Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/8030/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/821/24 Справа № 204/8030/23 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування посилався на те, що з ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська Західна №1», яке у теперішній час перейменоване у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», він перебував у трудових відносинах з 21.08.2003 року,де працював прохідником 4 розділу підземним з повним робочим днем в шахті. На час звернення з позовом до суду, він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. 15.05.2023 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким йому встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдром. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуваність з легким ступенем зниження служу (ІІ ст.) за кваліфікацією Остапович В.Є. та Пономарьової Н.І. Пневмоконіоз (t/t, 1/1, pi), ускладнений ХОЗЛ ІІ ст. група В, фаза затихаючого загострення, ЛН ІІ ст. (другого ст.). Акт по формі П-4 складений з окремою думкою 3 членів комісії. Текст окремої думки абсолютно ідентичний та стосується незгоди членів комісії з п. 17 Акту щодо обставин, за яких виникли професійні захворювання та неможливості встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. 25.05.2023 року він був вперше оглянутий на МСЕК, де йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково, з них: 30% по пневмоконіозу, 25% по хрон. Радикулопатії та 10% по хр. с/н приглуховатості та визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями, безстроково. Просив стягнути з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 180 000 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання у розмірі 120 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ Шахтоуправління «Покровське» на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1800 грн. В апеляційній скарзі представник ПрАТ Шахтоуправління «Покровське» просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважав, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які начебто виникли у нього в результаті професійного захворювання. Розмір моральної шкоди є надто завищеним. Позивач навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров`я. Судом не враховано, що позивач отримує пенсію, призначену на пільгових умовах,а також отримує страхові виплати. Крім того, судом першої інстанції помилково зазначено,що виплати проводяться без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 180 000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПрАТ «ШУ «Покровське» з 21 серпня 2003 року, що підтверджується копією трудової книжки. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 травня 2023 року у ОСОБА_1 встановлено хронічна радикулопатія L5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдром. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуваність з легким ступенем зниження служу (ІІ ст.) за кваліфікацією Остапович В.Є. та Пономарьової Н.І. Пневмоконіоз (t/t, 1/1, pi), ускладнений ХОЗЛ ІІ ст. група В, фаза затихаючого загострення, ЛН ІІ ст. (другого ст.). Вказаним автом встановлено, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри, яких перевищували допустимі норми та у зв`язку із недосконалістю технологічного процесу. Причиною виникненя професійного захворювання є важкість праці, пил, перевищений рівень шуму. За висновком МСЕК від 25.05.2023 року позивачеві первинно встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково, з них: 30% по пневмоконіозу, 25% по хрон. Радикулопатії та 10% по хр. с/н приглуховатості та визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями, безстроково. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням в 65% та 3 група інвалідності, чим спричинено моральну шкоду, тому відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України. Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21). Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 травня 2023 року, де зазначено, що професійне захворювання виникло в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри, яких перевищували допустимі норми та у зв`язку із недосконалістю технологічного процесу. Причиною виникнення професійного захворювання є важкість праці, пил, перевищений рівень шуму. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із професійним захворюванням та таких доказів суду не надав. Таким чином мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров`я позивача під час виконання трудових обов`язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із професійним захворюванням підлягають частковому задоволенню. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів. Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання в 65%, та встановлено третю групу інвалідності. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, кількість професійних захворювань та їх тяжкість, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості та навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи. Заперечуючи проти розміру, визначеного судом першої інстанції, відповідач не навів мотивів та не надав відповідних доказів, які б давали підстави для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди. Доводи про те, що позивач умисно та свідомо сприяв виникненню професійних захворювань є безпідставним. Доказів на підтвердження зазначених обставин не надано. Посилання на те, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які начебто виникли у нього в результаті професійного захворювання не ґрунтуються на положеннях законодавства. В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів. Вказівка на те, що судом не враховано, що позивач отримує пенсію, призначену на пільгових умовах, а також отримує страхові виплати не може бути прийнятою до уваги, оскільки зазначені обставини при визначенні розміру моральної шкоди,спричиненої професійним захворювання, не мають правового значення та не можуть впливати на визначення розміру моральної шкоди. Довід про те, що судом першої інстанції помилково зазначено, що виплати проводяться без відрахування податків та інших обов`язкових платежів заслуговує на увагу. Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що зазначена сума підлягає стягненню з відповідача без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п. 164.2.14 статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Рішенням суду стягнуто на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодження здоров`я. За висновком МСЕК від 25.05.2023 року позивачеві первинно встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково. Тобто право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, з 25.05.2023 року. На зазначену дату були внесені зміни до Податкового кодексу України, якими передбачається оподаткування відшкодувань моральної шкоди в розмірі, яке вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року. Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2023 року становить 6700 гривень, її чотирикратний розмір 26800 грн., позивачеві рішенням суду стягнуто моральну шкоду в розміррі 120 000грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати. За таких обставин стягнутий розмір моральної шкоди підлягає оподаткуваню. Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду у справах № 180/377/20 та №599/645/21 є помилковими, оскільки в зазначених постановах події, з якими пов`язується відшкодування моральної шкоди, виникли до внесення змін в Податковий Кодекс. За таких обставин з мотивувальної частини рішення слід виключити наведені мотиви щодо відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів та резолютивну частину рішення доповнити вказівкою, що стягнення моральної шкоди відбувається з відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального права щодо питаннявідрахування податків та інших обов`язкових платежів, то є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення в цій частині. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 180 000 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року змінити. Доповнити резолютивну частину рішення після слів « Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду…у розмірі 120 000,00 грн.» словами «з відрахування податків та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: