Постанова 4857 № 380/8580/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8580/24 пров. № А/857/19241/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, головуючий суддя Кузан Р.І., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В : Позивач ГУ ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 11258,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг, який складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування та військового збору. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просило стягнути таку у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області про податкову заборгованість від 08.04.2024 року № 4548/5/13-01-13-03 податковий борг ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 05.04.2024 року становить 11258,00 грн та складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування 8660,00 грн та військового збору 2598,00 грн., який виник на підставі податкової декларації від 20.04.2018 року. За даними податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 , загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік становить 173200 грн. Ця сума є вартістю успадкованого чи отриманого у дарунок майна. Сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету становить 8660 грн, військового збору 2598 грн. Відповідачці направлялась податкова вимога форми «Ф» №0003340-1303-1301 від 20.02.2024 року. У податковій вимозі вказано, що станом на 19.02.2024 року сума податкового боргу платника податків становить 11258,00 грн. У відповідь на податкову вимогу ОСОБА_2 надіслала на адресу позивача копії повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності від 28.01.2015 року та квитанцій №108 та №112 від 14.03.2017 року про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 8660 грн та військового збору в сумі 2598 грн. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що помилкове перерахування відповідачкою грошового зобов`язання на неналежний рахунок не вплинуло на виконання нею обов`язку як платника податку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18). Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України). Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 11258,00 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування. В матеріалах справи наявні квитанції №108 від 14.03.2017 року про оплату 2598,00 грн із зазначенням отримувача (УК у Жовк.р/Жовківський район/11011000, код отримувача, 36762986, ГУ ДКСУ у Львівській області, призначення платежу: 101; 2662706608, Горват К; Військовий збір) та №112 від 14.03.2017 року про оплату 8660,00 грн із зазначенням отримувача Дубляни, Жовківський район, код отримувача, 36762986, ГУ ДКСУ у Львівській області, призначення платежу:101; 2662706608; Податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами). Так, у квитанціях №108 та №112 від 14.03.2017 року відповідачкою зазначено призначення платежу «*;101; 2662706608; Податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами _1» та «*;101;2662706608, Горват К; Військовий збір». Вказані платежі проведені банком та поступили на бюджетні рахунки, відкриті в органі Державної казначейської служби України. При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 28.05.2019 року у справі №826/24675/15 зазначив, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений податковим кодексом, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Таким чином, помилкове перерахування відповідачкою грошового зобов`язання на неналежний рахунок не вплинуло на виконання нею обов`язку як платника податку, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №380/8580/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська