Постанова 4857 № 260/6168/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6168/23 пров. № А/857/18732/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Кухтея Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року (судді Гаврилка С.Є., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгород) у справі №260/6168/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 19.07.2023 звернулася до суду з позовною заявою до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області в якій просить визнати бездіяльність Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 січня 2023 року про затвердження технічної документації з землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 0,1714 га, кадастровий № 2123684500:03:002:0033, оформленою у вигляді листа, протиправною, визнати недійсним та скасувати рішення від 28 березня 2023 р. № 2356 Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області, зобов`язати відповідача на протязі 14 днів після закінчення військового стану в України затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на землях Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за межами населеного пункту, урочище Горішків, Рахівського району, Закарпатської області, кадастровий номер 2123684500:03:002:0033, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що є явно протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації з землеустрою у строки встановлені статтею 122 Земельного кодексу України. Крім того предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача на протязі 14 днів після закінчення військового стану в України затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на землях Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за межами населеного пункту, урочище Горішків, Рахівського району, Закарпатської області, кадастровий номер 2123684500:03:002:0033, що залишилосб поза увагою суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу позивачки Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2005 року № 493 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність на урочище Горішків за межами населеного пункту в урочище Горішків в межах Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 18, 19). В подальшому був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на землях Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за межами населеного пункту, урочище Горішків, Рахівського району, Закарпатської області, та одержала кадастровий номер на вказану земельну ділянку № 2123684500:03:002:0033, площею 0,1714 га, яка внесена до державного земельного кадастру при розробленні проекту землеустрою. 23 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, до складу якої входять землі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на землях Лазещинської сільської ради, за межами населеного пункту, урочище Горішків Рахівського району Закарпатської області, кадастрові 2123684500:03:002:0033, з проханням затвердити технічну документацію на земельну ділянку розміром 0,1714 га, кадастровий № 2123684500:03:002:0033, та прийняти рішення по передачу мені у власність в порядку приватизації земельної ділянки розміром 0,1714 га, кадастровий № 2123684500:03:002:0033 (а.с. 20). Рішенням Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 28 березня 2023 року № 2356 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 0,1714 га, кадастровий № 2123684500:03:002:0033. Зазначене рішення мотивовано посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» від 12 травня 2022 року, яким встановлено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (а.с. 22). Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) встановлює, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частиною 2 статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Відповідно до частинами 1-4 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України. Згідно із частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Згідно з частинами 7 - 9 статті 186 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України. Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлює, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР до повноважень сільської, селищної, міської ради належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно із частиною 2 статті 59 вказаного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №58/2023 від 06.02.2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи. 06 квітня 2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24 березня 2022 року (далі - Закон № 2145-IX), який набув чинності 07 квітня 2022 року. Вказаним Законом № 2145-IX Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують питання щодо земельних відносин під час дії воєнного стану. Безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (пункт 27 підпункт 5 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний Закон № 2145-IX, який доповнив Земельний кодекс України, встановлює заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» від 12.05.2022 № 2247-IX розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України було доповнено пункт 27 підпунктом 12, згідно якого функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим. Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру. Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Доводи апелянта, що є явно протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації з землеустрою у строки встановлені статтею 122 Земельного кодексу України, то колегія суддів вважає, що відповідач прийняв рішення від 28 березня 2023 р. № 2356 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 0,1714 га, кадастровий № 2123684500:03:002:0033. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України та обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку, що станом на час прийняття спірного рішення Земельним кодексом України встановлено заборону щодо безоплатної передачі земельної ділянки, яка зумовлена встановленням воєнного стану в Україні, який не скасований станом на день прийняття оскаржуваного рішення, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у передачі у власність земельної ділянки, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, а тому мотивація, яка наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі №260/6168/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль Р.В. Кухтей Повний текст постанови складено 05.01.2024