Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/396/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8540/23 Справа № 210/396/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/396/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Сільченко В.Є., ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 . Позов обґрунтований тим, між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриваБанк» укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви №б/н від 21.03.2017 року, згідно якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надавши позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становила 7579,64 грн. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК Україниспадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , а тому він вважається таким, який прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. 01.07.2022 року була направлена претензія кредитора до Третьої криворізької державної нотаріальної контори та 18.07.2022 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». 10.08.2022 року до спадкоємців позичальника було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.03.2017 року в сумі 7579,64 гривень. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, спадкодавцю ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , копію якого долучено до апеляційної скарги, який не був наданий до суду першої інстанції, тому що, на думку позивача, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця. Також зазначає, що реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини. На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем був зареєстрований ОСОБА_1 , син спадкодавця, у строк з 12 жовтня 2020 року по 12 квітня 2021 року він не подав заяву про відмову від прийняття спадщини, отже він вважається таким, що фактично прийняв спадщину. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 7579,64 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2017 року ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернувся до Банку, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 21.03.2017 року, відповідно до якої, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.17). АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором. Як вбачається із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 21.03.2017 року становить 7579,64 грн., яка складається із: 7579,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 7579,64 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.9-13). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 13.10.2020 року (а.с.78). Згідно відповіді з Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради (а.с.116), на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 був зареєстрований з ним за адресою: АДРЕСА_2 його син - ОСОБА_1 . Згідно відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією спадкової справи, яка була витребувана (а.с. 82, 118-128) 10.08.2022 року Банк направив листи-претензію до ОСОБА_1 з вимогою погашення заборгованості ОСОБА_2 , як спадкоємцем останнього в порядку ч.3 ст.1281 ЦК України (а.с.83-86). До апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно якого ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 , частка у власності 1/2. Інша 1/2 частка даної квартири належить відповідачу ОСОБА_1 (а.с.144). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ ««ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем прийняття відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_2 наявності, об`єму та вартості спадкового майна. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). За змістом частини 1 статті 1297 ЦК України (в редакції чинній на момент відкриття спадщини) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення позики входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення позики чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. Згідно з частиною 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Звертаючись з позовом до відповідача ОСОБА_1 , як до спадкоємця позивач мав довести, що саме відповідач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 . Як вбачається із відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач ОСОБА_1 , відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Слід зауважити, що отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідно до статті 1296 ЦК України, є правом, а не обов`язком спадкоємця. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець незалежно від отримання свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом а не обов`язком спадкоємця. Таким чином, відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України. Це повністю узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, висловленої, зокрема у Постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, а також у постанові від 16 травня 2018 року у справі №336/3968/16-ц. Враховуючи наведене, оскільки банком пред`явлено вимоги до спадкоємця боржника у строки, передбачені ч.3 ст.1281 ЦК України, то колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування ст.1282 ЦК України та стягнення із відповідача заборгованості за кредитом. Відповідно п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Дзержинського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року, з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 7579,64 гривень. За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позову до суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 2481 гривень судового збору (а.с.1), а за подання апеляційної скарги 4026 гривні. Оскільки вимоги апеляційної скарги АТ КБ ««ПриватБанк» задоволено, то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 6507 гривень (2481грн. за подання позову + 4026грн. за подання апеляційної скарги). Керуючись ст.ст.368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.03.2017 року в сумі 7579,64 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 6507 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: