Ухвала ККС ВС № 1-459/12

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2024 року м. Київ Справа №1-459/12 Провадження № 51-8097зп18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши заяву захисниці ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про перегляд ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30 травня 2023 року, поданої в порядку п. 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК 2012 року) та Глави 32-1 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК 1960 року), в с т а н о в и в: За вироком Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року визнано винуватим та засуджено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК. Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 . Вирішено питання щодо судових витрат, речових доказів, скасування арешту, зміни запобіжного заходу обвинуваченим. Зазначений вирок районного суду неодноразово переглядався судами апеляційної та касаційної інстанцій. 17 січня 2023 року Київським апеляційним судом його було скасовано в частині кваліфікації дій та призначення покарання і постановлено новий вирок, яким визнано винуватим та засуджено ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 368 КК (в редакції Закону від 10 грудня 2015 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки з конфіскацією майна. Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 . Вирішено питання щодо зарахування засудженим в строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення. У решті вирок місцевого суду залишено без змін. Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2023 року вирок Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року залишено без змін. На адресу Верховного Суду надійшла заява захисниці ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про перегляд вищевказаної ухвали Верховного Суду у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування вимог заяви захисниця посилається на пункти 11, 15 Перехідних положень КПК 2012 року та Главу 32-1 КПК 1960 року. Як убачається з копії рішення Верховного Суду від 30 травня 2023 року, розгляд кримінальної справи за касаційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Верховний Суд здійснював за правилами КПК 1960 року на підставі пунктів 11, 15 Перехідних положень КПК 2012 року. Відповідно до п. 11 Перехідних положень КПК 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Згідно з п. 15 Перехідних положень КПК 2012 року апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII(далі - Закон № 2147-VIII). У заяві ОСОБА_4 посилається на підставу для перегляду рішення суду касаційної інстанції, яка передбачалась п. 1 ч. 1 ст. 400-12 Глави 32-1 КПК 1960 року: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. У Главі 32-1 КПК 1960 року, окрім підстав для перегляду судових рішень, було передбачено також процесуальний порядок такого перегляду та повноваження Верховного Суду України, який згідно з п. 6 розділу ХII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом у складі, визначеному цим Законом, тобто до 15 грудня 2017 року. У зв`язку з цим повноваження Верховного Суду щодо перегляду судових рішень за п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК 1960 року законодавець у п. 1 § 3 розділу 4 Закону № 2147-VIII обмежив розглядом заяв у справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом (до 15 грудня 2017 року), переданих до Касаційного кримінального суду для розгляду спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. Відтак на час звернення захисниці з заявою про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК 1960 року, до Верховного Суду в нього відсутні повноваження щодо розгляду цієї заяви. Заявниця посилається на положення ч. 6 ст. 9 КПК про те, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження. Вважає, що Суд, керуючись цими засадами, вправі самостійно визначити порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення за статтями 400-11-400-25 КПК 1960 року з урахуванням чинної структури Верховного Суду: палата або об`єднана палата Касаційного кримінального суду - допуск справи до провадження за заявою, Велика Палата Верховного Суду - розгляд заяви по суті. Однак такі доводи не ґрунтуються на законі. По-перше, положення ч. 6 ст. 9 КПК 2012 року не мають зворотної дії в часі, а тому не розповсюджуються на правовідносини, що існують у кримінальних справах, розгляд яких здійснюється за КПК 1960 року. По-друге, ні для палати та об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, ні для Великої Палати Верховного Суду законом не встановлено повноважень для здійснення процедур, передбачених Главою 32-1 КПК 1960 року. Крім того захисниця просить поновити строк на подання заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 30 травня 2023 року, однак колегія суддів залишає без розгляду таке клопотання, оскільки не розглядає заяву по суті. Керуючись п. 1 § 3 розділу 4 Закону № 2147-VIII,пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК 2012 року,ст. 441 КПК, Суд п о с т а н о в и в: Заяву захисниці ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про перегляд ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2023 року, поданої в порядку п. 15 Перехідних положень КПК 2012 року та Глави 32-1 КПК 1960 року, повернути заявниці. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3