Постанова 4873 № 910/86/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" січня 2024 р. Справа№ 910/86/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23 (суддя Босий В.П.) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4 441,83 грн. ВСТАНОВИВ: Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 4 441,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 441,83 грн., нарахованої за перевищення строку доставки вантажу за накладною №23201142 від 07.09.2021. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23 позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 68; ідентифікаційний код 30603572) штраф у розмірі 444 (чотириста сорок чотири) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань із своєчасної доставки вантажу по спірній залізничній накладній, факт чого АТ «Укрзалізниця» не заперечується та не спростовано, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, тому стягнення з відповідача неустойки (штрафу) є обґрунтованим у розмірі 4441,83 грн., при цьому, порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності вказаних обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки до 444,18 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення з Акціонерного товариства " Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" штрафу у розмірі 444,18 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного: - судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, викладені в параграфах 1, 3, 4 ст.48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, що є беззаперечною підставою для відхилення позовних вимог, позивач мав право звернутися до суду з позовною заявою у строк до 15.05.2022, натомість позовну заяву відправлено засобами поштового зв`язку 27.12.2022, отже позивачем пропущено строк на звернення до суду на 7 місяців, п.6 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України є бланкетною нормою та передбачає застосування тільки ст.925 ЦК України, що визначає порядок пред`явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 07.09.2021 на адресу одержувача - ПІІ «Амік Україна», зі станції «Барбаров БЧ» на станцію призначення «Кременец УЗ», направлено вантаж згідно із залізничною накладною №23201142. Однак, за твердженнями позивача, відповідач порушив строки доставки вантажу за вказаною накладною, у зв`язку з чим ПІІ «Амік Україна» звернулось із вимогою про сплату штрафу у розмірі 4 441,83 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 5 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Спірне перевезення здійснювалися у міжнародному сполученні, а відтак такі правовідносини регулюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Пунктом 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Угода про міжнародні вантажні сполучення (далі - УМВС) встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - паромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС ). Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною. Відповідно до параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: - для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; - для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Згідно параграфу 5 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну. Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС). Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», розділу 1 пункту 2.1. «відправка» - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення. Як вбачається із спірної залізничної накладної №23201142 термін доставки вантажу за нею було порушено. Так, відстань перевезення від станції Барбаров до станції Горинь (експ.) становить 272 км., від станції Удрицк (експ.) до станції Кременець - 234 км, що разом складає 506 км. Отже, термін доставки вантажу за залізничною накладною №0402154 не повинен був перевищувати 5 діб, проте фактично вантаж прибув до станції призначення 14.09.2021, що на 2 доби більше. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Параграфами 1, 2 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «строк доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки. Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад однієї десятої загального терміну доставки; 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки; 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що долучений позивачем розрахунок неустойки до позовної заяви є обґрунтованим та арифметично правильним. Параграфом 1 ст. 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії. Параграфом 5 ст. 46 УМВС передбачено, що до претензії долучаються документи передбачені Правилами перевезення вантажу. Позивачем пред`явлено відповідачу претензію №2082 від 02.11.2021 про сплату штрафу за порушенням термінів доставки вантажу на суму 4 441,83 грн., яка була отримана відповідачем 04.11.2021, що підтверджується копіями: опису вкладення у цінний лист, датованого 02.11.2021, фіскального чеку від 02.11.2021, списку « 132/02.11.21» згрупованих відправлень, датованого 02.11.2021, та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи. Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців. Зазначені в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (параграф 2 ст. 48 УМВС). Згідно параграфу 3 статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у параграфі 1 цієї статті. Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в параграфі 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Відповідно до параграфу 7 статті 46 "Претензії" Угоди перевізник зобов`язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претендателю та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претендателю належну суму. Зважаючи на ті обставини, що позивач звернувся до відповідача з претензією №2082 від 02.11.2021 про сплату неустойки за залізничною накладною №23201142, яка отримана останнім 04.11.2021, що є зупиненням перебігу строків позовної давності, та враховуючи строки, встановлені у параграфі 7 статті 46 "Претензії" УМВС для її розгляду, позивачем було пропущено строк для звернення з даним позовом до суду (26.12.2022 згідно відбитку штампу на лицьовому боці конверту, у якому позов надійшов до суду першої інстанції), що не заперечується позивачем, оскільки у позовній заяві позивач зазначив, що строк позовної давності сплинув 16.05.2022. Разом із тим, позивач посилається на те, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року воєнний стан продовжено по 25 серпня 2022 року. Враховуючи наведене позивач вважає, що строки позовної давності за накладною №23201142 продовжені, у зв`язку із чим позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно ст. 258 ЦК України, параграфу 1 ст. 48 УМВС. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу). При цьому, на спірні правовідносини не поширюються положення п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яким визначено скорочений строк позовної давності в один рік, оскільки, статтею 925 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо пред`явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні, тоді як позов пред`явлено щодо перевезення у закордонному сполученні. Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). Як було вказано вище, за змістом статей 47, 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред`являються протягом 2 місяців з дня видачі вантажу одержувачу, а за іншими підставами протягом 9 місяців. Пред`явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності. Міжнародний характер Угоди про міжнародні вантажне сполучення, до якої приєдналась Україна, не передбачає поновлення продовження строків позовної давності за будь-яких обставин, а пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог (парагараф 4 ст. 48 УМВС) Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 16.08.2022 у справі №910/11505/21, згідно якої судами у розгляді справи не було взято до уваги, що до спірних правовідносин в даній справі мали застосовуватися умови УМВС - як у частині нарахування плати за послуги, так і в частині претензійної та позовної давності. Враховуючи ту обставину, що позивач звернувся до суду з позовною заявою з пропуском встановленого Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення строку давності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги ПІІ «Амік Україна» до АТ «Українська залізниця» про стягнення неустойки (штрафу) є обґрунтованими у розмірі 4441,83 грн., а також часткове задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки до 444,18 грн. Місцевий господарський суд не звернув уваги на всі обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимог позивача. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п.п. 1-4 ч.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з підстав, наведених у даній постанові, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. У відповідності до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2023 у справі № 910/86/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" - відмовити.

4. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 68; ідентифікаційний код 30603572) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. 5.Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/86/23 повернути до Господарського суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко