Постанова 4813 № 522/21157/18

Номер провадження: 22-ц/813/1573/23 Справа № 522/21157/18 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оксі Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 03 грудня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/0018/82/87249 від 21.12.2007 року в сумі: 180 126,56 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить: 4 883 113,06 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; судові витрати покласти на відповідачів. Позивач мотивує вимоги тим, що 21 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ«Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0018/82/87249 від 21.12.2007 року, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 80 000 доларів США строком до 21.12.2017 року, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, комісії і виконати інші зобов`язання, визначені кредитним договором. Всупереч вимогам кредитного договору взяті на себе обов`язки ОСОБА_1 не виконав, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості за графіком та нарахованих відсотків. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.08.2011 року задоволені вимоги Банку та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 1 573 663,28 гривень. Позивач зазначає, що 21 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпотекодателем, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцям на праві власності. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором задоволено. В рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/0018/82/87249 від 21.12.2007 в сумі: 180 126,56 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 4 883 113,06 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 881 гривень. Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 881 гривень. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позову, оскільки не врахував пропуск позивачем строку позовної давності, про які було заявлено відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року залучено до участі у справі замість АТ «Райффайзен Банк» в якості процесуального правонаступника сторони стягувача АТ «Оксі Банк». Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 13 грудня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 13 грудня 2023 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що 12 грудня 2023 року він виїхав на кордон для отримання машини, яку буде везти військовим на фронт. Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що 21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014/0018/82/87249, згідно із умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 81 600 дол. США строком до 21.12.2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 14 % річних та сплати комісії, згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. З укладанням кредитного договору позичальник зобов`язалась повернути кредитні кошти, здійснювати погашення щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком погашення заборгованості, починаючи з місяця в якому було здійснено видачу кредитних коштів. У разі невиконання або неналежного виконання позивальником своїх зобов`язань за кредитним договором останній зобов`язується повернути достроково кредит,відсотки та інші платежі визначені договором. Зокрема кредитор має право пред`явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів (п.9.2 Кредитного договору). У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21.12.2007 року між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Іпотекодавці) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М., зареєстрований в реєстрі за номером 8190, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 71,6 кв.м., яка належить іпотекодавцям в рівних частках на праві приватної власності на підставі: договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. 06.10.2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 6870; договору купівлі-продажу № 94/0311, зареєстрованого на Одеській універсальній товарній біржі GIP 26.09.1994 року за № 94/0811. Зазначений договір визнаний дійсним на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2006. Вищезазначений іпотечний договір забезпечує вимоги банку, що витікають з умов кредитного договору, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у подальшому. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 605 767,00 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконував, як і рішення суду про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ «Райффайзен Банк Аваль» позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції Закону, чинній на час укладення іпотечних договорів) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Звертаючись із вказаним позовом, позивач зазначав про існування заборгованості за зобов`язанням у розмірі 180 126,56 дол США (еквівалент за курсом НБУ на дату розрахунку - 4 883 113,06 грн), яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом 78 645,47 дол США (еквівалент 2 098 069,47 гривень); заборгованість за відсотками 101 481, 09 дол США (еквівалент 2 734 730,54 гривень). Вирішуючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен визначити загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»). Частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Таким чином, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені (які за відповідні періоди не були стягнутими), передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Строк дії кредитного договору №014/0018/82/87249, укладеного ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого був «АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , встановлений сторонами до 21 грудня 2017 року. Для перевірки обставин щодо існування дострокового стягнення за судовим рішення у справі №2-522/11 апеляційним судом витребовано матеріали справи. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 серпня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом, в якому, після уточнення вимог, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитом в розмірі 1 573 663,38 грн. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розмірі 1573663,38 грн. задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом - 78645,47 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 28.07.2010 (1,00 дол. США дорівнює 7,8942 грн) складає 620 843,07 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за відсотками - 24 710,12 дол. США, що складає 196 648,07 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» пеню за прострочення тілу кредиту 42814,78 дол. США, що складає 340 728,58 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» пеню за прострочення відсотків по кредиту 51 570,75 дол. США, що складає 410 410,34 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму державного мита у розмірі 1700 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 252 грн. Вказане рішення набрало законної сили та ніким не було оскаржено. Вказані матеріали справи не містять дострокової позасудової вимоги кредитора до боржника, а тому достроковою вимогою вважається сама позовна заява, яка подана до суду 11 серпня 2010 року. Таким чином, 11 серпня 2010 року банк використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У разі пред`явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, після 11 серпня 2011 року позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти, а нарахуванню підлягали тільки 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України, які стороною позивача у справі №522/21157/18 не заявлені. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки, який є предметом даного апеляційного перегляду, підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 103 355,59 дол США (заборгованість за тілом кредиту 78645,47 дол. США та заборгованість за відсотками 24 710,12 дол. США, яка встановлена заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2011 року). Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків пропущення позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/13805/16-ц вказано, що Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 02 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14-ц). Тобто початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд. Апеляційним судом встановлено, що після подання позовної заяви у справі №2-522/11 (11 серпня 2010 року) термін виконання зобов`язання слід вважати таким, що настав. Позивач АТ «Райффайзен Банк» звернувся до відповідачів як іпотекодавців з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 03 грудня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, а тому у задоволенні позовної заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» необхідно відмовити. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатив за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2643 гривні. У задоволенні позову відмовлено, а отже, з АТ «Оксі Банк» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2643 гривні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оксі Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Оксі Банк» (ЄДРПОУ 09306278, місцезнаходження: вул. Газова, 17, м. Львів, 79019) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 гривні. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 грудня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк