Постанова Дніпровський апеляційний суд № 174/118/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9514/23 Справа № 174/118/23 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кресюн Василь Андрійович, на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2023 року в цивільній справі номер 174/118/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 22.08.2015 року між позивачем та відповідачкою був укладений шлюб. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилась донька - ОСОБА_3 . Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області шлюб між ними розірваний. Відповідачка, не узгодивши з позивачем та не надаючи йому жодних пояснень, в травні 2020 року змінила місце проживання доньки з м. Вільногірськ на м. Балта, з чим позивач був не згоден, у зв`язку з чим між сторонами виник спір з приводу визначення місця проживання дитини. В 2022 року під час спілкування з донькою позивач дізнався, що відповідачка переїхала разом з донькою в м. Умань, де проживає чоловік, з яким вона мала стосунки. Під час розмов з донькою, вона розповіла позивачу про неналежні умови проживання та бажання зустрітись. В липні 2022 року позивач разом з батьками приїхали в м. Умань, відвідати дитину та були шоковані умовами проживання, станом здоров`я доньки та її зовнішнім виглядом. Позивач не міг допустити подальшого проживання доньки в таких умовах та вимушений був поставити питання про проживання доньки разом з ним, після цього по сьогоднішній день дитина проживає разом з ним та його батьками в АДРЕСА_1 . Він працює в філії «ВГМК» АТ «ОГХК» в гірничотранспортному виробництві сторожем допоміжної дільниці адміністративно-господарського відділу та отримує сталий дохід у вигляді заробітної плати, крім того, матеріальну допомогу дитині надають його батьки. Дитина навчається у 1-А класі Вільногірського ліцею №5. Позивач добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, створює для доньки необхідні умови для проживання та розвитку, забезпечує її усім необхідним, забезпечує нормальний фізичний, духовний та моральний розвиток, має стабільний дохід, відповідачка добровільно матеріальної допомоги не надає. Позивач просив суд: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) разом з батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ); стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів доходу (заробітку) відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, - задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі частки з усіх видів її доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 20.02.2023 року до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць. В решті заявлених вимог - відмовлено. Із вказаним рішенням в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_2 не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кресюн В.А., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24.08.2023 року в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_2 та постановити в цій частині нове рішення суду, яким закрити провадження у справі за відсутністю спору. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає негайному скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення - про закриття провадження у справі за відсутністю спору. 10.11.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Балтського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Балтської РДА Одеської області в особі органу опіки і піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини. 07.02.2023 року ухвалою Балтського районного суду Одеської області по цивільній справі №493/1620/20 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Балтської РДА Одеської області в особі органу опіки і піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини - залишено без розгляду за заявою самого позивача. ОСОБА_3 з липня 2022 року проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Дану обставину підтвердили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, що з липня 2022 року за домовленістю з ОСОБА_1 онука проживає з батьком ОСОБА_2 і вони здійснюють догляд за нею. Відповідачка телефонує, спілкується з дитиною, проте до них їхати не бажає. Дитина любить обох батьків, але краще жити у них, так як у ОСОБА_1 не має умов для проживання. Відповідачка погодилася, щоб вони забрали дитину до себе, перепон в цьому не чинила. Починаючи з липня 2022 року позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував те, що ОСОБА_1 заявляла вимоги про повернення дитини та проживання дитини з нею. ОСОБА_1 не проти того, щоб донька проживала разом з батьком ОСОБА_2 , не чинить будь-яких перепон йому у цьому, у неї немає спору щодо місця проживання доньки з батьком, тому немає підстав для задоволення позову в цій частині, а провадження по справі повинно бути закрито - за відсутності спору в цій частині. Від позивача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Точилін М.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просив залишити рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24.08.2023 року по справі №174/118/23 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кресюн В.А., без задоволення. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо доводів відповідачки про наявність підстав для закриття провадження зазначено, що доводи представника відповідачки ОСОБА_6 щодо відсутності між сторонами спору про місце проживання дитини, суд оцінює критично, оскільки, згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 , остання заперечує проти проживання дитини разом з батьком, та, окрім того, розпорядженням Балтської районної державної адміністрації Одеської області №196/А-2020 від 10.09.2020 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом з матір`ю ОСОБА_1 , що в цілому свідчить про відсутність між сторонами згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Також, суд не приймає до уваги доводи представника відповідачки про те, що при обстеженні умов проживання ОСОБА_1 та складанні акту працівниками служби у справах дітей має бути присутнім психолог, зважаючи на наявність у відповідачки психічних розладів, оскільки будь-якими нормативно-правовими актами це не передбачено. Таким чином, підстав для закриття провадження у даній справі з підстав, зазначених представником відповідачки, суд не вбачає. ОСОБА_2 категорично не погоджується з твердженнями представника відповідача про відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 . В позовній заяві було детально викладено обставини виникнення спору щодо визначення місця проживання дитини між позивачем та відповідачкою, хронологію подій та наведено відповідні докази, що підтверджують відповідні обставини. Крім того, в ході судового розгляду було допитано свідків та отримано пояснення дитини, які також підтвердили, викладене в позовній заяві. Однією з обставин, на які посилається апелянт, є розгляд Балтським районним судом Одеської області справи №493/1620/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та залишення відповідного позову без розгляду ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 07.02.2023 року на підставі заяви представника позивача адвоката Точиліна М.В. Зазначене жодним чином не свідчить про відсутність між сторонами спору щодо місця проживання дитини. В матеріалах справи міститься акт обстеження умов проживання від 25.07.2023 року, складений службою у справах дітей Уманської міської ради, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 проти того щоб було визначено місце проживання доньки з батьком. Такий акт містить підпис ОСОБА_1 та спростовує твердження її представника. При цьому можна припустити, що твердження, що відповідачка надала свою згоду на проживання дитини разом з батьком є особистою думкою представника відповідачки, оскільки остання особисто не була присутньою на жодному судовому засіданні, не надавала особисті пояснення з цього приводу, а акт обстеження умов проживання, який був складений за її участю (без участі представника), спростовує твердження представника відповідачки. На думку позивача, подання представником відповідачки відповідного клопотання про закриття провадження та апеляційної скарги з відповідних підстав не має на меті встановлення дійсних обставин спору та його вирішення в найкращих інтересах дитини. Таке клопотання пов`язано виключно з можливістю закриття провадження, у випадку її задоволення, що унеможливить подальше звернення позивача до суду з таким самим предметом позову. При цьому відповідне рішення органу опіки і піклування у випадку закриття провадження буде чинним і обов`язковим для сторін, про що не може не знати відповідачка. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Кресюн В.А. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити та закрити провадження у справі. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_2 адвокат Точилін М.В. з апеляційною скаргою не погодився, вважав її необґрунтованою, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 251). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи. Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками останньої є позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 (а.с. 13, том 1). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони перебували у шлюбі з 22.08.2015 року (а.с. 14 , том 1). Шлюб розірвано рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 року, яке набрало законної сили 15.12.2020 року (а.с. 15-18, том 1). З заяви позивача ОСОБА_2 від 24.07.2020 року вбачається, що він звертався до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - директора ДСГП з заявою про визначення місця проживання дитини разом з ним (а.с. 19, том 1). Факт відвідування дитиною ОСОБА_3 дошкільних навчальних закладів підтверджується копією довідки, наданої КДНЗ (ясла-садок) №8 «Білочка» комбінованого типу Вільногірської міської ради Дніпропетровської області №147/01-46 від 14.09.2020 року, копією довідки, наданої ДНЗ ясла-садок №3 «Оленка» Балтської міської ради Одеської області №80 від 14.12.2020 року (а.с. 20, 21, том 1). Згідно з характеристикою, наданої учениці 1-А класу ОСОБА_3 , 2016 року народження, директором Вільногірського ліцею №5 Дніпропетровської міської ради, дівчинка підготовлена до школи в достатньому рівні, мотивація до навчання на високому рівні, працює зосереджено та старанно, на уроках активна, відповідально ставиться до навчання. Доброзичливо ставиться до інших, співпрацює з дітьми, дотримується правил поведінки під час уроку, гри, відпочинку. ОСОБА_3 проживає разом з батьком, бабусею та дідусем, які піклуються про виховання та забезпечення її необхідними речами. Мати проживає окремо, в іншому місті, тому не приділяє уваги дитині. Батько цікавиться успіхами дитини, спілкується з вчителем, відповідально ставиться до навчання дитини, відвідує батьківські збори. Активну допомогу у вихованні та навчанні дитини надає бабуся. Дівчинка завжди охайна, має всі необхідні речі, до уроків готова (а.с. 35, том 1). Як вбачається з довідок, наданих КП «Вільногірський міський центр ПМСД», позивач ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 не перебувають на «Д» нагляді в лікарні (а.с. 36, том 1). З довідки про зареєстрованих в житловому приміщенні /будинку осіб від 12.10.2022 року та акту №773 від 21.10.2022 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради VI скликання ОСОБА_9 , вбачається, що позивач ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22, 23, том 1). Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 24, том 1). Факт належності на праві власності батькові позивача - ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_3 підтверджується договором купівлі-продажу зазначеної квартири від 14.12.2007 та відповідно до його заяви, він бажає, щоб в його квартирі проживала онука, всі умови проживання ним забезпечені (а.с. 25, 26, том 1). Актами обстеження умов проживання в квартирі АДРЕСА_3 від 28.07.2020 року, 12.10.2022 року, 03.07.2023 року, складеними Службою у справах дітей Управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області підтверджується, що для проживання, виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 створено необхідні умови, вихованням дитини та її утриманням займається її батько ОСОБА_2 (а.с. 27, 28, 179, том 1). Згідно з характеристикою з місця роботи видно, що позивач ОСОБА_2 працює сторожем допоміжної дільниці адміністративно-господарського відділу філії «Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», за період роботи зарекомендував себе грамотним та кваліфікованим працівником, який відмінно справляється з поставленими завданнями, тактовний, урівноважений, самокритичний. В роботі організований, чесний, порушень внутрішнього трудового розпорядку та охорони праці не має (а.с. 29, том 1). З довідки про доходи №1977 від 12.10.2022 року, виданої філією «Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» вбачається, що ОСОБА_2 отримує заробітну плату на даному підприємстві, середньомісячний розмір якої становить 7637,05 грн (а.с. 31, том 1). Відповідно до розпорядження Балтської районної державної адміністрації Одеської області №196/А-2020 від 10.09.2020 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 138, том 1). Згідно з актом обстеження умов проживання від 25.07.2023 року, складеним працівниками Служби в справах дітей Уманської міської ради, зі слів ОСОБА_1 вона проти того, щоб було визначено місце проживання її доньки разом з батьком (а.с. 181, том 1). Відповідно до копії довідки про доходи №9881 2582 8218 1815, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Балтському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої складає 2300,00 грн щомісячно (а.с. 111, том 1). З медичних довідок вбачається наявність у відповідачки ОСОБА_10 вродженої хронічної хвороби та інвалідності 2 групи (а.с. 38-39, 40, 41 , том 1). Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області №307/0/7-23 від 21.08.2023 року вирішено доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 174-175, том 1). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в такому обсязі. З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_2 , апеляційний суд переглядає оскаржуване рішення саме у цій частині. Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю. Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. Частинами 4, 5 ст.19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Аналіз викладених вище норм вказує, що в тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання їх дитини залишається за кожним з батьків, а крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини. Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 . Відповідно до розпорядження Балтської районної державної адміністрації Одеської області №196/А-2020 від 10.09.2020 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . З акту обстеження умов проживання від 25.07.2023 року, складеному працівниками Служби в справах дітей Уманської міської ради, вбачається, що зі слів ОСОБА_1 вона проти того, щоб було визначено місце проживання її доньки разом з батьком. Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області №307/0/7-23 від 21.08.2023 року вирішено доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Факт проживання дитини разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою про зареєстрованих в житловому приміщенні /будинку осіб від 12.10.2022, виданої відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та копією акту №773 від 21.10.2022 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради VI скликання ОСОБА_9 . Актами обстеження умов проживання квартири АДРЕСА_3 від 28.07.2020 року, 12.10.2022 року, 03.07.2023 року, складеними Службою у справах дітей Управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області підтверджується, що для проживання, виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 створено необхідні умови, вихованням дитини та її утриманням займається її батько ОСОБА_2 . Згідно з характеристикою з місця роботи видно, що позивач ОСОБА_2 працює сторожем допоміжної дільниці адміністративно-господарського відділу філії «Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», за період роботи зарекомендував себе грамотним та кваліфікованим працівником, який відмінно справляється з поставленими завданнями, тактовний, урівноважений, самокритичний. В роботі організований, чесний, порушень внутрішнього трудового розпорядку та охорони праці не має. З довідки про доходи №1977 від 12.10.2022 року вбачається, що середньомісячний розмір заробітної плати позивача ОСОБА_2 становить 7637,05 грн. Відповідно до копії довідки про доходи №9881 2582 8218 1815, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Балтському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої складає 2300,00 щомісячно. Суд першої інстанції, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, їх матеріальне становище, вік дитини та її більшу прихильність на даний час до батька, дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про задоволення позову ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки таке її місце проживання на даний час буде у повній мірі відповідати її найкращим інтересам. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами спору про місце проживання дитини є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки, з акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 вбачається, що остання заперечує проти проживання дитини разом з батьком, та, окрім того, розпорядженням Балтської районної державної адміністрації Одеської області №196/А-2020 від 10.09.2020 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено разом з матір`ю ОСОБА_1 , що в цілому свідчить про відсутність між сторонами згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кресюн Василь Андрійович, залишити без задоволення, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 грудня 2023 року. Судді: