Постанова 4851 № 440/8640/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2023 р. Справа № 440/8640/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, по справі № 440/8640/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, в якій спроси суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у невключенні при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення у розмірі 929,08 грн; - зобов`язати ГУНП в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 929,08 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у невключенні при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) повних календарних років служби відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 929,08 грн (дев`ятсот двадцять дев`ять гривень вісім копійок). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 по справі № 440/8640/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки Верховного Суду у справах №638/9697/17, №520/8887/2020 та №240/10130/19, на які послався у своєму рішення суд першої інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Так порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільнення військовослужбовців (що було предметом спору у справах №520/8887/2020 та №240/10130/19) суттєво відрізняється від такого порядку для поліцейських. Так, в наказі №260 визначено вичерпний перелік складових грошового забезпечення поліцейських, з яких здійснюється розрахунок такої допомоги, серед яких відсутня індексація грошового забезпечення. В свою чергу справа №638/9697/17 стосувалася врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років. Крім того апелянт зазначає, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн є очевидно завищеним, непропорційним складності справи та затраченим адвокатом часом. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. Наказом ГУНП в Полтавській області від 28.02.2020 № 88о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області ГУНП з 29.02.2020 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Цим наказом визначено за необхідне виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 20 років. 27.09.2022 позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив повідомити про складові, враховані при обчисленні одноразової грошової допомоги, зокрема чи врахована відповідачем індексація грошового забезпечення. Листом від 30.09.2022 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що при звільненні йому виплачена одноразова грошова допомога за 20 років служби у розмірі 310352,03 грн, для обчислення якої індексація грошового забезпечення не враховувалась з огляду на відсутність законних підстав для цього. Також позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати відомості про нараховану та виплачену за період з 01.06.2016 по 13.10.2017 індексацію грошового забезпечення. Листом ГУНП в Полтавській області від 30.09.2022 позивачу надано довідку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2017 по 29.02.2020. 30.09.2022 позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації. Однак, ГУНП в Полтавської області перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації не здійснив. Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн є документально підтвердженими, реальними, співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також предметом спору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог по суті та частково не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII). Згідно з п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За приписами ст. 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Абзацом 2 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджені Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок № 260). Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 260 (тут і надалі в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з п. 23 розділу I Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ). Згідно ст. 1 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення поліцейських, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів зауважує, що механізм індексації має універсальний характер. Відтак, при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. Подібний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення при обчисленні такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні, викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачу під час проходження служби в поліції нараховувалась та виплачувалась індексація у складі його грошового забезпечення, індексація грошового забезпечення позивача мала постійний характер, але при нарахуванні та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні застосовано розмір його грошового забезпечення без урахування індексації. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо не включення при розрахунку його одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення. Доводи апелянта про те, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, установлені наказами станом на день звільнення і що включення будь-яких інших виплат при розрахунку одноразової грошової допомоги буде суперечити нормативно-правовим актам, судова колегія відхиляє, оскільки, як відзначалося вище, в даному випадку індексація стосується не безпосередньо одноразової допомоги при звільненні, а безпосередньо грошового забезпечення позивача, з якого така допомога розраховується, що й є складовою, зазначеною самим апелянтом. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував практику Верховного Суду, судова колегія до уваги не приймає, оскільки у відповідних постановах Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, наведені загальні правові висновки щодо юридичної природи індексації, порядку її нарахування та, зокрема застосування до грошового забезпечення при обчисленні одноразової допомоги при звільненні, в тому числі щодо військовослужбовців. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті позовних вимог ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Щодо доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині стягнутих витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне. На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 25.09.2022, попереднього розрахунку судових витрат від 04.10.2022, розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 04.10.2022, акту прийому-передачі наданих юридичних послуг від 05.10.2022, ордеру № 1105823 від 25.09.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги від 25.09.2022, укладеного між адвокатом Глушко С. М. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару з розрахунку 500,00 грн за 1 годину роботи Адвоката. Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 16.12.2022 адвокатом надано наступні послуги: - 26.09.2022 консультації з питань досудового та судового порядку спірних відносин (1 год) - 500,00 грн; - 27.09.2022 опрацювання матеріалів, формування правової позиції, копіювання документів (1 год) - 500,00 грн; - 04.10.2022 складання та направлення у порядку ст. 34 Конституції України запиту на отримання публічної інформації до ГУНП в Полтавській області, у порядку ст. 34 Конституції України запиту на отримання публічної інформації до ГУНП в Полтавській області, у порядку ст. 40 Конституції України індивідуального письмового звернення до ГУНП в Полтавській області, для отримання додаткових матеріалів (2 год) - 1000,00 грн; - аналіз отриманих документів які в подальшому використовуватимуться в якості доказів. Складання позовної заяви про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, надання до суду (4 год) - 2000,00 грн. Всього адвокатом надано послуг на суму 4000,00 грн. За змістом частин 2- 5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Приписи ч. 9 ст. 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат. Так, пунктами 1, 2, 4 ч. 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 у справі № 640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, п. 269). Колегія суддів зауважує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Також з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Оцінюючи розмір витрат на правову допомогу у суді першої інстанції на його відповідність критеріям реальності, обґрунтованості, співмірності, розумності та необхідності, колегія суддів враховує, що правова допомога позивачу у цій справі надавалася адвокатом на підставі договору. Обсяг та вартість наданої правової допомоги зафіксована сторонами в акті приймання-передачі наданих юридичних послуг від 05.10.2022. Так, відповідно до акту адвокатом були надані такі послуги: 1) консультація з питань досудового та судового порядку спірних відносин; 2) опрацювання матеріалів, формування правової позиції, копіювання документів; 3) складання та направлення запитів на отримання публічної інформації, індивідуального письмового звернення для отримання додаткових матеріалів; 4) аналіз отриманих документів, складання позовної заяви, надання до суду. В свою чергу, з наданих стороною позивача до суду першої інстанції документів неможливо перевірити та оцінити необхідність та обґрунтованість надання адвокатом таких послуг як консультація з питань досудового та судового порядку спірних відносин; опрацювання матеріалів, формування правової позиції, копіювання документів. Так само наданий до суду «розрахунок сум» не містить обґрунтування та необхідності надання такого виду правової допомоги як «опрацювання матеріалів» чи «формування правової позиція», так само як і розшифрування змісту такого виду послуг, не деталізовано пов`язаність «консультації з питань досудового порядку спірних відносин» з розглядом справи в суді. Крім того, колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, розглядалася судом першої інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін, а тому, враховуючи наведені обставини, суть спірних правовідносин, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення витрат, стягнутих на користь позивача за надання правової допомоги в суді першої інстанції, до 2 000,00 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 по справі № 440/8640/22 - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок). В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 по справі № 440/8640/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва