Постанова 4851 № 591/6978/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 р.Справа № 591/6978/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайки Владислава Григоровича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Северинова А.С., м. Суми, повний текст складено 25.10.23 року у справі № 591/6978/23 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайки Владислава Григоровича , Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайки Владислава Григоровича, Управління патрульної поліції в Сумській області, в якому просила суд скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області, лейтенанта поліції Чайки Владислава Григоровича про накладення на неї адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7465408 від 05 серпня 2023 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2023 року по справі № 591/6978/23 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАС № 7465408 від 05 серпня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, яка винесена інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Чайкою Владиславом Григоровичем. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн. Відповідач, інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайка Владислав Григорович, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить суд апеляційної інстанції оспорюване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вчинене позивачем, зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471222 та у п. 5 постанови серія ЕАС № 7465408 від 05 серпня 2023 року зазначено, що відеозапис здійснено за допомогою «нагрудного відеореєстратора», тому вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що у п. 7 оскаржуваної постанови не зазначено технічний засіб, за допомогою якого зроблений відеозапис, що додається до постанови як доказ адміністративного правопорушення. Вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, та матеріали справи, містять достатньо доказів учинення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, зазначає, що позивач після отримання копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7465408 від 05.08.2023 року відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП сплатила штраф в сумі 340 грн. 00 коп, тому вважає, що позивач фактично визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.08.2023 року інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайка В.Г. відносно позивача складено постанову серії ЕАС № 7465408 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 05 серпня 2023 року о 14:27 в м. Суми по площі Покровська, 16/1, водій керуючи транспортним засобом SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» та здійснив рух в протилежному напрямку, чим порушив п. 8.4 ґ Правил дорожнього руху - «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків». Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2023 р. серія ЕАС № 7465408, звернувся з позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 7465408 від 05 серпня 2023 року в графі «До постанови додаються» відсутнє посилання на технічний засіб, яким зафіксовано порушення, як доказ вчинення адміністративного правопорушення; тобто доказ, на підставі якого прийнята постанова, що підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім, а тому постанова від 05.08.2023 р. серія ЕАС № 7465408 є незаконною і підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 8.4 ґ ПДР, наказові знаки, показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження. Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідальність за вказаною нормою полягає у виді накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У відповідності до ст. 31 Закон №580-VIII полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закон №580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. За приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, яким зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У відповідності до ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підтвердження вчинення позивачем порушення п. 8.4 ґ ПДР відповідачем до матеріалів справи надано оптичний диск з одним відеофайлом (а.с. 41). Колегія суддів зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не внесені до оскаржуваної постанови, а саме не вказано його назва та серійний номер. Крім того, у пункті 7 оспорюваної постанови «до постанови додаються» не містить жодних позначень, які б вказували, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вчинене позивачем та було зафіксовано в будь-який спосіб, окрім зазначення в самій постанові. Колегія суддів вважає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення з зазначенням його назви та серійного номеру. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, у відповідності до приписів процесуального законодавства, ст. ст. 73, 74 КАС України, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних відносин. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що наданий відповідачем диск із відеозаписом не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відтак матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення. Довід апеляційної скарги стосовно того, що після отримання копії постанови позивачем був сплачено штраф, чим позивачем визнано вчинення адміністративного правопорушення, є помилковим, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, серія ЕАС № 7465408 від 05 серпня 2023 року про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню з закриттям справи про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів встановила, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно платіжної інструкції №0.0.3141899723.1 від 11.08.2023 р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 13), сплатив судовий збір в сумі 536,80 грн., тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. Між тим, колегією суддів встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ст. 286 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Статтєю 271 КАС України встановлено особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу суд проголошує повне судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 250 КАС України судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21.08.2023 р. було відкрито провадження у даній справі та справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2023 року у справі № 591/6978/23 прийнято в порядку спрощеного позовного провадження. Колегія суддів зазначає, що нормами КАС України цю категорію справ (справи з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), визначено як термінові справи, розгляд яких здійснюється у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що відповідно унеможливлює її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Тобто, судом першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 250, 271 та 286 КАС України не проголошено повне судове рішення. У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі та якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайки Владислава Григоровича задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2023 року по справі № 591/6978/23 скасувати. Прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чайки Владислава Григоровича, Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Скасувати постанову серії ЕАС № 7465408 від 05 серпня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, яка винесена інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Чайкою Владиславом Григоровичем. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський