Постанова 4802 № 161/6145/23

Справа № 161/6145/23 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/1154/23 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Трикош Н. І., з участю: представника позивача - Каліщука В. П. , представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ТзОВ «Ескроу Капітал» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у справі № 161/15802/13-ц ухвалено звернути стягнення на житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 , з початковою ціною 378 442 грн, який належить на праві власності ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року в розмірі 759 082,26 грн перед ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене судове рішення набрало законної сили 03 березня 2014 року. ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТзОВ «Ескроу Капітал» уклали між собою договір факторингу, за умовами якого клієнт відступив факторові свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року, укладений між АСКБ «ТАС-Комерцбанк» та боржником ОСОБА_2 25 серпня 2021 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТзОВ «Ексроу Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О. за реєстровим № 1520, що укладений між АКБ «ТАС-Камерцбанк» та громадянином України - ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року, включаючи усі зміни в додаткові угоди до нього. Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року у цій справі постановлено замінити сторону стягувача ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на його правонаступника ТзОВ «Ексроу Капітал». Позивач також зазначав, що з вини боржника рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у цивільній справі № 161/15802/13-ц, яким було вирішено звернути стягнення на житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 , виконано не було. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у його користь 443 707,59 грн, з яких 376 504,80 грн - інфляційні втрати внаслідок інфляційних процесів за період з квітня 2020 року по березень 2023 року і 67 202,79 грн - три проценти річних за період з 18 квітня 2020 року по 31 березня 2023 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2023 року у цій справі позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Ескроу Капітал» 443 707,59 грн, з яких інфляційні втрати внаслідок інфляційних процесів за період з квітня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 376 504,80 грн і три проценти річних за період з 18 квітня 2020 року по 31 березня 2023 року в розмірі 67 202,79 грн, а також 6 655,61 грн судового збору. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романюк Л. С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТзОВ «Ескроу Капітал» - Скринник Н. В. зазначила, що, на її думку, рішення суду постановлене з дотриманням вимог закону, а тому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романюк Л. С. апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача ТзОВ «Ескроу Капітал» - адвокат Каліщук В. П. апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 161/15802/13-ц звернуто стягнення на житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 , з початковою ціною 378 442 грн, який належить на праві власності ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року у розмірі 759 082,26 грн перед ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та стягнуто з відповідача в користь позивача судові витрати у розмірі 3 441 грн. На виконання цього рішення 22 березня 2013 року був виданий виконавчий лист, який на підставі постанови заступника начальника Другого відділу ДВС м. Луцька Бондарука П. В. повернуто стягувачу відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також заборонено звертати стягнення на іпотечне майно з урахуванням того, що кредит був наданий в іноземній валюті, площа нерухомого майна не перевищує 140 кв. м., іншого нерухомого майна у боржника не виявлено. 20 серпня 2021 року ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТзОВ «Ескроу Капітал» уклали між собою договір факторингу, за умовами якого ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступило ТзОВ «Ескроу Капітал» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та боржником ОСОБА_2 право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до кредитного договору у розмірі 78 884,67 доларів США; право вимоги сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 10 801,37 доларів США; сплати пені за користування кредитом у розмірі, встановленому кредитним договором нарахованих та несплачених на суму 5 282,34 доларів США (а. с.7-8). 25 серпня 2021 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТзОВ «Ескроу Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2007 року, відповідно до умов якого новий іпотекодержатель прийняв всі права за іпотечним договором від 04 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О. за реєстрованим № 1520, який був укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 як іпотекодавцем в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього (а. с. 13). Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року у цій справі постановлено замінити сторону стягувача ТзОВ «Вектор Плюс» на його правонаступника ТзОВ «Ескроу Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 05 грудня 2013 року. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 квітня 2022 року за заявою ТзОВ «Ескроу Капітал» постановлено видати дублікат виконавчого листа у справі № 161/15802/13-ц. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. 23 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про звернення стягнення на житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». За матеріалами справи судом першої інстанції також було встановлено, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року не виконано. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У розумінні положень наведеної норми закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про існування у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання, у зв?язку з чим місцевий суд правильно визначив правову природу виникнення цього зобов`язання. Рішенням суду від 05 грудня 2013 року, що набрало законної сили, встановлено, що станом на 27 серпня 2013 року у відповідача перед кредитором виникла заборгованість за кредитним договором № 0201/0507/88-312 від 04 травня 2007 року у розмірі 94 968,38 доларів США, що еквівалентно 759 082,26 грн. В рахунок погашення вказаної заборгованості кредитор просив, а суд ухвалив звернути стягнення на предмет іпотеки (іпотечний договір від 04 травня 2007 року, укладений з метою забезпечення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором) - житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Стягувач ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», звертаючись в суд із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, обрав судовий спосіб захисту своїх прав (кредитора) - звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом проведення з прилюдних торгів) в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором у зв`язку із невиконанням боржником основного зобов`язання, що передбачено частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку». Отже, кредитор обрав та використав такий спосіб судового захисту свого права на повернення кредитних коштів як звернення стягнення на предмет іпотеки і при цьому у зв`язку із задоволенням позову договірне зобов`язання відповідача трансформувалось у грошове зобов`язання по виконанню рішення суду, а тому таке зобов`язання не може вважатись натуральним. Колегія суддів вважає, що за таких обставин відсутні підстави для застосування ознак задавненості як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, бо кредитор обрав як спосіб захисту вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, так і до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки така вимога була заявлена та задоволена на підставі рішення суду від 05 грудня 2013 року. Обґрунтування апеляційної скарги представника відповідача в частині невідповідності оскаржуваного рішення висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц та від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20, не заслуговують на увагу з огляду на таке. У справі № 757/44680/15-ц, яка переглядалась Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому колегія суддів касаційного суду вважала вказане зобов`язання натуральним і дійшла висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК України. У справі № 285/3536/20, що переглядалась Касаційним цивільним судом Верховного Суду від 23 листопада 2022 року, ТзОВ «ФК «Гефест» просило суд стягнути із відповідачів 3 проценти річних на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 07 вересня 2017 року по 07 вересня 2019 року; 3 проценти річних нараховані на задавнену вимогу, оскільки строк виконання зобов`язань відповідачів по кредитними договорами було змінено, в зв`язку з чим перебіг позовної давності щодо стягнення основної заборгованості розпочався на тридцятий день з дня отримання вимог в лютому 2009 року; ТзОВ «ФК «Гефест» позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) не пред`явило; не доведено перехід права вимоги, у зв?язку з чим суд касаційної інстанції постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до цих відповідачів скасував, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до відповідачів змінив в мотивувальній частині, оскільки суд першої інстанції відмовив у позові з інших підстав. Обставини цих справ відрізняються від обставин справи, що переглядається апеляційним судом, а тому висновки, викладені у зазначених постановах касаційного суду, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 зроблено висновок про те, що наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов?язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Зобов`язання, яке існує у ОСОБА_2 перед кредитором, є грошовим зобов`язанням, яке визначене за рішенням суду у іноземній валюті, що відображає обсяг заборгованості за кредитом з визначенням її еквіваленту у гривні, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Звертаючись до суду з цим позовом у межах трирічного строку позовної давності, ТзОВ «Ескроу Капітл» надало розрахунок 3 процентів річних та інфляційних втрат, виходячи із суми заборгованості боржника ОСОБА_2 , яка була встановлена на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у розмірі 94 968,38 доларів США, що станом на 27 серпня 2013 року еквівалентно 759 082,26 грн. Згідно з розрахунком сукупного індексу інфляції за період з квітня 2020 року по березень 2023 року сукупний індекс інфляції за період з квітня 2020 року по березень 2023 року склав 149,6 %. Інфляційні втрати за період з квітня 2020 року по березень 2023 року розраховано за формулою - інфляційні втрати = сума боргу х сукупний індекс інфляції % / 100% - сума боргу. Отже, 759 082,26 грн * 149,6 % / 100% - 759 082,26 = 376 504,80 грн - сума інфляційних втрат за період з квітня 2020 року по березень 2023 року. З розрахунку 3 процентів річних на суму невиконаного грошового зобов`язання за період з 18 квітня 2020 року по 31 березня 2023 року вбачається, що розмір 3 процентів річних за вказаний період складає 67 212,79 грн (а. с. 30-32). Заявлений позивачем розрахунок 3 процентів річних та інфляційних втрат стороною відповідача не спростований. Разом з тим представник відповідача в апеляційній скарзі стверджує про те, що при примусовому виконанні рішення суду від 05 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_2 сплатив на депозитний рахунок Другого ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції всю визначену рішенням суду заборгованість, яка, за його словами 14 квітня 2023 року була перерахована в користь ТзОВ «Ескроу Капітал». При цьому ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду докази цього стороною відповідача надано не було. Натомість заявлений позивачем розрахунок сум 3 процентів річних та інфляційних втрат здійснених з урахуванням березня 2023 року включно. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування 3 процентів річних та інфляційних втрат у період дії карантину (з квітня 2020 року по березень 2023 року) та воєнного стану (з 24 лютого 2022 року включно), зважаючи на таке. За положеннями пункту 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту - у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Вказаним законом скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію щодо не нарахування штрафних санкцій під час дії карантину. Натомість у справі, що переглядається, заявлено вимоги про стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат, що не є штрафними санкціями у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальністю боржника. Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України встановлено, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується на кредитний договір. У справі, що переглядається, спірні правовідносини трансформувалися у відносини, які виникають з приводу виконання судових рішень та передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання. Тобто кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а саме, стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має достатнього обсягу правоздатності для звернення із цим позовом, оскільки вимоги про стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат перевищують обсяг визначених пунктом 1. 2 договору прав, набутих позивачем за договором факторингу від 20 серпня 2021 року, є безпідставними та не відповідають встановленим обставинам справи. Суд першої інстанції в цій частині дійшов правильного висновку про те, що право вимоги за договором іпотеки відступлено позивачу у повному обсязі, оскільки відповідно до пункту 1.3 договору факторингу від 20 серпня 2021 року права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору після отримання грошових коштів від фактора. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів. Матеріали справи містять копію акту-приймання передачі документації, прав вимоги та реєстру боржників до договору факторингу від 20 серпня 2021 року. Крім того позивач надав копію нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2007 року з реєстровим № 938 від 25 серпня 2021 року з відповідною копією акту приймання-передачі документації до такого договору від 25 серпня 2021 року. Крім того ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року у справі замінено сторону стягувача ТзОВ «Вектор Плюс» на його правонаступника ТзОВ «Ескроу Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 05 грудня 2013 року. Зазначені договори та судове рішення чинні, оспорені та скасовані не були, а тому колегія суддів вважає, що набуваючи прав вимоги за кредитним договором, позивач одночасно набув права вимоги на стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат, що входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальністю божника. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді