідомив, що ОСОБА_1 дійсно повідомлений про дату, час та місце розгляду його апеляційної інстанції проте просив розглянути апеляційну скаргу без його участі. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268, 271 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі, однак за обов`язковою участю його захисника - адвоката багмата П.Д. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи адвоката Багмата П.Д., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як на докази, які містяться у:протоколі про адміністративне правопорушення; направленні на огляд водія; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння; поясненнях свідків, а також на відеозапис з бодікамери працівника поліції. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 27.08.2023 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору ДРАГЕР тау закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» відмовився у присутності двох свідків. В матеріалах цієї справи міститься диск з відеозаписом події за участю ОСОБА_1 (арк. 2, 53). З відомостей цього відеозапису вбачається, що працівник поліції після того, як склав протокол, ознайомив ОСОБА_1 особисто з його змістом. Будь-яких зауважень щодо змісту цього протоколу ОСОБА_1 не зазначав. Після цього ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу, від надання будь-яких пояснень, а також від підписання протоколу. Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про те, що стосовно нього складається протокол саме за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 ПДР України. Аналізуючи зміст цього відеозапису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений працівником поліції з відомостями цього протоколу, а також повідомлений про те, що стосовно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також був повідомлений про місце розгляду цього протоколу. Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАСУ на дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності. Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 7) вбачається, що під час патрулювання Шевченківського району 27.08.2023 року у складі екіпажу 1152 Мішура, Мінеєв, Бражнин було отримано анонімне звернення від громадян, що за кермом автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 перебуває громадянин ймовірно в стані алкогольного сп`яніння. Інформація була отримана приблизно о 15 год. 30 хв., вище зазначене авто було виявлено та зупинено за адресою м. Харків, вул. мирна, 7б. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 під час спілкування з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та проходження огляду в закладі охорони здоров`я у лікаря водій відмовився в присутності двох свідків. Стосовно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол ААД 605986 за ст. 130 ч.1 КУпАП, також водія було відсторонено від керування автомобіля. Зафіксовано на бодікамеру НОМЕР_2 . Автомобіль на місці зупинки без порушень ПДР. Водій від підписів в протоколі та отримання його копії та отримання тимчасового дозволу на право керування транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився. Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції щодо складення протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у рапорті відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Крім того, відповідно до відеозапису вбачається, що працівники поліції залучили свідків, а саме сторонніх не зацікавлених осіб та у їх присутності пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до відомостей письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 6) вбачається, що в їх присутності ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» відмовився у присутності двох свідків. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі пояснення свідків відповідають дійсності та заслуговують на увагу, оскільки саме ці свідки були безпосередніми очевидцями події відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що поза розумним сумнівом вбачається з відомостей наявного в матеріалах справи відеозапису. Також, поза розумним сумнівом, вбачається, що ці письмові пояснення були особисто підписані цими свідками. Поряд з цим належить врахувати те, що ці письмові пояснення свідків прийняв працівник поліції ОСОБА_4 , що вочевидь спростовує такі твердження апелянта. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням саме ОСОБА_1 . Отже, саме ОСОБА_1 був безпосередньо водієм транспортного засобу. Також, під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та залучивши свідків запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатора Драгер або в закладі охорони здоров`я. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівник поліції пропонував ОСОБА_1 , декілька разів. Однак, ОСОБА_1 ігноруючи такі пропозиції працівника поліції нічого не відповідав працівнику поліції та намагався уникнути спілкування з працівником поліції. Працівник поліції пояснював, що такі дії він буде розцінювати як пасивну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та ще декілька разів пропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки або в медичному закладі. Піщулін ігноруючи пропозицію працівника поліції не надав відповідь, що було розцінено працівником поліції, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Враховуючи такі відомості відеозапису суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції законно розцінив дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки працівник поліції неодноразово пропонував пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснював наслідки такої поведінки та намагався отримати будь-яку відповідь щодо пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Проте ОСОБА_1 своїми пасивними діями відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що законно було розцінено працівником поліції як відмова від проходження відповідного огляду. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що стосовно нього буде складено протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чого ОСОБА_1 не заперечував. Поряд з цим, відповідно до довідки т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП (арк. 3), ОСОБА_1 отримав водійське посвідчення 11.06.2005 року. Належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, що об`єктивно вказує на те, що останній знає ПДР України. Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Поряд з цим слід зауважити, що з відомостей відеозапису вбачається, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто останній був обізнаний щодо необхідності пройти за вимогою працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак цього не зробив. Належить врахувати те, що працівники поліції не мали процесуальної можливості провести огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння без його згоди. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці його зупинки так і в закладі охорони здоров`я, працівники поліції не мали будь-якої можливості, без його згоди, провести такий огляд, а тому твердження апелянта про те, що працівники поліції не доставили ОСОБА_1 до медичного закладу є необґрунтованими. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков