Постанова 4857 № 140/12532/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/12532/20 пров. № А/857/21432/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року про повернення заяви, головуючий суддя Валюх В.М., постановлена у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ), зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 24.01.2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач звернулася із заявою про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинених на виконання рішення суду у даній справі. Заява обґрунтована тим, що на виконання вказаного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача та нарахував доплату, виходячи з розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не розміру мінімальної заробітної плати, як зазначено у рішенні суду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто заявнику. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення, яким подану заяву задовольнити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд попередньої інстанції повинен був розглянути подану заяву по суті, а не спонукати її звертатись до органів виконавчої служби. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не дотримала вимог пункту 8 частини другої статті 383 КАС України, позаяк у поданій заяві не зазначила інформацію про хід виконавчого провадження (після пред`явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2023 ВП № 72091188), яка б свідчила, що позивач вичерпала всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У частині 2 та 3 статті 383 КАС України визначені вимоги до такої заяви. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Згідно із абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не дотримала вимог пункту 8 частини 2 статті 383 КАС України, зокрема не зазначила інформацію про хід виконавчого провадження (після пред`явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2023 року ВП № 72091188), яка б свідчила, що позивач вичерпала всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. У заяві не зазначено про: вчинення виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; проведення виконавцем перевірки виконання боржником рішення суду; притягнення до відповідальності боржника шляхом винесення постанови про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду. Натомість, пункт 8 частини 2 статті 383 КАС України зобов`язує заявника зазначити інформацію про хід виконавчого провадження, однак жодним чином не передбачає, що заявник зобов`язаний довести, що вичерпано всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Обставини про вчинення виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; проведення виконавцем перевірки виконання боржником рішення суду; притягнення до відповідальності боржника шляхом винесення постанови про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду повинні досліджуватись при розгляді судом заяви по суті заявлених вимог в порядку ст. 383 КАС України. Апеляційний суд вважає, що надто суворе трактування цієї норми позбавить позивача права на звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі. Не зазначення у заяві про вчинення виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; проведення виконавцем перевірки виконання боржником рішення суду; притягнення до відповідальності боржника шляхом винесення постанови про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду на думку апеляційного суду, не є тим недоліком заяви, що перешкоджає розгляду заяви по суті вимог. Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції помилково повернув заявнику. Відповідно до вимог частини другої статті 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність визначених абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України підстав для повернення заяви. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви, чим допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зважаючи на те, що у апеляційній скарзі позивач просить розглянути заяву по суті вимог, що виходить за межі повноважень апеляційного суду, то апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року про повернення заяви у справі №140/12532/20 скасувати та справу направити для продовження розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Гінда М. А. Пліш