Постанова Харківський апеляційний суд № 641/227/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/227/23 Головуючий суддя І інстанції Зелінська І. В. Провадження № 33/818/1151/23 Суддя доповідач Грошева О.Ю. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., за участі секретаря Ковпик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП України, - УСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області 19.02.2001 року, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , Визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.за ч.2 . Як встановив суд 02.01.2023 року о 14-23 год. в м. Харкові по пров. Зерновому, 6/7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, зіниці очей не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що в судовому засіданні під час якого було винесено оскаржувану постанову участі не приймав, та належним чином про нього не повідомлявся, а про оскаржуване судове рішення дізнався з відкритих джерел (при цьому конкретну дату не зазначає). Вказує, що доступ до матеріалів справи отримав лише 11.10.2023 та згодом 12.10.2023 подав апеляційну скаргу. За таких обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню. Стосовно оскаржуваної постанови, то її автор апеляційної скарги просить скасувати та закрити провадження за ч. 2 ст. 130 КУпАП України. При цьому зазначає, що на наданому, як доказ у скоєнні адміністративного правопорушення диску з відеозаписами видно, що між ОСОБА_1 та працівником поліції проходить розмова при якій не вбачається порушення, у ОСОБА_1 координації рухів, не вбачається порушення мови а отже, можна зробити висновок, ці ознаки, відсутні. Крім того, на диску з відеозаписами видно що працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та висловив пропозицію проїхати до медичного закладу також, для огляду стан алкогольного сп`яніння. При цьому, працівник поліції, не роз`яснював право пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога або, відмовитися від такого проходження. Тобто працівник патрульної поліції фактично здійснюючи розгляд справи, не роз`яснив що у випадку відмови, в обов`язковому порядку, згідно частини 1 статті 130 КУпАП буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, при пропозиції особі пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, повинний бути складений акт огляду особи на стан, в даному випадку наркотичного сп`яніння та направлення особи на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Однак, з постанови суду не вбачається посилання на ці документи тобто суд не оглядував ці документи та надавав їх оцінку. Крім того автором апеляційної скарги поставлено під сумнів висновки суду стосовно того факту, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом, оскільки наявні у матеріалах справи докази про це не свідчать. Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, шляхом надсилання повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, проте в судове засідання не з`явився, а причину своєї неявки не повідомив. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тим більше, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 цього Кодексу без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Стосовно доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає їх переконливими та задовольняє це клопотання. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно незаконності оскаржуваної постанови, то апеляційний суд визнає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 078479 від 02.01.2023 року; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Гриненка І., відповідно до якої, згідно облікових даних ІПНП ОСОБА_1 отримував посвідчення водія; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Гриненка І., відповідно до якої транспортний засіб «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно облікових даних ІПНП належить ОСОБА_2 ; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Гриненка І. про притягнення ОСОБА_1 12.09.2022 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; рапортом інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Савченка В.; копією постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 12.09.2022 року. Крім того, як свідчать матеріали, зокрема відеозапис з бодікамерии ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у відповідного лікаря, але в присутності двох свідків водій відмовився. Посилання ОСОБА_1 на те, що йому належним чином не роз`яснювались його права спростовано цим же відеозаписом та його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом є безпідставними, оскільки сам ОСОБА_1 не заперечував цього факту, під час спілкування з працівниками патрульної поліції відповідно до запису з бодікамери. Надаючи оцінку факту відмови від проходження освідування на стан сп`яніння виражений ОСОБА_1 , що беззаперечно зафіксовано на відеозаписі з бодікамери працівників патрульної поліції апеляційний суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Отже, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи. Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, в результаті чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП. Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25) За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Покарання призначено судом першої інстанції ОСОБА_1 в межах санкції передбаченої ч.2 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП. Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження на постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП України, - Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задовлення. Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП України- залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.Ю. Грошева