Постанова 4807 № 336/8539/23

Дата документу 04.01.2024 Справа № 336/8539/23 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 336/8539/23 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В. Провадження №22-ц/807/217/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Адвокатське бюро «Наталі Соколової», адвокат Соколова Наталя Іванівна на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 27 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі по тексту ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі по тексту ПАТ «ОТП Банк»), на даний час Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі по тексту АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № ML-200/738/2007, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 25300,53 Швейцарських франків шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 4,49 % на рік + Fidr (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів), строком до 27 вересня 2037 року та укладено графік платежів. Позивач свої зобов`язання виконав шляхом надання кредитних коштів у розмірі визначеному договором. 27 лютого 2013 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року та укладено графік платежів. Зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договором поруки № SR-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до умов якого у разі невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору боржники відповідають перед позивачем як солідарні боржники. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору на адресу боржника та поручителя, тобто відповідачів було направлено досудову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів з урахуванням відсотків від 18 травня 2023 року № 73-1-3/339Бт , яка залишена без уваги. Однак, на день звернення відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, станом на 01 травня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 3289,71 Швейцарських франків, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3198,18 Швецарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 130491 грн 50 коп, заборгованості за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 91,53 Швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 3734 грн 59 коп, яку просили стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 2684 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року у розмірі 3 289,71 швейцарських франків, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 198,18 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 130491 грн 50 коп, заборгованості за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 91,53 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 3 734,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 342 грн з кожного, а всього 2 684 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_1 , адвокат Соколова Наталя Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2023 рокута прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогам АТ «ОТП Банк» відмовити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що кредитним договором від 27 вересня 2007 року № МL-200/738\2007 передбачені щомісячні погашення платежів за кредитом, отже сплив строку позовної давності потрібно враховувати окремо щодо кожного платежу. Банк пред`явивши до відповідачів вимоги про дострокове погашення кредиту 18 травня 2023 року, змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором. До укладеного між сторонами договору поруки підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, які передбачають, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Апелянт вважає що порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому поручитель ОСОБА_1 не може нести солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_2 , отже суд безпідставно стягнув з останньої заборгованість за кредитним договором. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу паро відкриття апеляційного провадження від 08 грудня 2023 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 було доставлено в електронний кабінет АТ «ОТП Банк» 08 грудня 2023 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, яка міститься в матеріалах справи. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових правовідносин: про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У частині четвертій статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2023 року це 268 400,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік) з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00грн (2 684,00грн х 100 = 268 400,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 3 289,71 Швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01 травня 2023 року (40,8018 грн/1 CHF) становить 134 226,09 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п. 1 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли зобов`язання, що випливають з кредитного договору. Оскільки позичальник виконував обов`язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, позивач має право на повернення коштів у судовому порядку як із позичальника так і з поручителя, який несе з боржником солідарну відповідальність. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 27 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк» (на даний час - АТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-200/738/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 25 300,53 Швейцарських франків шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 4,49 % на рік + Fidr (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені банку на строк в 366 днів), строком до 27 вересня 2037 року (а.с.4-8). Згідно п. 3 частини N 1 кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку + FIDR. Фіксований відсоток 4,49 % річних. FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку на інформативних стендах. На момент укладення даного договору FIDR складає 8,49 % річних, про що зазначено в Додатку №1 до Кредитного договору (а.с.15). Відповідно до п.2,п.5 частини №1 кредитного договору, кредит надається на придбання нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 76,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4 частини №1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються: щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту. Відповідно до п.5 частини №1 кредитного договору, графік платежів є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1). Відповідно п.1.1 частини №2 кредитного договору, ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щодо повного повернення кредитних коштів з урахуванням відповідної плати за користування кредитом та виконання всіх інших зобов`язань, які визначені цим договором. Згідно з п. п. 1.4.1.1 п. 1.4 частини № 2 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком наступним чином: у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення договору). Відповідно до п. 1.5.1 частини № 2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Відповідно до п. 1.5.2 частини № 2 договору банк має право на договірне списання коштів з будь-якого рахунку позичальника відкритого в банку для виконання боргових зобов`язань по цьому договору. Відповідно до п. 1.6.1 частини № 2 договору позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого за цим договором кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту та відповідно до умов встановлених ст. 1.5 цього договору. Відповідно до п. 1.7 частини 2 кредитного договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику лише за умов цього договору, умовам рішення кредитного комітету банку. Банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною ними заявками позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов цього договору. Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, якщо інше не передбачено цим договором. Порядок дострокового виконання боргових зобов`язань та розірвання кредитного договору, визначено п. 1.9 цього договору. Так, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 13 цього договору) та/або умов договору іпотеки та/або умов договору іпотеки (майнової поруки), та/чи договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. 27 лютого 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року та укладено графік платежів (а.с.13-14,15-17). В п.2.1.3.2 додаткового договору № 1 до кредитного договору № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року зазначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначений банком частині і у випадку невиконання позичальником та поручителем своїх боргових зобов`язань. Виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Для цілей відправки вимоги за допомогою поштового зв`язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором, 27 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк» (на даний час АТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 укладений договір поруки №SR-200/738/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати за повне і своєчасне погашення боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, у повному обсязі таких зобов`язань (а.с.18). Договором поруки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за невиконання обов`язків боржника усім належним йому майном та грошовими коштами (стаття 1 договору). Відповідно до п. 4.1 ч. 4 договору поруки він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором. Позивач свої зобов`язання виконав шляхом надання кредитних коштів у розмірі визначеному договором, що підтверджується кредитною заявкою, валютним меморіальним ордером №1 від 27 вересня 2007 року на суму 25 300,53 CHF, що еквівалентно 109 213,66 грн (а.с.9,20). У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за Кредитним договором №ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року, розмір заборгованості згідно розрахунку станом на 01 травня 2023 року склав 3 289,71 Швейцарських франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 198,18 Швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 130 491,50 грн, заборгованість за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 91,53 грн Швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 3 734,59 грн (а.с.19). У зв`язку з досудовою вимогою від 18 травня 2023 року № 73 1-3/339 БТ та від 18 травня 2023 року № 731-3/338 БТ про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року, яка була направлена на адресу місця реєстрації проживання позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 рекомендованим листом вбачається, що враховуючи допущені боржником та поручителем умови кредитного договору, ними не погашені належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки. Враховуючи допущені порушення умов кредитного договору, банк на підставі п. 1.9 кредитного договору, вимагає дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. Заборгованість станом на 01 травня 2023 року становить: 3 289,71 Швейцарських франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 198,18 Швейцарських франків, заборгованість за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 91,53 грн Швейцарських франків. У випадку невиконання боргових зобов`язань, банк має право стягнути в примусовому порядку, окрім суми заборгованості за кредитним договором, суми всіх збитків завданих банку через неналежне виконання умов кредитного договору. ( а.с. 21-31). Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК Українивідповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як убачається з матеріалів справи, 27 вересня 2007 року ОСОБА_2 було подано кредитну заявку про видачу йому кредиту у розмірі 25 300,53 Швейцарських франків шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» на його ім`я (а.с.9). Згідно валютного меморіального ордеру №1 від 27 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримав вказані кошти (а.с.21). 27 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (наразі АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №ML-200/738/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано 25 300,53 Швейцарських франків на придбання нерухомості, строком до 27 вересня 2037 року, зі сплатою 4,49% річних, поточний рахунок № НОМЕР_2 на придбання нерухомого майна, житлового будинку, загальною площею 76,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-8). Суд встановив, що ОСОБА_2 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3 289,71 Швейцарських франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 198,18 Швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 130 491,50 грн, заборгованість за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 91,53 грн Швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 3 734,59 грн ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором не спростував, належних та допустимих доказів про погашення заборгованості не надав. Додатком №1 до кредитного договору №ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року сторони погодили графік сплати щомісячних платежів (а.с.10-12). Сторони в кредитному договорі узгодили можливість дострокового повернення кредиту, в тому числі, за ініціативою банку (пункт 1.9 кредитного договору). Так, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 13 цього договору) та/або умов договору іпотеки та/або умов договору іпотеки (майнової поруки), та/чи договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Вимога вважається надісланою в день її направлення на адресу Позичальника, що зазначена в цьому Договорі, за допомогою поштового зв`язку. До направлення Вимоги на адресу Позичальника поштою прирівнюється також їх вручення Позичальнику чи його представнику (в тому числі особам, що мешкають разом з Позичальником) під розписку (застереження 2 до пункту 1.9 частини 2 Кредитного договору). В п.2.1.3.2 додаткового договору № 1 до кредитного договору № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року зазначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначений банком частині і у випадку невиконання позичальником та поручителем своїх боргових зобов`язань. Виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Для цілей відправки вимоги за допомогою поштового зв`язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору Банком 18 травня 2023 року направлено відповідачу та поручителю кожному окремо Дострокову вимогу про погашення суми заборгованості в повному обсязі заборгованості за Кредитним договором № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року (вих.№ 73-1-3/339Бт,вих.№ 73-1-3/339Бт) (а.с.21-27). На підтвердження даних відправлень Банком надано копію фіскальних чеків від 19 травня 2023 року, копію накладної із трекінг номером 69063 0421 3710 та № 69063 04213729 та описи вкладення у цінний лист, які повторно направлені Банком 12 липня 2023 року, про що свідчить фіскальні чеки від 12 липня 2023 року, копії накладних із трекінг номером 69063 0429 8783 та 69063 0429 8775 та описи вкладення у цінний лист (а.с.69-71). Відповідно до досудової вимоги адресованої ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитним договором, Банк зазначив, що в порушення п.1.1 Кредитного договору щодо обов`язку своєчасно погашати суму Кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в кредитному договорі, ОСОБА_2 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки, Банк на підставі п.1.9 Кредитного договору вимагає від ОСОБА_2 достроково виконати боргові зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі. Зазначивши, що ОСОБА_2 повинен протягом 60 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, наступні суми: 3 198,18 Швейцарських франків заборгованість за кредитом; 91,53 Швейцарських франків заборгованість за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року, всього 3 289,71 Швейцарських франків. Відповідно до досудової вимоги адресованої ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором, Банк на підставі п.3.1 Договору поруки пропонує ОСОБА_1 достроково виконати боргові зобов`язання позичальника за кредитним договором в повному обсязі та протягом 60 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, наступні суми: 3 198,18 Швейцарських франків заборгованість за кредитом; 91,53 Швейцарських франків заборгованість за відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року, всього 3 289,71 Швейцарських франків. Позивачем зазначено в позовній заяві, що дані вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитом, як основним боржником ОСОБА_2 , так і поручителем ОСОБА_1 залишені без виконання. Факт направлення та отримання зазначених досудових вимог не заперечується ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Отже, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. У такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 1411/3467/12 (провадження N 14-594 цс 18), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі N 138/240/16-ц (провадження N 61-14987 сво 19). З даною позовною заявою Банк звернувся до суду засобами поштового зв`язку 18 серпня 2023 року (а.с.1-2,89), тобто в межах строку позовної давності трьох років, а тому позовні вимоги АТ «ОТП Банк» до позичальника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року у розмірі 3289,71 Швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01 травня 2023 року (40,8018/1 CHF) становить 134 226,09 грн, з них: 3 198,18 Швейцарських франків сума заборгованості за тілом кредиту, в еквіваленті 130 491,50 грн; 91,53 Швейцарських франків сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 26 вересня 2022 року по 30 квітня 2023 року, що в еквіваленті 3 734,59 грн, є законними та обгрутованими, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в цій частині позовні вимоги банку підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів зауважує, що позичальник ОСОБА_2 рішення суду не оскаржував, погодився із стягнутою з нього на користь банку сумою заборгованості за кредитним договором № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року. ОСОБА_2 в суді першої інстанції до винесення судом рішення також не заявляв про застосування позовної давності і така заява в матеріалах справи відсутня, тому доводи апеляційної скарги про пропущення строку позовної давності про стягнення заборгованості за кредитним договором до позичальника ОСОБА_2 не заслуговують на увагу. Отже, суд першої інстанції вірно встановив дану обставину, надав їй оцінку, прийшов до вірного висновку, що позивач у строки визначені договором з урахуванням досудової вимоги, звернувся з означеним позовом до позичальника щодо дострокового повернення кредиту, що не суперечить вимогам матеріального права. ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо від основного (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/31762/14-ц (провадження № 14-662цс18)). Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб. Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Необхідно звернути увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також Великої Палати Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19)). З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Такі висновки Верховний Суд України виклав у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662 цс 15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18). Тобто ні норма статті 257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої статті 258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19)). Судова практика про застосування частини четвертої статі 559 ЦК України є послідовною та сталою. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №2-1268/11 (провадження № 14-2 цс 23), до розгляду якої зупинялося касаційне провадження. Отже, керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Відповідно до пункту 4.1 1договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором . Отже, у договорі поруки строк її дії не встановлено. Тому відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання є підставою для припинення обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. Звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя. Суд першої інстанції встановив, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши 18 травня 2023 року досудову вимогу про повернення кредитних коштів у повному розмірі, до суду з цим позовом звернувся 17 серпня 2023 року , тобто в межах строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що на час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи в суді порука ОСОБА_1 за вказаним договором не припинилася відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому є підстави про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальником. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог АТ « ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-200/738/2007 від 27 вересня 2007 року у загальній сумі 3198,18 Швейцарських франків солідарно з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 . Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтування рішення, може бутирізною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропрорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. п.б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК Українив резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін, підстав для нового розполділу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 04 січня 2024 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.