Ухвала ККС ВС № 754/7716/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 року м. Київ справа № 754/7716/23 провадження № 51-7808 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 грудня 2022 року за №1202105030001396, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за: - ч. 3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; - ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Строк відбуття покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання, яке пом`якшено та ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишено без зміни. За вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_4 05 грудня 2022 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Беретті, 5, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за допомогою заздалегідь підготовленого ключа, проник до трансформаторної підстанції №4708 ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звідки викрав шість запобіжників ПН-2, 250А загальною вартістю 838, 20 грн, завдавши своїми діями ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» матеріальну шкоду на вказану суму. Також, ОСОБА_4 , в період з 05 по 23 грудня 2022 року, за аналогічних обставин, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом проникнення до трансформаторних підстанцій ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», що розташовані у м. Києві, вчинив 22 епізоди крадіжок запобіжників ПН-2, 250А, спричинивши ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» матеріальну шкоду на загальну суму 83 395,58 грн. Крім того, ОСОБА_4 24.12.2022 року, приблизно о 17:00 год., перебуваючи у м. Києві по вул. Лісківська 5, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, проник до трансформаторної підстанції №5409 ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», від`єднав один запобіжник ПН-2, 250А, вартістю 317,49 грн., однак, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був затриманий свідком кримінального правопорушення. Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на суворість призначеного покарання та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що суди, призначаючи йому реальне покарання, повною мірою не врахували те, що він щиро розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду, вчинив всі епізоди злочинної діяльності майже в один час, внаслідок збігу важких сімейних обставин, має вищу освіту, не взято до уваги й наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та позицію потерпілого про відсутність претензій. На переконання засудженого наведені обставини вказують про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Крім того, вказує, що представник потерпілого не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду в суді першої інстанції. Також, місцевий суд призначив судовий розгляд після проведення підготовчого судового засідання, в той же день, на час, який минув. Мотиви суду Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Цією ж статтею передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. З огляду на те, що кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у касаційному порядку не оскаржуються, як і кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України. Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 про суворість призначеного судами покарання через не застосування до нього положень ст.75 КК України, не заслуговують на увагу. Нормами ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. До того ж слід зазначити, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. При призначенні засудженому покарання апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими, взяв до уваги дані про особу винного, а до обставин, що пом'якшують покарання відніс те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, на спеціальних обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність претензій зі сторони потерпілого, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків визначених цією статтею, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд неодноразово зауважував, що врахування одних і тих же обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статей, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжких злочинів, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає. Не навів таких виключних обставин у своїй касаційній скарзі й засуджений ОСОБА_4 . Водночас апеляційним судом вірно зазначено, що дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують покарання, зважаючи на значну кількість епізодів злочинної діяльності (24), вчинених в умовах воєнного стану, не дають підстав зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування ним покарання. Посилання у касаційній скарзі на те, що не було враховано позицію потерпілого є надуманими тому, що апеляційний суд, при призначенні покарання врахував позицію представника потерпілого про відсутність матеріальних претензій до ОСОБА_4 , більш того, визнав це обставиною, яка пом`якшує покарання. Суд неодноразово зазначав, що позиція потерпілого має бути врахована, однак вона не є вирішальною. Щодо тверджень ОСОБА_4 про те, що він вчинив всі епізоди злочинної діяльності в один період часу через складнощі у житті й внаслідок збігу важких сімейних обставин, то Суд звертає увагу, що в даному випадку наведені обставини не можуть бути такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів. ОСОБА_4 , вчиняючи двадцять три епізоди крадіжок запобіжників із трансформаторних підстанцій ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та один незакінчений замах на аналогічну крадіжку, в умовах воєнного стану, коли зусилля всієї країни спрямовані на подолання агресора та надання відсічі ворогу й виживання, знехтував всіма моральними та загальнолюдськими цінностями і в надскладний для держави час, здійснив посягання на майно оператора системи розподілу електроенергії, що забезпечує електропостачання міста Києва - ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», завдавши матеріальну шкоду на загальну суму 84 233,78 грн, тому ці обставини значно підсилюють суспільну небезпечність вчиненого. За таких обставин, колегія суддів погоджується, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування положень ст.75 КК України є обґрунтованим. Доводи засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону тому, що представник потерпілого не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду в суді першої інстанції, були предметом належної перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Апеляційний суд у своєму рішенні чітко зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, представник потерпілого ОСОБА_5 належним чином повідомлявся про дату і час судового засідання. Проте, до суду першої інстанції не з`явився. Сторони кримінального провадження не заперечували проти проведення судового розгляду без участі представника потерпілого. При цьому у справі міститься заява представника потерпілого ОСОБА_5 , у який він просив провести підготовче судове засідання та судовий розгляд кримінального провадження у його відсутності. Тому апеляційний суд не встановив жодних порушень вимог КПК під час розгляду місцевим судом кримінального провадження. Заслуговує на увагу і той факт, що представник потерпілого взагалі не скаржився про порушення його прав, ані до апеляційного суду, ані до суду касаційної інстанції. Твердження засудженого про те, що місцевий суд призначив судовий розгляд після проведення підготовчого судового засідання, в той же день, на час, який минув, також належно перевірялись апеляційним судом, який слушно їх відхилив, детально навівши в ухвалі мотиви прийнятого рішення. Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що в розумінні ст.412 КПК України, істотними є лише ті порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Ураховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого слід відмовити. З цих підстав Суд, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановив: Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3