Постанова Одеський апеляційний суд № 523/5006/21

Номер провадження: 22-ц/813/6919/23 Справа № 523/5006/21 Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чапський Артем Едуардович, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 у складі судді Кисельова В.К., встановив: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., ДП «Сетам» та ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чапський Артем Едуардович, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради, про: - визнання недійсними та скасування електронних торгів з продажу майна, яке є іпотечним майном з номером лота 464991 від 03.03.2021 щодо реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 у межах ВП 63449179; - визнання недійсним та скасування Протоколу №528271 проведення електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» від 03.03.2021, щодо реалізації іпотечного майна з номером лота 464991 по реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 у межах ВП 63449179; - визнання недійсним та скасування Акту про проведення електронних торгів від 10.03.2021, складеного приватним виконавцем виконавчого Одеського округу Колечко Д.М. у виконавчому провадженні №63449179 щодо реалізації лоту № 464991 щодо реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 у межах ВП 63449179; - визнання недійсним та скасування Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11.03.2021 за реєстраційним №492, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. переможцю торгів - ОСОБА_2 (щодо придбання предмету іпотеки - житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 224,8 кв.м. у межах ВП №63449179; - скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 приватним нотаріусом ОМНО ЧапськимА.Е. 11.03.2021 з видачою Витягу про державну реєстрацію від 11.03.2021 №247728217 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 224,8 кв.м. житловою площею - 94,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ): (РНОНМ: 18462997 ). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції здійснював розгляд справи за її відсутності та без її належного повідомлення. Судом безпідставно було прийнято довідку ПІ-265234ю/л від 14.12.2020 в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 не має зареєстрованих осіб, оскільки за цією адресою зареєстровані малолітні діти ОСОБА_3 2008 р.н. та ОСОБА_4 2015 р.н. При цьому суд не перевірив належним чином, витребувавши належні документи факт реєстрації дітей за адресою: АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 зазначає, що суд дійшов до помилкових висновків зазначивши про добровільну реалізацію боржником житлового будинку, оскільки з виконавчого провадження № 63449179 вбачається, що боржником в добровільному порядку рішення суду не виконується, але суд не звернув увагу і на цей факт. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що суд стягнувши з неї витрати на професійну правничу допомогу не надав належної оцінки переліку послуг наданих адвокатом, а також не звернув увагу на неспівмірність заявленої до стягнення суми. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. ОСОБА_2 в поданому відзиві проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін. 20.12.2023 від апелянта надійшла заява в якій остання просила визнати причини неявки в судове засідання, призначене на 21.12.2023 поважними, з огляду на несвоєчасне повідомлення її, всупереч вимог ч.5 ст. 128 ЦПК України, а саме за три дні до призначення дати судового засідання, а саме 17.12.2023 з урахуванням її бажання реалізувати своє процесуальне право та взяти участь у судовому засіданні. Апеляційний суд вказану заяву апелянта відхиляє з огляду на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик учасників у судове засідання повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не непізніше ніж п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення-завчасно. Водночас згідно зі ст. 366 ЦПК України в суді апеляційної інстанції учасники повідомляються про дату, час та місце розгляду справи. Отже, суд апеляційної інстанції не викликає сторони повісткою, а надсилає їм повістки-повідомлення про розгляд справи. Враховуючи, що судову повістку-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, яка призначена на 21.12.2023 позивач отримала 17.12.2023, тому вважається сповіщеною завчасно про розгляд справи, тобто такою, що повідомлена належним чином. При цьому поважних причин неможливості бути присутньою у судовому засіданні позивач не заявила та таких доказів не надала, свої доводи щодо непогодження з рішенням суду виклала у апеляційній скарзі, а також надавала додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги та щодо письмових пояснень банку. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача ОСОБА_2 та АТ «Райффайзен Банк», дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б могли свідчити про порушення порядку проведення електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанцій з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2007 між ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/0043/74/76133, за умовами якого остання отримала від банка кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 131 300,0 доларів США. Об`єктом кредитування за умовами розділу 2 кредитного договору є приватний будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.06.2007 сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстром 3177, згідно якого придбаний ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2007, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль». Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/19897/13ц від 18.02.2014 позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 163 072,73 доларів США, що за курсом НБУ на момент винесення рішення становило 1 303 440,0 гривень та судові витрати у загальному розмірі 3 441,0 гривень. 18.02.2014 ОСОБА_1 звернулася з заявою до банка про розгляд можливості у добровільному порядку реалізувати заставне майно, а саме: будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , який є забезпеченням по кредитному договору. Просила банк надати дії щодо пошуку потенційного покупця. 23.04.2014 Суворовським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості. 07.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58322821. 19.04.2019 ОСОБА_1 звернулася з заявою до банка про виставлення заставного майна на сайт банка з метою добровільної його реалізації для подальшого повного врегулювання кредиту. 26.04.2019 ОСОБА_1 зверталася до приватного виконавця із заявою у якій просила з метою задоволення інтересів стягувача звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Додатково боржниця повідомляла, що у будинку окрім неї зареєстровані та мешкають її родичі: батько 1958 р.н., брат 1985 р.н., та її донька 2000 р.н. Довідки про зареєстрованих до заяви не додано. Крім того, 20.02.2020 ОСОБА_1 звернулася з заявою до банка про надання їй допомоги в пошуку потенційного покупця на заставне майно, а саме будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для можливості повного врегулювання кредиту. В подальшому у рамках виконавчого провадження №58322821 спірне майно було описано, оцінено та виставлено на реалізацію. Вбачається, що перші торги першого круга, призначені на 27.08.2019 за ціною 1 518 626,00 грн. не відбулись за відсутністю попиту (https://setam.net.ua/auction/367156). у зв`язку з чим було проведено уцінку та призначено другі торги першого кругу на 09.10.2019 за ціною 1 214 900,80 (https://setam .net.ua/auction/375193), які також не відбулись за відсутністю попиту. На 20.11.2019 було призначено треті торги за ціною 1 063 038,20 грн., сформованої у наслідок уцінки, які також не відбулись з причин відсутності попиту (https://setam.net.ua/auction/383516). У наступному виконавчий лист було повернуто стягувачу, про що свідчить відмітка на зворотному боці виконавчого листа №523/19897/13-ц. 19.10.2020 виконавчий лист №523/19897/13-ц було повторно пред`явлено стягувачем на виконання. 29.10.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження №63449179 зі стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/0043/74/76133 від 07.06.2007 у загальному розмірі 1 303 440,0 гривень та судових витрат у загальному розмірі 3 441,0 гривень. Вищевказана постанова була отримана ОСОБА_1 09.11.2020. 29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів ОСОБА_5 на суму 1 440 569, 10 гривень. Згідно з наявних в матеріалах справи відповідей банківських установ у боржника відсутні рахунки та кошти, на які можливо звернути стягнення. Відповідно до інформаційних довідок № 230230526 та № 230232217 від 29.10.2020 , які перебувають у виконавчому провадженні, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . 13.11.2020 на адресу приватного виконавця надійшла заява від ОСОБА_1 із клопотанням про розблокування зарплатного рахунку, відкритого у ПАТ «Банк Восток» у результаті чого 13.11.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з вказаного боржницею рахунку. 14.12.2020 у відповідь на звернення приватного виконавця від 23.11.2020 із Департаменту надання адміністративних послуг було отримано довідку П1-265234 ю/л щодо зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаної довідки у спірному будинку жодної особи зареєстровано не було. Вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції було допитано представника третьої особи Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради - Піроженко В.М., яка підтвердила, що Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради було видано довідку на запит приватного виконавця Колечко Д.М., в якому було зазначено, що у будинку АДРЕСА_1 не було зареєстровано фізичних осіб. Вищевказані дії Департаменту вона пояснила тим, що відповідно до програмного забезпечення у будинку « АДРЕСА_1 були зареєстровані фізичні особи, а будинку за позначенням «11-Б», фізичні особи не були зареєстровані. Отже саме наявність тире між нумерацію будинку та відповідної літерою призвели до видачі даної довідки. З листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №1059ел/01-09 від 27.09.2022 вбачається, що згідно з обліковими даними Департаменту за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим з 28 травня 2016 року, однак надати інформацію щодо документів, які стали підставою для реєстрації неможливо, оскільки вони були знищені. Згідно з обліковими даними Департаменту, за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 значиться зареєстрованим з 14 червня 2013 року. Однак дана реєстрація місця проживання була проведена Головним Управління ДМС України в Одеській області, архівні справи не передавались. З матеріалів справи також вбачається, що Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради 17.09.2022 видана довідка Ч3-144493-ф/л від 17.09.2022 з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою з 28 травня 2016 року, за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачем також надано копію домової книги по будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою з 28 травня 2016 року, а також дана реєстрація була здійснена Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Листом від 19.12.2022 №1497ел/01-09 Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради також повідомив Департамент інформацію про місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку АДРЕСА_1 стала відома лише з 22.07.2022 року, тобто після надання будинкової книги на вищевказаний будинок. Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, станом на 03.03.2021 у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас звертаючись до приватного виконавця з заявою про реалізацію заставного майна, боржник будучи обізнаною про факт наявності зареєстрованих у будинку неповнолітніх осіб, ініціюючи його продаж, про вказаний факт приватного виконавця не повідомляла. За таких обставин, враховуючи наявність у приватного виконавця відомостей про проживаючих в будинку лише повнолітніх осіб, які надані боржником-власником будинку, а також відповідь від Департаменту, у приватного виконавця не було підстав для звернення за отриманням дозволу до органу опіки та піклування. Крім того, вбачається, що ОСОБА_1 будучи іпотекодавцем вчинила дії щодо реєстрації 28.05.2015 ОСОБА_4 , а також 14.06.2013 ОСОБА_3 , тобто після укладення договору іпотеки (11.06.2007), при цьому згоди іпотекодержателя на вчинення вказаних дій не отримувала, обтяживши тим самим предмет іпотеки без згоди іншої сторони. Отже, доводи скаржника про порушення приватним виконавцем норм законодавства в частині передачі спірного майна на реалізацію без отримання згоди органу опіки та піклування є безпідставними. Доводи апелянта про безпідставність прийняття судом довідки ПІ-265234ю/л від 14.12.2020 в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 не має зареєстрованих осіб, проте судом не перевірено належним чином, витребувавши належні документи факт реєстрації дітей за вказаною адресою, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції було надано належну оцінку вказаній довідці в сукупності з іншими доказами у справі, а також враховано пояснення представника третьої особи Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Твердження позивача про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги доказ, який не стосується даного предмету спору, а саме заяву боржника від 26.04.2019 про надання добровільної згоди на реалізацію іпотечного майна, оскільки така стосувалася іншого виконавчого провадження, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки як виконавче провадження №58322821, так і №63449179 були відкриті на підставі виконавчого листа, виданого 23.04.2014 Суворовським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості, та вказана заява боржника від 26.04.2019 стосувалася саме вирішення питання погашення вказаної заборгованості. Однак наразі в добровільному порядку боржником заборгованість так і не погашена. Та обставина, що позивач заперечує факт надання нею добровільної згоди на реалізацію заставного майна у ВП №63449179 за наявності її письмової згоди у ВП №58322821, відкритими за одним і тим же виконавчим листом, свідчить лише про небажання боржника виконувати рішення суду та не впливає на вірність висновку суду щодо не встановлення судом порушень приватного виконавця в процесі здійснення дій щодо реалізації заставного майна. 29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5 . 21.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №63449179, згідно з якою було описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_5 , а саме: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . 12.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльностісуб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 63449179. Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 про незалежну оцінку майна від 18.01.2021, ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , складає: 725 430,0 гривень. 26.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. складено повідомлення про ознайомлення зі звітом про оцінку майна та повідомлено про результати визначення вартості арештованого майна. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повідомлення про ознайомлення зі звітом про оцінку майна було вручено боржнику 04.02.2021. Отже, боржник була повідомлена про наявність звіту про оцінку майна. 29.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника у ВП №63449179 та сформовано заявку щодо передачі майна на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів арештованим майном ДП «СЕТАМ». Згідно з повідомленням ДП «СЕТАМ» № 839/08-18-21 від 10.02.2021 електронні торги з реалізації предмету іпотеки: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , було призначено на 03.03.2021, початкова ціна продажу майна: 725 430,0 гривень, реєстраційний номер лота: 464991. Оголошення про електронні торги з реалізації предмету іпотеки: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , було призначено на 03.03.2021 було опубліковано у газеті «Одеські вісті» за лютий 2021 року, а також у газеті «Чорноморські новини» №10-11 за 11-13 лютого 2021 року. Вищевказаний факт виключає доводи позивачки, що ДП «Сетам» не розміщувалось оголошення про торги. Крім того, неналежне повідомлення саме по собі не є порушенням, яке могло вплинути на результати спірних торгів, оскільки окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, що позивачем не доведено. Позивач не довела неможливість взяти участь у торгах безпосередньо, чи будь-якого іншого потенційного покупця, чи про наявність інших обставин, за існування яких, торги б не відбулися чи мали б інший результат. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, Законом України «Про іпотеку» та Порядком № 2831/5 не встановлено обов`язку надсилати такі повідомлення про проведення прилюдних торгів рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. 01.03.2021 ОСОБА_5 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 63449179, про що свідчить відмітка на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 528271 від 03.03.2021 з продажу лоту № 464991 переможцем торгів було визнано учасника 8 - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію. 05.03.2021 ОСОБА_2 перерахувала на рахунок приватного виконавця Колечко Д.М. кошти за придбання на аукціоні «Сетам» суму коштів у розмірі 689158 гривень 50 коп. 10.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. складено акт про реалізацію предмету іпотеки ВП № 63449179, згідно якого предмет іпотеки: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 за 725 430,0 гривень. На підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного 10.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. 11.03.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. було видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 492, згідно якого ОСОБА_2 придбала за 725 430,0 гривень домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення порядку проведення електронних торгів та не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що передача майна на реалізацію була здійснена з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд виходить з наступного. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Тобто, цим Законом чітко передбачені умови, за яких застосовується мораторій та підстави, які виключають його застосування, зокрема: без згоди власника, якщо нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Наявність хоча б однієї з вказаних підстав виключає заборону звернення стягнення на майно. Водночас матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 висловлювала згоду стягувачу та приватному виконавцю Колечко Д.М. на продаж предмету іпотеки, з метою погашення наявної заборгованості, зокрема: -18.02.2014 ОСОБА_1 звернулася з заявою до банка про розгляд можливості у добровільному порядку реалізувати заставне майно, а саме будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , який є забезпеченням по кредитному договору. Просила банк надати дії щодо пошуку потенційного покупця; -19.04.2019 ОСОБА_1 звернулася з заявою до банка про виставлення заставного майна на сайт банка з метою добровільної його реалізації для подальшого повного врегулювання кредиту; -26.04.2019 ОСОБА_1 зверталася до приватного виконавця із заявою у якій просила з метою задоволення інтересів стягувача звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; -20.02.2020 ОСОБА_1 звернулася з заявою до банка про надання їй допомоги в пошуку потенційного покупця на заставне майно, а саме будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для можливості повного врегулювання кредиту. Також з наданих до суду відомостей вбачається, що вперше будинок адресою: АДРЕСА_1 було передано на електронні торги 27.08.2019, тобто після надання ОСОБА_5 приватному виконавцю Колечку Д.М. згоди на його реалізацію. Про наявність згоди на реалізацію предмету іпотеки також свідчить той факт, що проведення усіх наступних торгів, а саме: 09.10.2019; 20.11.2019; 13.07.2020; 25.08.2020; 07.10.2020 боржницею не оскаржувались. Отже, згода боржника на реалізацію нерухомого майна виключає застосування заборони на звернення стягнення на майно боржника, передбаченої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». При цьому заява боржника від 26.04.2019 року про надання згоди на реалізацію іпотечного майна, адресована приватному виконавцю Колечко Д.М., та не містить конкретного номера виконавчого провадження, а тому доводи заявника про неможливість її врахування приватним виконавцем, не заслуговують на увагу. Крім того, позивачем не надано доказів того, що спірний будинок використовується нею як житло. Будинок є вільним від речей, які б свідчили про постійне в ньому проживання та ведення побуту. Також підтвердженням цього є попередня згода боржника в іншому виконавчому провадженні починаючи з 2019 року, тобто з цього часу житло вважається таким, що не є єдиним у боржника. Отже, доводи апелянта про те, що станом на час виготовлення звіту з незалежної оцінки від 18.01.2021 в будинку перебували речі домашнього побуту, не спростовують висновку суду про не доведеність факту того, що спірний будинок станом на час його реалізації на торгах, використовувався позивачем як єдине постійне місце проживання. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що суд стягнувши з неї витрати на професійну правничу допомогу, не надав належної оцінки переліку послуг наданих адвокатом, а також не звернув увагу на не співмірність заявленої до стягнення суми. Проте, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано. На підтвердження понесення ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 28 300 грн. суду першої інстанції було надано договір про надання правової допомоги від 11.03.2021, додаткову угоду №1 до вказаного договору від 11.03.2021, додаткову угоду №2 до вказаного договору від 30.06.2021,додаткову угоду №3 до вказаного договору від 22.12.2021,додаткову угоду №4 до вказаного договору від 15.12.2022, детальний опис робіт від 04.05.2023, акт здачі-прийняття наданих послуг №1 від 04.05.2023, рахунок-фактура №1 від 04.05.2023, квитанція від 24.05.2023 про оплату послуг, виписка з рахунку. Проте, позивач клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляла, будь-яких заперечень з цього питання не надавала. Отже, суд першої інстанції, з урахуванням наданих на підтвердження понесених заявником витрат на правову допомогу доказів, правомірна стягнув заявлену суму з позивача. Твердження апелянта про неналежне сповіщення її про розгляд судом першої інстанції справи спростовується наявним у справі викликом-судовою повісткою про призначення справи до розгляду на 05.06.2023 (т. 7, а с. 148). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила стягнути на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 11 500 грн. В заяві від 21.11.2023 позивач заперечувала проти заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази щодо наданої ОСОБА_2 правничої допомоги в розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, з урахуванням співмірності, реальності та розумності, дійшов висновку, що вартість наданих послуг в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн. узгоджується з об`ємом виконаних робіт. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 28.12.2023 Головуючий: Судді: