Постанова 4857 № 380/9170/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9170/21 пров. № А/857/15762/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/9170/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (головуючий суддя першої інстанції Кедик М.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 16 грудня 2021 року.),- В С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у Львівській області ( далі ГУДПС ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідачки податковий боргу в сумі 13779,52 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача існує податковий борг внаслідок несплати податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору в розмірі 13779,52 грн. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету кошти у розмірі 13779,52 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно із зворотним боком облікової картки відповідачу нараховано пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5844,22 грн, заборгованість відповідача по військовому збору виникла на підставі податкової декларації від 23.04.2018 на суму 7935,30 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань ГУ ДФС у Львівській області 06.08.2018 винесено податкову вимогу форми «Ф» № 77964-17. Апелянт зазначає, що зазначені задекларовані суми сплачені ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується квитанціями ПАТ АКБ «Львів» №ПН385817 від 27.10.2017 року на суму 26415,00 грн. (ПДФО) та АТ «Ощадбанк» №29 від 23.11.2017 року на суму 7935,30 грн. (військовий збір). Наведене свідчить, що платник ОСОБА_1 повністю виконала вимоги п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та самостійно, дотримуючись встановлених законом строків сплатила суму податкового зобов`язання, зазначеного нею. Зазначена податкова вимога виставлена контролюючим органом на загальну суму 34386,30 грн., в т.ч. по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування - 26451,00 грн. та по військовому збору - 7935,30 грн. Однак, вимоги податкового органу за позовом становлять: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 5844,22 грн. (з них основний платіж 0,00 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 5844,22 грн.), по військовому збору - 7935,30 грн. (з них основний платіж 7935,30 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 0,00 грн.). В матеріалах справи не міститься жодного належного та допустимого доказу надсилання чи вручення ОСОБА_1 податкової вимоги форми «Ф» № 77964-17 від 06.08.2018 року. Позивачем податкову вимогу сформовано 06 серпня 2018 року. Надані суду в якості доказів надсилання копія поштового конверту датується 02 квітням 2021 року, а список поштових відправлень датується 04 червням 2021 року. Відтак позивачем жодним чином не підтверджено факт надсилання саме цими поштовими відправленнями податкову вимогу форми «Ф» № 77964-17 від 06.08.2018 року. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що податковий борг відповідача відповідно до облікової картки платника податку та довідки ГУДПС та довідки від 06.05.2021 № 5468/5/13-01-13-03 станом на 05.05.2021 становить 13779,52 грн, а саме: - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 5844,22 грн (з них основний платіж 0,00 грн, штрафні санкції 0,00 грн, пеня 5844,22 грн); - військовий збір 7935,30 грн (з них основний платіж 7935,30 грн, штрафні санкції 0,00 грн, пеня 0,00 грн). Згідно із зворотним боком облікової картки відповідачу нараховано пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5844,22 грн. Заборгованість відповідача по військовому збору виникла на підставі податкової декларації від 23.04.2018 на суму 7935,30 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань ГУДФС у Львівській області 06.08.2021 винесено податкову вимогу форми «Ф» № 77964-17, яку надіслано платникові податків. Докази, які б підтверджували, що вказана податкова вимога відповідачем оскаржувалась у справі відсутні, відповідно, визначені у ній зобов`язання є узгодженими. У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 13779,52 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплачена, тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУДПС є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення. Проте, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обов`язок сплати податків платником передбачений пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідач у відповідності до п.15.1. ст. 15 ПК України є платником податків та згідно п. 16.1.4 статті 16 ПК України та зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до ст. 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Згідно з положеннями п. 37.2 ст. 37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Приписами пп 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. За правилами п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. За приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Як встановлено під час судового розгляду зазначена податкова вимога форми «Ф» №77964-17 від 06.08.2018 була надіслана позивачем 04.06.2021 на адресу відповідачки, однак 02.04.2021 була повернута за закінченням терміну зберігання. З долучених відповідачем квитанцій ПАТ АКБ «Львів» №ПН385817 від 27.10.2017 року на суму 26 415,00 грн. (ПДФО) та АТ «Ощадбанк» №29 від 23.11.2017 року на суму 7 935,30 грн. (військовий збір), вбачається, що суми визначені в податковій вимозі форми «Ф» № 77964-17 від 06.08.2018 відповідачем сплачені у визначеному розмірі. При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду. Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів також враховує, що відповідачка вчиняла усі заходи для сплати податкового боргу відразу після виявлення такої заборгованості; податковим органом не надано суду доказів на підставі чого у відповідача виникла заборгованість, оскільки згідно квитанцій ПАТ АКБ «Львів» №ПН385817 від 27.10.2017 року на суму 26415,00 грн. (ПДФО) та АТ «Ощадбанк» №29 від 23.11.2017 року на суму 7935,30 грн. (військовий збір) сума податкової вимоги форми «Ф» №77964-17 від 06.08.2018 була погашена. Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав. Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст.139 КАС України з позивача в користь відповідача слід стягнути понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги (3405). Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/9170/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3405 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький