Постанова 4815 № 570/3609/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 грудня 2023 року м. Рівне Справа № 570/3609/23 Провадження № 22-ц/4815/1237/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лук`янчук Вікторії Сергіївни на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2023 року у складі судді Кушнір Н. В., ухвалене в м. Рівне о 12 годині 08 хвилин, повний текст рішення складено 14 вересня 2023 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 простягнення аліментів на утримання непрацездатної матері. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що потребує сторонньої допомоги і єдиною близькою людиною, яка може їй допомагати та підтримувати матеріально є її син - ОСОБА_2 . Пояснила, що її старша дочка ОСОБА_3 залишилася сама з неповнолітньою дитиною після загибелі у 2022 році свого чоловіка, не працевлаштована, не має постійного заробітку, єдиним доходом є пенсія. Після одруження сина відносини з ним погіршилися, син перестав спілкуватися з нею як з матір`ю, виніс без її дозволу з квартири її речі: пральну машину, пилосмок, газову плитку, праску, письмовий стіл, столові сервізи. Оскільки він з приводу своїх дій нічого не пояснив, вона змушена була замінити замки у квартирі. До 20 років син проживав спільно з нею та батьком. Потім пішов навчатися до медінституту, де навчання було платним. Вона разом з чоловіком повністю утримували сина, оплачували його навчання та проживання. Крім того, вона оплатила за рік проходження інтернатури; а також заплатила за майбутнє місце роботи в поліклініці, де він і на сьогоднішній день продовжує працювати. У 2018 році разом з чоловіком дали сину 2 тис. доларів на придбання автомобіля. Тобто, матеріальну допомогу вона надавала сину постійно, поки мала можливість та була фізично здоровою. Отриманої пенсії за віком їй не вистачає на лікування та оплату житлово-комунальних послуг, працювати вона не може через свій вік та за станом здоров`я. Відповідач протягом 2023 року оплату житлово-комунальних послуг як співласник квартири відмовився здійснювати. Окрім того, щомісячно вона змушена витрачати певну суму коштів на придбання ліків, які використовуються постійно, зокрема, препарати для серця та судин на суму 2 838,15 грн. На проведення хіміотерапії та придбання противірусних препаратів нею сплачено протягом поточного року 7 373,37 грн., препаратів для шлунково-кишкового тракту в поточному році сплачено 2 775,20 грн. Через важку хворобу вона змушена була проходити гістологічні обстеження під час проведення кожної операції, проведення якого коштувало в середньому по 300 грн. 00 коп.. Вона не має жодних заощаджень на депозитних рахунках в установах банків. Покликаючись на те, що отримуваний розмір пенсії не дає можливості забезпечити собі достатній рівень життя внаслідок постійних витрат на лікування, внаслідок похилого віку, погіршення стану здоров`я та неможливості самостійно себе забезпечувати всім необхідним для життя, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання непрацездатної матері у розмірі 1/4 всього заробітку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і довічно. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2023 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/10 доходів щомісячно, починаючи з 07 липня 2023 року і довічно. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач: ГУК у Рiвн.обл/Рівнен. р-н/22030101; номер рахунку (ІВАN): UA728999980313151206000017295, банк одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку 38012494, МФО 899998) судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.. Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги та обґрунтоване належними і достатніми доказами, які свідчать про те, що позивачка у справі в силу свого віку є непрацездатною, отримує пенсію за віком, розмір якої є недостатнім для забезпечення достатнього рівня життя, а також лікування, якого вона постійно потребує у зв`язку з хворобою, а відповідач має матеріальну спроможність таку допомогу надавати. При частковому задоволенні позовних вимог судом враховано матеріальне становище відповідача та наявність у нього на утриманні двох осіб, у зв`язку з чим стягнуто 1/10 частину його доходів щомісячно. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 - адвокат Лук`янчук Вікторія Сергіївна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що судом не залучено до участі в справі ОСОБА_4 , дочку позивачки, ні в якості співвідповідача, ні в якості третьої особи, хоча вона також має передбачений законом обов`язок утримувати матір. Зазначає, що позивачка має депозитні рахунки в Банку, що підтверджує її фінансову спроможність себе утримувати. Натомість її довіритель має на утриманні двох осіб: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружину ОСОБА_6 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також несе витрати на оплату житла, яке винаймає його сім`я в розмірі 6 000,00 грн. в місяць та витрати на оплату комунальних послуг в зимовий період в сумі 2500,00 грн., в літній - 1 000,00 грн.. Доводить, що обов`язок утримання непрацездатних батьків їхніми дітьми покладається на останніх за наявності сукупності умов: кровна спорідненість батьків і дітей, непрацездатність батьків в силу віку або інвалідності, необхідність батьків у фінансовій підтримці, та посилається на встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб (2684,00 грн.) та для осіб, що втратили працездатність (2093,00 грн.), погоджуючись на сплату аліментів на утримання матері в розмірі 50% прожиткового мінімуму, з огляду на наявність у позивачки ще однієї дитини. Покликається на постанови Верховного Суду про те, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом, тоді як отримувана позивачкою пенсія забезпечує її прожитковий мінімум. Зауважує, що надані позивачкою медичні довідки, якими вона обґрунтовує необхідність у фінансовій підтримці, датовані 2017-2022 роками, тобто періодом, коли сторони проживали разом та фактично мали спільний бюджет. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з нього на користь позивачки аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . Даний факт сторонами не оспорюється. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 перебуває на обліку в Рівненському об?єднаному управлінні ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком у розмірі 3 235,89 грн. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо. За положеннями ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Згідно зі ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Згідно із ч.1, 3 ст.172 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнені кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування. Суд у такому разі визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (ч.1 ст.205 СК України). Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь зі свого сина, ОСОБА_2 , аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини всіх його доходів. Обов?язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків виникає на підставі ст. 202 СК України за умови наявності сукупності таких умов: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявності між ними інших юридично значущих зв?язків (зокрема, усиновлення); 2) н?епрацездатність матері, батька; 3) п?отреба матері, батька в матеріальній допомозі. Походження дитини від матері не оспорюється. Позивачка не ухилялася від виконання належним чином своїх батьківських обов`язків та, відповідно, не позбавлялася батьківських прав. Непрацездатність матері відповідачем визнається та підтверджується належними доказами. Окрім того, норми Сімейного кодексу України, які регулюють утримання повнолітніми дітьми своїх батьків, не передбачають визначення осіб, які є непрацездатними. У цьому випадку найчастіше використовують за аналогією ч.3 ст.75 СК України, яка регулює право одного з подружжя на утримання і передбачає, що такими є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, або особи з інвалідністю І, II чи І групи. Також використовують абз.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де вказано, що непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого ст.26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Така умова застосування положень ст. 202 СК України, як потреба в матеріальній допомозі, оцінюється в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, яке може приносити дохід. Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. Ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дорівнює 2 093 грн. 00 коп. Держава, формуючи розмір прожиткового мінімуму для громадян, що втратили працездатність, виходила не із фінансової потреби таких осіб, яка значно вища, а із фінансової спроможності держави мінімально його забезпечити, тобто встановила гарантований мінімальний розмір грошового забезпечення осіб, що втратили працездатність. Натомість, положення статей 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов`язкової умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів із дітей на утримання непрацездатних батьків. За наведеного, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що йому як синові належить сплачувати позивачці як матері аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Судом встановлено, що відповідач у 2022 році одружився, а у 2023 році у нього народилася дитина. Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» Рівненської міської ради від 03.10.2019 № 98-ВК, ОСОБА_2 працює лікарем отоларингологом з 27 липня 2009 року. Сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , де зареєстрована позивачка. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, в тому числі і в апеляційній скарзі, зазначав про те, що на його утриманні перебуває двоє осіб: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружина ОСОБА_6 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Оскільки закон не ставить обов`язок утримувати батьків у залежність з матеріальним становищем повнолітніх дітей, тому аліментні зобов`язання виникають, навіть якщо самі діти знаходяться у матеріальній скруті. Ця обставина може бути врахована лише при визначенні розміру аліментів. Крім того, під час визначення розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позов про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим, суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України). Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. З огляду на наведене, покликання апелянта на те, що розмір пенсії позивачки, який перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є підставою для відмови у задоволенні її вимог про стягнення аліментів, апеляційним судом відхиляються. Покликання апелянта на наявність у позивачки рахунків у банку, що дозволяють їй себе матеріально утримувати, відомості про які він клопотав до апеляційного суду витребувати в АТ «Укргазбанк», спростовуються довідкою АБ «Украгазбанк» від 20 листопада 2023 року №2-115/17/333/2023, де вказано, що на ім`я ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті та поточні рахунки в цьому банку. У апеляційній скарзі відповідачем також зазначено про відсутність доказів несення позивачкою витрат на лікування, а всі медичні документи, на які вона посилається, датовані періодом їх спільного проживання. Так, відповідно до довідки Рівненського обласного протипухлинного центру у ОСОБА_1 діагностовано рак шкіри лівого плеча, фіброма шкіри спини. Стан після оперативного лікування. Міома тіла матки. Поліп шлунка. В умовах Рівненського обласного онкологічного диспансеру проведені операції у 2014, 2017 та 2022 роках по видаленню пухлин шкіри спини, лівого плеча. Відповідно до протоколу езофагогастродуоденоскопії від 27.03.2023 у пацієнта ОСОБА_1 діагностовано кандидозний езофагіт І ст. Хронічний ерозивний гастродуоденіт. Згідно з довідкою КНП «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 19.08.2022, ОСОБА_8 знаходилася на амбулаторному лікуванні з приводу системного остеопорозу. Потребує постійного медикаментозного лікування. Відповідно до довідки «Клініки професійної медицини «Grabovsky PROMed» від 17.10.2022 ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в клініці, де проведені обстеження: кістоподібна перебудова в проекції передніх відділів верхньої щелепи. Наявні в матеріалах справи медичні документи ОСОБА_1 свідчать про хронічність захворювань та необхідність постійного лікування, і відповідно, потреби у витратах на медикаменти та обстеження. Оцінивши обставини справи у взаємозв`язку із нормами закону, що регулює дані правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання, що визначений місцевим судом розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки є достатнім та справедливим, не порушує прав ні отримувача, ні платника аліментів, а також забезпечуватиме належний рівень життя позивачки. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лук`янчук Вікторії Сергіївни залишити без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 грудня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Хилевич С. В.