Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/22202/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 січня 2024 року м. Рівне Справа № 569/22202/21 Провадження № 22-ц/4815/60/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючий: суддя Ковальчук Н. М., судді: Гордійчук С. О., Шимків С. С., учасники справи:позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Польової Еріки Миколаївни та Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2023 року, ухвалене 15.09.2023 року в м. Рівне у складі судді Галінської В. В., повний текст складено 21 вересня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Акцент Банк»(скорочена назва АТ «А-БАНК») подало до суду позов до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.03.2018 року станом на 27.09.2021 року в сумі 63820,33 гривень, яка складається: 48810,26 грн. заборгованість за кредитом, 15010,07 заборгованість по відсотках. Вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_1 19.03.2018 року приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки про що підписав Анкету-Заяву. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами правилами та Тарифами, які викладені на сайті складає між ним та Банком кредитний договір. Встановлення та зміна кредитного ліміту передбачена п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил, відповідно до яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку та дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач не повернув Банку отримані за кредитом кошти, станом на 27.09.2021 року утворилась заборгованість в сумі 63820,33 грн., яка складається: 48810,26 грн. - заборгованість за кредитом, 15010,07 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.03.2018 р. у розмірі 41674,47 грн. станом на 27.09. 2021 р. Вважаючи рішення суду незаконним, позивач та відповідач через своїх представників подали апеляційні скарги. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує про незаконність рішення у частині задоволення позовних вимог банку про стягнення з нього заборгованості за кредитом. Суд дійшов до передчасних висновків про наявність заборгованості, ухвалив рішення на підставі долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 27.09.2021 року. При цьому суд не взяв до уваги подану відповідачем виписку по картці від 03.05.2023 року, з якої вбачається, що за період з 19.03.2018 року по 27.09.2021 року відповідачем було отримано від позивача кошти в сумі 80 081,38 грн, а сплачено за цей період 48 720,82 грн. Тобто на час розгляду справи заборгованість по тілу кредиту складала 31 660,8 грн, а не 41 647,47 грн., як вказано в оскаржуваному рішенні. Згідно виписки по картці від 03.05.2023 року загальна сума сплати кредиту відповідачем з травня 2022 року по квітень 2023 року складає 47 560 грн, тобто більше ніж суд стягнув за кредитом. Виписки по картковому рахунку відповідно до діючого законодавства є належними та допустимими доказами для визначення заборгованості за кредитним договором. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц. Просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.03.2018 року у розмірі 41674,47 грн. , відмовити у задоволенні позову повністю. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ «Акцент Банк» подало відзив, у якому зазначає, що рішення суду в частині, які оскаржує відповідач, є законним, а апеляційна скарга відповідача безпідставна. У своїй апеляційній скарзі АТ «Акцент Банк» не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом у сумі 15010,07 грн. та заборгованості за простроченим кредитом у сумі 7 135,79 грн. Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні вказаних счум, суд помилково послався на відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Відповідач у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент Банк» підтвердив під розпис ознайомлення з правилами надання кредиту у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку і з картки вбачається, що кредитом він користувався. Суд не врахував вимоги ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, які передбачають, що позичальник має право на отримання відсотків за користування кредитними коштами, а якщо відсотки не передбачені договором та їх розмір обчислюється на рівні облікової ставки НБУ. Безпідставне посилання суду на висновки постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки у вказаній справі розглядався випадок, коли відповідач тарифи банку не підписував. У спорі, що розглядається АТ «Акцент Банк» подав не тільки Тарифи із сайту банку, але і Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Суд не звернув уваги, що матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.12.2020 у справі № 284/157/20. Безпідставна є відмова у задоволенні позову в частині відмови про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту із зазначенням, що дана заборгованість є фактично процентами. Відповідно до Умов кредитуванняпозичальнику може надаватись кредит з різними строком повернення. І у разі звичайного кредиту, коли видається вся сума, повернення тіла розбивається на частини, відповідно до графіка. Відповідно та частина кредиту, строк сплати якої настав, є простроченою(сукупність тих витрат, які здійснив клієнт понад встановлений строк повернення). Просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову у сумі 15010,07 грн., ухвалити рішення про задоволення позову повністю. На апеляційну скаргу АТ «Акцент Банк» ОСОБА_1 подав відзив, у якому зазначає, що рішення суду в частині, які оскаржує позивач, є законним, а апеляційна скарга АТ «Акцент Банк» безпідставна. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання відповідачем кредитних коштів доведений, однак, в добровільному порядку кредит у сумі 41674,47 грн. відповідач не повернув, тому право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у стягненні простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 15010,07 грн. та простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 135,79 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч положенням про укладення договорів та всупереч забороні, встановленій Законом України «Про споживче кредитування» щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом та всупереч передбаченими у цьому законі підставами для звільнення споживачів від відповідальності перед кредитодавцями за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, нарахував відповідачеві з 01 березня 2020 року і до 27 вересня 2021 року прострочену заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченими процентами за ставкою 93,6% річних(базова ставка вказана 46,8% річних). Такі висновки суду першої інстанції є законними, відповідають нормам матеріального права та підтверджені наявними у справі доказами. Судом встановлено: 19.03.2018 року ОСОБА_1 заповнив Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент Банк» з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, Правилами користування, Основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що ознайомився з Договором про надання банківських послуг до його укладання і згоден з його умовами, примірник Договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором б/н від 2018-03-19, заборгованість відповідача станом на 27 вересня 2021 року становить 63820,33 грн. та складається: 48810,26 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі 7135,79 грн. прострочений залишок заборгованості за тілом кредиту), 15010,07 грн. заборгованість по відсотках. До позову позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ "Акцент-Банк", розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms/ в розділі "Умови та правила" та Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна" та Паспорт споживчого кредиту за программою «Кредитна картка». Вказані документи позичальником не підписувались. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складову його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитними коштами та суму простроченого кредиту. У Анкеті-заяві від 19.03.2018 року, яку підписав ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги позивача про незаконність відмови у стягнення відсотків є необґрунтованими. Суд першої інстанції вірно взяв до уваги висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20. Також місцевим судом при вирішенні спору вірно враховано положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», де зазначено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов,язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Як вбачається із розрахунку заборгованості позивач всупереч вищевказаним нормам законодавстванарахував прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 7135,79 та заборгованість за простроченими процентами у сумі 15010,07 грн. Є вірним висновок місцевого суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «А-БАНК» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41674 гривні 47 копійки станом на 27 вересня 2021 року. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ОСОБА_1 19.03.2018 року особисто подав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг до АТ «А-БАНК» і отримав кредитні кошти, тобто Банк виконав свої зобов`язання про надання кредиту. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором б/н від 2018-03-19 станом на 27 вересня 2021 року відповідач не повернув використані кредитні кошти у сумі 41647, 47 грн. Наданою відповідачем Випискою по картці не доведено відсутність заборгованості за тілом кредиту і жодним чином не спростовано Розрахунку заборгованості, виконаного позивачем. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Польової Еріки Миколаївни та Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2023 рокузалишити без зміни. Поновити дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2023 року Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 січня 2024 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Шимків С. С.