Ухвала КЦС ВС № 465/6219/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2024 року м. Київ справа № 465/6219/23 провадження № 61-18473ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позовної заяви до суду, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, поданої до пред`явлення позовної заяви до суду. В заяві про забезпечення позову просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки CHEVROLET (модель CAPTIVA), 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип - загальний легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить потенційному відповідачу ОСОБА_1 із забороною відчуження автомобіля, внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна про накладення арешту. В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що з метою захисту своїх майнових прав, має намір та зобов`язується протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову звернутись до Франківського районного суду м. Львова з позовом до заінтересованої особи ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в тому числі цього автомобіля. Зазначав, що в період з 13 грудня 2014 року по 19 жовтня 2021 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . У цей період сторони вчиняли спільно ряд значимих правочинів в інтересах сім`ї. Зокрема, 17 травня 2017 року заявником та заінтересованою особою придбано автомобіль марки CHEVROLET (модель CAPTIVA), 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип - загальний легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ціною 798 960 грн, який за погодженням сторін був зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим центром 4647. Вказаний автомобіль придбаний за кошти, які були спільною сумісною власністю подружжя, тобто сторін у справі, у сумі 360 000 грн, а також за кошти у сумі 438 960 грн, отримані ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_2 у кредит на підставі кредитного договору від 27 червня 2017 року № 0152/05/2017/0290, укладеного з ПАТ АБ «Укргазбанк», терміном кредитування з 27 червня 2017 року по 25 червня 2021 року. Кредит погашено. Після розірвання шлюбу автомобіль, який є спільним майном подружжя, залишився у користування заінтересованої особи, яка зобов`язувалася виплатити половину його вартості заявнику, проте станом на час звернення до суду ОСОБА_1 жодних дій не вчинила. Тому заявник має підстави вважати, що ОСОБА_1 має необмежені можливості прийняття рішень щодо спірного майна, в тому числі і шляхом його передачі третім особам у користування чи у власність, вивезення автомобіля за межі України тощо. За таких обставин при ухваленні судом рішення у справі про поділ спільного майна подружжя заявник буде позбавлений можливості отримати належну йому 1/2 частку у спільному майні. Враховуючи викладене просив суд заяву задовольнити. Франківський районний суд м. Львова ухвалою від 18 серпня 2023 року, яку залишив без змін Львівський апеляційний суд постановою від 28 листопада 2023 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану до пред`явлення позовної заяви до суду задовольнив. Наклав арешт на транспортний засіб марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, 2016 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , шляхом заборони на його відчуження, внесення відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про накладання арешту. 19 грудня 2023 року адвокат Змисла М. Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з касаційною скаргою на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Як на підставу для скасування судових рішень заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані всі обставини справи, які мають значення, визнані встановленими недоведені обставини, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частина четверта статті 394 ЦПК України передбачає, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Стаття 150 ЦПК України визначає перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 частини першої цієї статті вказано, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії. Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що накладення арешту на вказане вище рухоме майно із забороною його відчуження, яке належить відповідачу, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. Також зазначили, що відповідач, як власник вказаного автомобіля, при відсутності заборони чи арешту, має право в будь-який момент відчужити належне йому майно, а тому невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до відчуження даного майна відповідачем та утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, наявність арешту вказаного майна ніяким чином не обмежує відповідача у праві користування майном, обмеження стосується лише права відчуження спірного майна на час розгляду спору судом. Суд апеляційної інстанції зазначав, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (№465/6723/23), отож предметом спірних правовідносин є дійсно майнові вимоги ОСОБА_2 щодо спірного рухомого майна, на яке судом накладено арешт із забороною відчуження автомобіля. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що у разі відчуження спірного майна, відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде утрудненим, а позивач буде вимушений здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою. За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень, якими розгляд справи не закінчено, не виявлено порушення судами норм процесуального права. Правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм статей 149-150 ЦПК України за встановлених обставин не викликає розумних сумнівів, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків про незаконність судових рішень. Отже касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року є необґрунтованою. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позовної заяви до суду. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров