Ухвала КЦС ВС № 465/6966/18

Ухвала 9 січня 2023 року м. Київ справа № 465/6966/18 провадження № 61-12916ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів повернено заявнику. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 квітня 2011 року у Франківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Львівської області, актовий запис №

119. Постановою Львівського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 квітня 2011 року у Франківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Львівської області, актовий запис №

119. Постановою Львівського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів на дитину та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 14 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 6 грудня 2022 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення аліментів на дитину і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити; скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення аліментів на ОСОБА_1 і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктами 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Право на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має для неї виняткове значення. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 забезпечить єдність судової практики і є пріоритетним у порівнянні з малозначним характером справи. Крім того, заявник обґрунтовує право на касаційне оскарження підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що вирішення справи Верховним Судом має для неї виняткове значення. Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями відповідача за зустрічним позовом або з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року). Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Зазначення у постанові постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук