Постанова 4876 № 904/220/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/220/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю. представники учасників провадження: від позивача: Фрейдун О.М., адвокат (поза межами суду); від відповідача-2: Смолов К.В., адвокат (в залі суду); від відповідача-4: Сиромятников Е.О., адвокат (в залі суду); від третьої особи: Юрін І.О., представник (в залі суду); представники відповідача-1 та відповідача-3 в судове засідання не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 (суддя Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 15.03.2023) у справі №904/220/22 за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Київ до відповідача-1: Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро), м. Дніпро відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія", Дніпропетровська область, с. Піщанка відповідача-3: Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострадабуд", м. Дніпро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору та витребування майна, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1 Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія", відповідача-3 Державного підприємства "СЕТАМ" про: 1) визнання недійсними електронних торгів з продажу комплексу споруд, що складається з однієї асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу споруд, що складається з однієї асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску; 3) витребування на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" комплексу споруд, що складається з однієї асфальтозмішуваної установки ДС №185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску. Ухвалою суду від 20.09.2022 замінено відповідача-1 - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на його правонаступника - Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; витрати по сплаті судового збору покладені на позивача Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі; здійснити перерозподіл судових витрат. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступне: - відповідач-1 передаючи на реалізацію спірне майно відповідачу-3 повинен був надати беззаперечні докази перебування спірного майна у власності третьої особи і ці первинні документи мають бути наявні у відповідача-1 та відповідача-3. Проте, вказані документи не просто відсутні у відповідачів 1, 3, але відсутні взагалі, адже власник майна до 2020 року не змінювався і на торгах реалізоване майно Позивача, яке перебувало на балансі третьої особи (право власності чи право повного господарського відання на спірне майно у третьої особи відсутнє, як і підтверджуючі реєстраційні документи), що не враховано судом; - докази звернення позивача до суду із позовними вимогами про визнання права власності на спірне майно в матеріалах справи відсутні. Рішення суду про зняття арешту з майна теж відсутнє. Власнику немає потреби визнавати право власності на спірне майно. Спір щодо права власності між ДАК і створеним ДП відсутній, а будь-яке ініціювання такого спору є фіктивним. Арешт майна якраз і свідчить про неможливість його реалізації. Зняття арешту із майна може мати місце лише до реалізації майна стороною виконавчого провадження, яким позивач не є. При цьому, зняття арешту не є належним способом захисту у даній справі, таким способом захисту якраз і є визначений спосіб за предметом і підставами; - транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно відомостей МВС ще до реалізації на спірних торгах 25.06.2019 був перереєстрований. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС вбачається кількість власників 4 та наявність обтяження на момент проведення торгів, що є окремою підставою для їх недійсності; - судом не надано належної оцінки ухвалі слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20 про накладення арешту на спірне майно, адже реалізація під час вказаної заборони є незаконною, але при цьому суд дійшов однобічного висновку, що з однієї сторони ухвала не є доказом незаконності торгів, а з іншої є належним доказом того, що начебто Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" належить асфальтозмішувальна установка ДС №185 як рухоме майно. Водночас, в самій ухвалі чітко встановлено, що власник майна АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" і Єрмаков М.В. - представник власника (начальник юридичного управління) не заперечували з приводу арешту всього майна, що перебуває на балансі ДП (якраз з метою його схоронності через постійні незаконні спроби реалізації майна ДАК органами ДВС). Із ухвали, де мова йде про спірну установку №185, чітко вбачається її прив`язка до адреси розташування (с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24), що відповідає довідці із реєстру речових прав на нерухоме майно та перебування її у вигляді АБЗ на балансі філії «Криворізька ДЕД», що дає підстави для повної ідентифікації спірного реалізованого майна як нерухомого майна ДАК; - суд самоусунувся від розгляду справи, встановлення дійсних і фактичних обставин справи, дослідження всіх доказів в сукупності. Такими доводами позивача є:

1. Реалізоване майно належало АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», позивачу у справі, а не боржнику, що виключало його продаж взагалі з метою погашення вимог.

2. На момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%.

3. На момент продажу спірного майна, на нього був накладений арешт рішенням суду, що також свідчить про незаконність реалізації майна.

4. В силу наявності запису про банкрутство боржника в ЄДРПОУ на момент реалізації майна у рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 як і вчинення будь-яких виконавчих дій щодо третьої особи призупинилося.

5. Розкомплектування єдиного об`єкту функціонального призначення АБЗ (асфальтобетонного заводу) та продаж по частинах є незаконним та свідчить про реалізацію об`єкту за заниженою вартістю пооб`єктно як обладнання, а не як нерухомості, якою насправді є АБЗ.

6. Порушення порядку звернення стягнення на майно боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

7. Порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5. Відповідач-4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автострадабуд", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, пояснив, що судом першої інстанції було зазначено, що надані позивачем документи не містять достатньо ідентифікуючих ознак, які б дозволяли беззаперечно стверджувати, що саме це, а не інше майно було реалізовано на спірних торгах. До того ж, у вказану вище інвентаризаційну відомість внесено асфальтозмішувальну установку ДС №18, інвентарний номер 1128, а на спірних торгах було примусово реалізовано асфальтозмішувальну установку ДС-185. Позивач стверджує, що реалізована на спірних торгах асфальтозмішувальна установка ДС №185 є саме тією, яка внесена в інвентаризаційну відомість. Однак, жодних належних та достовірних доказів на підтвердження своїх доводів позивачем до суду не надано. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, натомість, твердження позивача про те, що виробником асфальтобетонних установок ПрАТ «Кредмаш» з 2006 року випускалась саме модель ДС-185 і не випускалось жодних інших моделей (як до 2006 року, так і після), в назві яких після абревіатури «ДС-» містилось би число « 18» не підтверджуються жодними доказами, які надані у встановленому процесуальним законодавством порядку. Також судом першої інстанції правильно було звернуто увагу на те, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20 накладено арешт на майно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" шляхом тимчасової заборони його відчуження та розпорядження ним на рухоме та нерухоме майно, за переліком, серед якого в пункті рухоме майно зазначено асфальтозмішувальна установка ДС №185. Додатково до цього звертає увагу на те, що навіть у випадку підтвердження наявності хоч якихось прав позивача на спірне майно, це ще не могло би бути підставою для його витребування та визнання торгів недійсними. Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" та Державне підприємство "СЕТАМ" надали письмові пояснення, у яких проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.04.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/220/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 14.04.2023 матеріали справи №904/220/22 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.), апеляційну скаргу позивача залишено без руху неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі; визначено суму доплати судового збору у розмірі 9729,90 грн. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. 01.05.2023, з метою вчинення певної процесуальної дії, а саме - відкриття провадження у справі, розпорядженням в.о. керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/220/22, у зв`язку з відпусткою судді ОСОБА_1. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023, справу №904/220/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.05.2023. 08.05.2023 суддя Антонік С.Г. вийшов на роботу, відтак, обставини, що зумовили зміну складу колегії суддів, усунуті. 08.05.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/220/22 для повернення справи раніше визначеному складу суду. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.05.2023, справу №904/220/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О., якою справу прийнято до свого провадження. В судовому засіданні 29.05.2023 оголошено перерву до 21.06.2023. 20.06.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/220/22 у зв`язку з довготривалою відпусткою судді Дарміна М.О. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023, справу №904/220/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. та ухвалою суду від цієї ж дати справу прийнято до провадження вказаним складом суду. В судовому засіданні 21.06.2023 оголошено перерву до 19.07.2023. Через відпустку судді Березкіної О.В. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 19.07.2023, не відбулось, про що розміщено для учасників процесу оголошення на сайті. 02.08.2023 суддя Березкіна О.В. вийшла на роботу. В той же час, 02.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/220/22 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_1. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу №904/220/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Верхогляд Т.А. У зв`язку з наведеним цією колегією суддів прийнято справу до свого провадження та призначено нову дату судового засідання - 09.10.2023. 06.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/220/22 у зв`язку з відставкою судді Березкіної О.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023, справу №904/220/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. В судовому засіданні 19.10.2023 оголошено перерву до 29.11.2023. В судовому засіданні 29.11.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Позивач зазначає, що йому стало відомо, що у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), в якому Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перебуває в статусі "боржник". Відповідно до акту від 24.12.2020 про проведені електронні торги (т. 1 а.с. 22-23), складеного державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочаровою П.А., через систему електронних торгів "Сетам" було примусово реалізоване майно, а саме: комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС-185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належали на праві власності боржнику -ДП "Дніпропетровський облавтодор". Переможець торгів - ТОВ "Будтехіндустрія". Позивач зазначає, що реалізоване майно належало AT "ДАК "Автомобільні дороги України", позивачу у справі, а не боржнику. Реалізоване майно входить до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії "Криворізька ДЕД" ДП "Дніпропетровський облавтодор", право власності на який в цілому належить Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради. 24.12.2020 державний виконавець склав акт про проведені електронні торги, в якому в порушення відомостей, зазначених в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, безпідставно і незаконно вказав, що спірне майно належить ДП "Дніпропетровський облавтодор" на праві приватної власності, що є окремою підставою для визнання торгів недійсними. Крім того, як стверджує позивач, зазначений асфальтозмішувач ДС-185 з інвентарним номером 1128 в числі іншого майна Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства було внесено до статутного капіталу AT "ДАК "Автомобільні дороги України" при її створенні на виконання наказів Укравтодору від 05.03.2002 № 93 "Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі" та від 14.03.2002 № 103 "Про проведення інвентаризації майна для формування статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України". Отже майно, що стало предметом реалізації, не належало ДП "Дніпропетровський облавтодор", а було власністю позивача. Зважаючи на це, примусова реалізація вказаного майна є незаконною і порушила права AT "ДАК "Автомобільні дороги України" як власника майна. Також, позивач зазначає, що на момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%. Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реалізований комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Софіївський р-н., с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, перебуває у власності Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Форма власності майна визначена як загальнодержавна. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, видане виконавчим комітетом Девладівської сільської ради. Позивач зазначає, що на момент продажу спірного майна, на нього був накладений арешт рішенням суду, що також свідчить про незаконність реалізації майна. Так, 13.11.2020 слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області постановлено ухвалу про накладення арешту на майно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" шляхом тимчасової заборони його відчуження та розпорядження ним (рухоме та нерухоме майно, за переліком зазначеним в ухвалі № 234/10112/20 від 13.11.2020). Позивач стверджує, що 04.12.2020 ним було направлено: начальнику Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заяву про вчинення дій № 1/16-10/2997 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 37-39); Державному підприємству "Сетам" звернення № 1/16-10/2998 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 40-41); державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заяву про вчинення дій № 1/16-10/2999 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 42-43) з додатками, а саме належним чином завіреними ухвалами Краматорського міського суду Донецької області № 234/10112/20, в яких просив врахувати та застосувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області № 234/10112/20 від 13.11.2020 та зупинити вчинення будь-яких дій стосовно реалізації майна. Також позивач зазначає, що в силу порушення провадження про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, як і вчинення будь-яких виконавчих дій, призупинилося. Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі № 904/5292/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор". Згодом провадження у справі закрито, проте, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2020 у справі № 904/6344/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 12.01.2021; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 30.06.2021. Орган ДВС здійснює виконавчі дії, зокрема і незаконну реалізацію майна засновника боржника, без відповідного рішення суду та з порушенням законодавства про банкрутство. Серед іншого, позивач зазначає, що комплекс будівель і споруд АБЗ утворює єдину систему, що забезпечує технологічний процес виготовлення асфальтобетону, ключовою ланкою якої є продана відповідачем-1 асфальтозмішувальна установка. Вилучення з комплексу асфальтозмішувальної установки порушує цілісність виробничого вузла, і, як наслідок, втрату функціонального призначення об`єкта та впливає на вартість об`єкту (розкомплектування АБЗ та продаж його по частинах здійснюється за нижчою вартістю, ніж вартість АБЗ в цілому). Позивач вважає, що за даних фактичних обставин, майно позивача вибуло з володіння власника всупереч його волі. Примусова реалізація комплексу будівель в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 є незаконною, а проведені електронні торги з реалізації майна та договір купівлі-продажу, укладений в результаті, є недійсними. У зв`язку із чим позивач просить суд: 1) визнати недійсними електронні торги з продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску; 3) витребувати на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" комплекс споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС №185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що: - асфальтозмішувальна установка за своєю природою є рухомим майном; - оскільки реалізовані асфальтозмішувальна установка ДС № 185 та транспортний засіб марки МАЗ фактично є рухомим майном, то інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 274739143 від 10.09.2021 не може бути належним та достовірним доказом наявності у позивача права власності на таке майно; - надана інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно не підтверджує того факту, що асфальтозмішувальна установка ДС №185 є частиною нерухомого майна; в наданій довідці взагалі відсутній опис відповідного майна; - Позивачем належними та достовірними доказами не доведено, що спірне рухоме майно, а саме: асфальтозмішувана установка ДС № 185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" було власністю позивача. А отже, позивачем не доведено перед судом, яким чином було порушено зі сторони відповідачів його права, внаслідок примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" майна Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор". Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Приписами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Таким чином, правова природа продажу майна з електронних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм статей 203, 215 ЦК України. Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України). У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України). Відповідно до акту від 24.12.2020 про проведені електронні торги (т. 1 а.с. 22-23) через систему електронних торгів "Сетам" примусово реалізоване майно, а саме: комплекс споруд, що складається з 1 асфальтозмішувальної установки ДС-185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належали на праві власності боржнику - ДП "Дніпропетровський облавтодор". Переможець торгів - ТОВ "Будтехіндустрія". Позивач зазначає, що реалізоване майно належало AT "ДАК "Автомобільні дороги України", позивачу у справі, а не боржнику. Реалізоване майно входить до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії "Криворізька ДЕД" ДП "Дніпропетровський облавтодор", право власності на який в цілому належить Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради. Господарський суд зауважує, що свідоцтво про право власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, видане виконавчим комітетом Девладівської сільської ради позивачем не подане і в матеріалах справи відсутнє. Позивач на підтвердження наявності права власності на спірне майно надав інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 274739143 від 10.09.2021 (т. 1 а.с. 9). Вказана інформаційна довідка відображає, що нерухоме майно: комплекс, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, буд. 24, належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Підстава виникнення права власності Свідоцтво про право власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, видане виконавчим комітетом Девладівської сільської ради. Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що реалізоване майно входило до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії «Криворізька ДЕД» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", право власності на який раніше належало Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначеним у витягу з реєстру Свідоцтвом про права власності серії АВ №803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради Дніпропетровської області. Вказане свідоцтво знаходиться у реєстраційній справі на спірне майно, оскільки згідно закону для отримання довідки із реєстру про реєстрацію прав на нерухоме майно, що є правовстановлюючим документом на майно подається оригінал свідоцтва про право власності. Отже, висновок господарського суду про те, що за відсутності свідоцтва про право власності, однак при наявності відомостей про реєстрацію прав на спірне майно за позивачем, останнім не доведено право власності на спірне майно, слід оцінювати критично. Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому Реєстрі. Згідно Закону, відомості Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому Законом. Надаючи оцінку протоколу проведення спірних електронних торгів № 518275 від 23.12.2020, суд залишив поза увагою найменування проданого майна - комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС №185 та транспортний засіб МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер лоту 455986) та прийшов до висновку про продаж рухомого майна, у той час як чітко зазначено предмет реалізації - комплекс споруд з АБЗ установки, а як відомо споруда - це нерухомість (у спірному випадку АБЗ-будівельна система), що безумовно пов`язана із земельною ділянкою та адресою розташування АБЗ, яка абсолютно співпадає із відомостями з реєстру речових прав на спірне нерухоме майна за ДАК. Так, згідно чинного Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 можна визначити асфальтобетонні заводи, як такі, що не мають характерних ознак будинків, але відносяться до комплексних промислових споруд (група 230). Висновок, що має місце продаж рухомого майна згідно акту, стосується лише транспортного засобу МАЗ, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті вказаного рішення. Асфальтозмішувальна установка ДС-185 з інвентарним номером 1128 в числі іншого майна Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства було внесена до статутного капіталу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» при створенні Компанії на виконання наказів Укравтодору від 05.03.2002 № 93 «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі» та від 14.03.2002 № 103 «Про проведення інвентаризації майна для формування статутного фонду ДАК «Автомобільні дороги України», за результатами чого право власності на спірне майно належить і оформлене на ДАК. Позивач виступив засновником дочірніх підприємств та наділив їх власним майном для здійснення статутних цілей згідно статутних вимог. Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи підтверджуючі документи містять більш, ніж достатньо ідентифікуючих ознак, що спірна установка 185 (185 - це назва установки, а не номер) передана до статутного капіталу і у власність ДАК була реалізована на спірних торгах, бо іншої у відомостях немає. Слід зауважити, що виробником асфальтобетонних установок ПрАТ «Кредмаш» з 2006 року випускалась саме модель ДС-185 і не випускалось жодних інших моделей (як до 2006 року, так і після), в назві яких після абревіатури «ДС-» містилось би число « 18». При цьому, на момент передачі установка ДС-185, як об`єкт основних засобів, що вносився до статутного капіталу Компанії мала інвентарний номер 1128, і цей же інвентарний номер мала на момент реалізації, що вже є ідентифікатором. Крім того, начальник філії "Криворізька ДЕД" Доля А.В. (тепер директор нового власника майна відповідача-4 ТОВ "Автострадабуд") документально передав (повернув) із балансу філії "Криворізька ДЕД" на баланс ДП "Дніпропетровський облавтодор" спірну установку ДС №185 (Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24) із всіма ідентифікуючими ознаками - 1996 року випуску, номер 1128, тобто цю саму установку, яку потім купило ТОВ "Автострадабуд" і керівником якого став екс-начальник філії "Криворізька ДЕД" на балансі якої перебувала установка, що внесена до статутного капіталу і у власність ДАК. На спростування висновку, що документи про право власності 2002 року не можуть підтверджувати наявність права власності у 2020 році, колегія суддів зауважує, що будь-які інші документи про перехід права власності на спірне майно в матеріалах справи відсутні. Більше того, предметом спору є визнання недійсними торгів із реалізації майна, тобто відповідач-1, передаючи на реалізацію спірне майно відповідачу-3, повинен був надати беззаперечні докази перебування спірного майна у власності третьої особи і ці первинні документи мають бути наявні у відповідача-1 та відповідача-3. Проте, вказані документи відсутні в матеріалах справи. З огляду на що, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що власник майна до 2020 року не змінювався і на торгах реалізоване майно Позивача, яке належало останньому на праві власності та одночасно перебувало на балансі третьої особи. Транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно відомостей МВС ще до реалізації на спірних торгах 25.06.2019 був перереєстрований. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС вбачається кількість власників

4. Одним з аргументів апеляційної скарги та позовних вимог полягає у тому, що скаржник заперечує наявність будь-яких правових титулів спірного майна у Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (зокрема, перебування спірного майна на праві господарського відання) та, відповідно, можливість звернення стягнення на спірне майно. Разом з тим, зазначені твердження скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (у тому числі, але не виключно статутом третьої особи), а також усталеною практикою Верховного Суду в частині застосування норм матеріального права щодо правового статусу Акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" та його дочірніх підприємств. Відповідно до п. 3.2. Статуту Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі. Відповідно до п. 4.2. Статуту Майно Підприємства складається з: - майна, власником якого є Засновник, що закріплене за Підприємством на праві господарського відання; - майна, набутого підприємством у власність; - майна, що належить Підприємству на інших речових права (а.с. 68, т. 1). У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що третя особа «Дніпропетровський облавтодор» є державним комерційним підприємством в розумінні ст. 74 ГК України. Згідно до ч. 1 ст. 74 ГК України Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. У заяві (відповіді) на письмове опитування на питання, поставлені ТОВ «Автострадабуд» у відзиві від 28.11.2022 в порядку ст. 90 ГПК України, позивач зазначив, що майно Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства передано до статутного капіталу і у власність Компанії (АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), а вже остання наділила створені Компанією дочірні підприємства своїм майном для виконання статутних цілей і завдань. Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є балансоутримувачем державного майна державної акціонерної компанії. Спірне майно наявне в інвентаризаційних відомостях за 2019 та 2020 роки балансоутримувача та консолідовано у Компанії (т. 3 а.с. 161-163). В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 920/640/22 (посилання в ЄДРСР: 113233441) сформовано, зокрема, наступну правову позицію: «Щодо правового статусу дочірнього підприємства державного акціонерного товариства, єдиним засновником та акціонером якого є держава.

22. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (пункт 1 частини другої статті 55 ГК України).

23. Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

24. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва (частина перша статті 63 ГК України).

25. Таким чином, відповідно до Господарського кодексу України державним підприємством є створений компетентним органом державної влади суб`єкт господарювання, що діє на основі державної власності.

26. Відповідно до частини восьмої статті 63 ГК України У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

27. Критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство. ГК України розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму (див. пункти 66, 77 постанови Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, на яку посилається скаржник; постанова Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 903/403/22).

28. Крім того, у пункті 81 постанови від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зробив висновок, що оскільки засновник дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання (подібний висновок щодо віднесення дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, до державного підприємства був викладений у постановах Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 та від 17.03.2015 у справі № 21-58а15, постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18).

29. З огляду на положення статті 141 ГК України, статті 326 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", оскільки ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання (див. пункт 82 постанови Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 908/671/18 (908/2269/21), пункт 53 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 44/258-б (910/15424/20).

30. Такий висновок щодо організаційно-правової форми дочірнього підприємства ДАК "Автомобільні дороги України" є сталим в судовій практиці Верховного Суду (див. постанову від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 (пункт 4.2.6); постанову від 22.06.2022 у справі № 913/849/14; постанову від 03.02.2022 у справі № 906/1318/19; постанову від 06.07.2023 у справі № 921/574/20 (пункт 29)).

33. Висновок Верховного Суду щодо правового статусу має загальний характер щодо всіх дочірніх підприємств ДАК "Автомобільні дороги України", які були створені за однаковою процедурою відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", що, зокрема, прямо передбачала передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства. В межах виконавчого провадження може бути реалізовано майно боржника, якому воно належить на праві господарського відання. Відповідна правова позиція неодноразово підтримувалася Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Так, зокрема, у п. 5.2.7. Постанови КГС ВС від 18 вересня 2018 року по справі № 914/3827/15 зазначається наступне: «Враховуючи, що державна реєстрація на автотранспортні засоби наявна саме за комунальним підприємством, а не за органом місцевого самоврядування, та відсутність в матеріалах справи доказів оренди, позики чи інших правових підстав користування цими транспортними засобами, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що боржником та органом ДВС не спростовано доводів стягувача про те, що спірні транспортні засоби належать боржнику на праві господарського відання, а тому враховуючи відсутність у боржника коштів, достатніх для покриття заборгованості, державний виконавець уповноважений звернути стягнення на таке майно боржника.» У п. 31 Постанови КГС ВС від 10 жовтня 2019 року по справі № 918/376/17 зазначається наступне: «На підставі матеріалів справи, а також положень Статуту ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (п.п. 11, 12 цієї Постанови), суд апеляційної інстанції встановив, що спірне майно, на час проведення електронних торгів, обліковувалося на балансі ДП "Рівненський АРЗ" та було закріплене за ним на праві господарського відання. Таке речове право у ДП "Рівненський АРЗ" виникло задовго до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не підлягало обов`язковій реєстрації. При цьому, слід зауважити на тому, що правомірність включення спірного майна до переліку арештованого майна ДП "Рівненський АРЗ" у зведеному виконавчому провадженні, не стосується правил проведення електронних торгів, такі дії мають самостійний спосіб оскарження. Проте, як встановлено апеляційним судом, матеріалі справи не містять докази оскарження постанов державного виконавця Відділу про накладення арешту на нерухоме майно, а також докази пред`явлення будь-ким вимог щодо виключення майна з актів опису й арешту майна Заводу.» Отже, оскільки спірне майно перебувало у третьої особи на праві господарського відання, воно все одно було таким, на яке можна було звернути стягнення в межах виконавчого провадження. З огляду на що, належність спірного майна Дочірньому підприємству «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на праві господарського відання свідчить про необґрунтованість тверджень скаржника та законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі. Щодо посилань заявника апеляційної скарги на відсутність спору між позивачем і третьою особою щодо права власності на майно, то колегія суддів вважає, що узгоджена правова та процесуальна позиція по справі № 904/220/22 між позивачем та його дочірнім підприємством жодним чином не може бути підставою для витребування майна у інших осіб. Посилання на реєстрацію речових прав на транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску до моменту торгів не має значення для розгляду справи, оскільки не може бути підставою для скасування торгів щодо арештованого та описаного рухомого майна. До того ж, в жодних державних реєстрах позивач не був вказаний як власник цього майна. Позивачем надана ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20, однак ця ухвала відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, відсутні будь-які відомості що дана ухвала була зареєстрована в Державних реєстрах. Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (ч. 1 ст. 39 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб (ч. 2 ст. 42 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). Державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна (п. 1 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна). Таким чином, ані позивачем, ані іншою особою не було виконано свій обов`язок відносно доведення до невизначеного кола осіб інформації про наявність публічного обтяження (у випадку його наявності). В цьому аспекті варто звернути увагу на послідовні позиції Великої Палати Верховного Суду, а також касаційних судів Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду вважає, що продаж майна боржника з публічних торгів у виконавчому провадженні за наявності чинного його обтяження арештом у кримінальній справі може бути підставою недійсності правочину з відчуження такого майна чи визнання незаконними дій державного виконавця у виконавчому провадженні, якщо таке обтяження має вищий пріоритет, порівняно з пріоритетом іпотеки та арешту нерухомого майна, що накладений виконавцем у межах виконавчого провадження (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). У протилежному випадку судовий арешт майна може бути несправедливо використаний на шкоду іпотекодержателю та на користь іншого кредитора, чиї вимоги виникли пізніше. А також сформульовано висновок, відповідно до якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. У постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В постанові КГС ВС від 14.12.2021 по справі № 910/2171/20 викладено наступну позицію: « 5.22.Таким чином, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. 5.23. Суди не встановили, що заборона відчуження нежитлового приміщення, накладена судом в іншій справі №521/15574/17 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2019, була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як і не встановили, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" знало чи мало знати про заборону відчуження. Тому така заборона не може бути протиставлена цьому підприємству, адже його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується. 5.24. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3537/17 від 23.10.2019 (пункти 34-39).» Крім того, на час здійснення купівлі нерухомості відповідачем було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які, з точки зору розумного спостерігача, можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Позивач обґрунтовуючи свою позовну заяву не врахував, що фактично він просить суд покласти на відповідача додатковий обов`язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача. Проте, такий обов`язок жодним законодавчим актам на відповідача не покладений. З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Правова позиція та норми законодавства відповідають позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 02 листопада 2021 року по справі № 925/1351/19. Таким чином, наявність ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20 не перешкоджала укладанню оспорюваного правочину. Щодо твердження апелянта, що на момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з листом начальника ВДВС вбачається, що кошти у сумі 788 500,00 грн (що відповідає сумі сплаченій під час проведення торгів за спірний лот) в рамках ЗВП № 60814429 була розподілена між наступними особами зазначеними у листі та пішла на пов`язані витрати виконавчого провадження і виконавчий збір (т. 4 а.с. 176). Окрім цього, оскільки автомобіль МАЗ та Асфальтозмішувальна установка продавалися разом, то позивач в будь-якому випадку не довів, що всі кошти з продажу Асфальтозмішувальної установки ДС-185 не були витрачені ним на виплату заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (в редакції чинній на момент проведення аукціону) дія мораторію поширюється на випадки звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відкритими відомостями сайту веб-сайти судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі особи зазначені у листі виконавця як отримувачі суми 788 500,00 грн були позивачами (стягувачами) у справах про стягнення заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, що узагальнено у таблиці, яка додавалася відповідачем-4 до пояснень у суді першої інстанції. Щодо посилань заявника апеляційної скарги на можливість суду першої інстанції провести виїзне судове засідання за адресою с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, то варто зазначити, що процесуальне законодавство не містить такого правового інституту як «виїзне судове засідання». Якщо ж позивач мав на увазі виключно огляд речових доказів згідно з приписами ГПК України, то позивач не подавав до суду клопотання про такий огляд згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ГПК України. Також, варто зазначити, що сам позивач в позовній заяві не зазначав спірну асфальтозмішувальну установку в якості речового доказу по справі. Більш того, її фактичне місцезнаходження на момент розгляду спору взагалі не має значення для питання дійсності чи недійсності торгів проведених у 2020 році. Посилання заявника апеляційної скарги на самоусунення суду першої інстанції від розгляду справи взагалі є безпідставним, враховуючи кількість судових засідань по справі, проведення двох розглядів справи (первинного та розгляду справи спочатку після залучення відповідача-4 до участі у справі), задоволення клопотань про витребування доказів, зобов`язання учасників справи надати відповіді на письмові опитування, детальне та повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні. Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що в силу наявності провадження про банкрутство ДП «Дніпропетровський облавтодор» зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, як і вчинення будь-яких виконавчих дій, призупинилося, як і реалізація майна боржника, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів констатує, що Позивачем наведено відомості, які не відповідають дійсним обставинам, оскільки на час проведення оскаржуваного аукціону справа про банкрутство ДП «Дніпропетровський облавтодор» була відсутня. Так, ухвалою від 02.12.2019 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 22.05.2020 та призначив розпорядником боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д. В.. 05.10.2020 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою відхилив клопотання розпорядника майна боржника від 02.10.2020, подане на виконання рішення комітету кредиторів боржника від 02.10.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном на три місяці; клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.06.2020 № 07-65/3216 про закриття провадження у справі задовольнив; закрив провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 30.06.2021 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича, свідоцтво №380 від 27.02.2013 (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Ковалевича, буд. 3, оф. 2). Отже, на момент проведення оспорюваних торгів боржник не був особою, щодо якою відкрито провадження у справі про банкрутство. Посилання позивача на відомості з ЄДРПОУ не можуть мати жодного принципового значення, оскільки очевидно, що ухвала суду від 05 грудня 2020 року про закриття провадження у справі про банкрутство, яка набрала законної сили з моменту її проголошення, має пріоритет над відомостями ЄДРПОУ. В той же час, це не має вирішального значення, бо відповідно до ч. 5 ст. 41 КУЗПБ передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Посилання апелянта на незаконне розкомплектування єдиного об`єкту функціонального призначення базуються на припущеннях позивача та вільного висловлення думки, яка є абстрактною та не підтверджена доказами. В ході судового розгляду позивачем не було надано жодних доказів наявності такого розукомплектування. Щодо твердження про порушення порядку звернення стягнення на майно боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження та порушення порядку реалізації майна. Позивачем в ході судового розгляду не доведено наявність подібних порушень, а будь- які дії державного виконавця у встановленому законодавством порядку, зокрема, до суду не оскаржувалися. Отже, вказане твердження не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Позивачем не було належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що ним подавалися будь-які скарги, листи, заяви з цього приводу до Відділу виконавчої служби або до ДП «СЕТАМ». Представником відповідача долучено до матеріалів справи № 904/220/22 відповідь ДП «СЕТАМ» від 06.12.2022, відповідно до якої, ДП «СЕТАМ» зазначило, що до нього не надходили листи/звернення/заяви/клопотання від Позивача або Третьої особи, які стосувались проведення електронних торгів за лотом № 455986. З огляду на положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29). У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Тому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають. Подане позивачем клопотання про зупинення провадження у справі № 904/220/22 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Колегія суддів констатує, що правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 917/1212/21 спірне майно було придбане на підставі договору купівлі-продажу майна, укладеного добровільно. Своєю чергою, у справі № 904/220/22 майно було придбане на публічних торгах, в порядку виконання судових рішень. Ця відмінність є ключовою, оскільки суть правовідносин у справі № 917/1212/21 полягала у тому, що на переконання прокурора ПрАТ «НАК «Надра України», як акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, а державне майно, передане до статутного фонду державного акціонерного товариства, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури, а підставою визнання недійсним спірного договору вказано саме перевищення повноважень органу управління товариством. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Великого Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 23 травня 2023 року зазначила про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми частин 2, 3 статті 145 ГК України, без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16 про те, що передане державою до статутного фонду підприємства майно не змінює свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження державним майном. Натомість у справі № 904/220/22 мова йде про примусову реалізацію майна в порядку виконавчого провадження, де питання такої згоди органів приватизації чи можливостей вільного розпорядження майном не стоїть апріорі. Також у справі № 917/1212/21 мова йшла про майно ПрАТ «НАК «Надра України», і спірним, в тому числі, було питання щодо того, що державне майно, яке передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю. Зазначене має значення в контексті можливості подальшого продажу цього майна. Проте, у справі № 904/220/22 спірним було питання належності майна, яке було предметом спору та визначення того, кому ж належало майно в момент проведення торгів: третій особі чи позивачеві. При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 920/640/22 вже визначено, що оскільки ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання. Своєю чергою, у постанові КГС ВС від 18 вересня 2018 року по справі № 914/3827/15 та постанові КГС ВС від 10 жовтня 2019 року по справі № 918/376/17 зроблено висновки щодо можливості продажу майна належного на праві повного господарського відання в межах виконавчого провадження. При цьому, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 23 травня 2023 року не зазначила про бажання відступити від висновків вищевказаних постанов чи про їх підтримку. Зазначена обставина додатково підтверджує не подібність правовідносин у справах №904/220/22 та № 917/1212/21. Додатково також не можна залишити поза увагою і те, що у випадку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України мова йде про право, а не обов`язок суду зупинити провадження. За даних конкретних обставин підстави для використання такого права відсутні. Отже, клопотання позивача про зупинення провадження є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22 - залишити без змін. Судові витрати Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.12.2023. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя Т.А. Верхогляд