Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6675/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6675/23 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Костюк Л.О., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якій просила скасувати рішення Відповідача про повернення коштів за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 на суму 7179,00 грн та за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 на суму 21537,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачка вказала, що Відповідачем протиправно прийнято рішення про повернення коштів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про повернення коштів у формі листа від 13.04.2023 № 3303/28-1/01-10 за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 на суму 7179,00 грн та за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 на суму 21537,00 грн. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Департамент соціальної політики Черкаської міської ради посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності вимогам чинного законодавства. Відзиву Позивачки на апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід 2 групи здійснює догляд за своєю сестрою, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом 1 групи, внаслідок психічного розладу, встановленого 10 квітня 1995 року. В період з 01.04.2022 по 31.03.2023 Позивачка отримала компенсаційну виплату за догляд своєї сестри в розмірі 28716,00 грн. Після повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну в період з 02.03.2022 по 26.05.2022 Позивачка виїхала за межі України. Листом від 13.04.2023 № 3303/28-1/01-10 «Щодо повернення коштів» Департамент соціальної політики зобов`язав Позивачку повернути суму за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 у розмірі 28716,00 грн через банківську установу. 18.05.2023 Позивачка звернулася до Відповідача із заявою, в якій просила повідомити їй причини припинення виплати компенсації та повернення сплаченої компенсації. Листом від 07.06.2023 № 3308/28-1/01-9 Відповідач повідомив Позивачку, що виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли сталися зміни у складі сім`ї у зв`язку із смертю або зміною місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд. У разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобов`язані в десятиденний строк повідомити органи, що провадять її виплату. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни. Вважаючи рішення Відповідача про повернення коштів протиправним, а свої права порушеними, Позивачка звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про повернення коштів від 13.04.2023 № 3303/28-1/01-10 не зазначено чіткої підстави для повернення сплачених коштів. Посилання Відповідача на п. 8 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192, а саме, що сталися зміни у складі сім`ї у зв`язку із смертю або зміною місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки Відповідачем не надано доказів зміни місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається така допомога, а тимчасовий виїзд за кордон Позивачки не є підставою для припинення виплати допомоги. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про повернення коштів у формі листа від 13.04.2023 № 3303/28-1/01-10 за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 на суму 7179,00 грн та за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 на суму 21537,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначено Законом України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року №2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192 затверджено Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (далі - Порядок № 1192). Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 1192 щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається відповідно до статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" у грошовій формі, а її призначення і виплата провадиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Приписами п. 4 Порядку № 1192 встановлено, що допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним. Відповідно до п. 8 Порядку № 1192 виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли: - сталися зміни у складі сім`ї у зв`язку із смертю або зміною місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд; - закінчився строк установлення інвалідності I чи II групи і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; - особа з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця. У разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобов`язані в десятиденний строк повідомити органи, що провадять її виплату. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни. Як вбачається з листа від 13.04.2023 № 3303/28-1/01-10 «Щодо повернення коштів» Департамент соціальної політики зобов`язав Позивачку повернути суму за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 у розмірі 28716,00 грн через банківську установу. Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем у листі від 13.04.2023 № 3303/28-1/01-10 не зазначено чіткої підстави для повернення сплачених коштів. Посилання Відповідача на п. 8 Порядку № 1192 є неправомірним, оскільки останнім не надано доказів зміни місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається така допомога, а тимчасовий виїзд за кордон не є підставою для припинення виплат допомоги. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 164/627/17. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, суд вважає, що рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про повернення коштів у формі листа від 13.04.2023 №3303/28-1/01-10 за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 на суму 7179,00 грн та за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 на суму 21537,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з чим і погоджується колегія суддів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Л.О. Костюк В.В. Кузьменко