Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3218/23

Справа № 461/3218/23 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/2400/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м.Львів Справа № 461/3218/23 Провадження № 22ц/811/2400/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 4 липня 2023 року у складі судді Стрельбицького В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - встановив: 4 травня 2023 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 128 400,86 грн. та 2 684 грн. судових витрат. В обґрунтування позову посилається на те, що 18 травня 2021 року, згідно з умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на інтернет-сторінці банку, між сторонами укладено угоду № С-606-023379-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти. Згідно з вказаним кредитним договором, відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 55,41% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 75 000 грн. Вказує, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком у межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Зазначає, що позивач виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку. Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатив нараховані відсотки та комісію, інші платежі за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 31 травня 2022 року. Стверджує, що сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 23 березня 2023 року становить 128 400, 86 грн., яку відповідач у добровільному порядку не сплатив, у тому числі відсотки та комісію, інші платежі. Просить позов задовольнити. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 4 липня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 128 400, 86 грн. Проведено розподіл судових витрат. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та направити справу для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси. Вказує, що сторони не укладали кредитного договору, в матеріалах справи відсутній такий кредитний договір, підписаний сторонами. До позовної заяви банком подано угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування С-606-023379-980. Позивачем не надано суду договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який сторони не укладали, ОСОБА_1 заяви про приєднання до цього договору не подавав. Між тим, в публічній пропозиції АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (додаток 1), затвердженої протоколом засідання Правління №03/17-07 від 17 березня 2021 року, зазначено попередження; «підписання клієнтом публічної пропозиції (оферти) передбачає надання згоди на зазначені умови надання банківських послуг... ». Вказує, що відповідач не підписував публічної пропозиції, заяви про приєднання до ДКБОФО не подавав. Пункт 9.22 ДКБОФО проголошує, що місцем виконання угоди є м. Львів. Стверджує, що доказів приєднання ОСОБА_1 до ДКБОФО матеріали справи не містять. Вказує, що сторони жодного договору, який визначав би, що місцем його виконання було м. Львів, сторони не укладали. Зазначає, що ОСОБА_1 уклав і виконує угоду, не покидаючи меж м. Одеси, отримує документи, подає заяви, сплачує кошти виключно за місцем свого проживання - у м. Одесі. Тобто, місце виконання єдиного укладеного сторонами правочину - угоди є місто Одеса. Вважає, що суд першої інстанції порушив правила підсудності (ст.27 ЦПК України), та відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України оскаржуване рішення має бути скасоване, а справа - направлена для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси (за місцем проживання відповідача). Вказує, що наявність у справі виписки по розрахунковому рахунку клієнта та названого словами «Довідка-розрахунок» аркуша, на якому складено три суми, поява яких ніяк не обґрунтована, не супроводжується розрахунками та обчисленнями. Виписка по розрахунковому рахунку клієнта - специфічний банківський документ, розуміння якого потребує спеціальних знань, тож суд не мав реальної можливості пов`язати заявлені позивачем суми з сумами, вказаними у відповідних полях Виписки. Тому можна стверджувати, що суд 1-ї інстанції вважав встановленими обставини, які не були доведені. Галицький районний суд м. Львова не взяв до уваги твердження відповідача про негативний вплив воєнного стану на його матеріальний стан та спроможність виконувати зобов`язання перед банком, не надавши належної оцінки довідці про його звільнення та про заробітну плату. 30 жовтня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив АТ «Ідея Банк» на апеляційну скаргу. Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 461/6476/23 на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 461/6476/23 та набрання законної сили рішенням у цій справі не встановлено. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не прооводиться. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що 18 травня 2021 року між сторонами укладено угоду № С-606-023379-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти. Укладаючи кредитний договір, сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою: www.idea bank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний. Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 55,41% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 75 000 грн. Враховуючи, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком у межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Випискою по рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 23 березня 2023 року встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору. Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за кредитним договором. Останній платіж ОСОБА_1 здійснено 31 травня 2022 року. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 23 березня 2023 року складає 128 400, 86 грн., з яких: основний борг - 86 410,04 грн.; прострочений борг - 7 782, 78 грн.; прострочені проценти - 34 208, 04 грн. Вказаний розрахунок не спростований відповідачем. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 2 лютого 2023 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Позивач вимагав терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору та достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості, та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги, банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване наступним. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ст.526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із ст. 623 цього Кодексу боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. В ідповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. З битками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). З битки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. В ідповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно із ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України. Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. У п. 10 та у Розділі 12 кредитного договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо вони доведуть, що порушення сталося внаслідок випадку або настання і дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. Установлення форс-мажорних обставин проводиться у кожному конкретному випадку індивідуально, зокрема по окремому зобов`язанню. Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату. Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Та заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, даних та доказів. ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що він звертався до Торгово-промислової палати з відповідною заявою. Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Відповідач не надав жодних доказів про наявність форс-мажорних обставин, які б перешкодили йому сплатити заборгованість за договором з моменту його укладання. Сам по собі факт введення військового стану не звільняє відповідача від обов`язку довести наявність форс-мажорних обставин у спосіб визначений законом та договором. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом тим, ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України). Територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна). Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред`явлення позову шляхом подання відповідної заяви. У такий спосіб позивач реалізує своє право на доступ до правосуддя. Позивач, користуючись своїм правом, встановленим ч. 8 ст. 28 ЦПК України, звернувся з позовом до Галицького районного суду м. Львова (за місцем виконання договору, - місцем знаходження банку). Відповідно до ч.1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Пунктом 9.22 договору визначено, що такий виконується за місцем знаходження банку: 79008, м.Львів, Галицький райо, вул.Валова,11, та у випадку спору між сторонами за цим договором позов може пред`являтися за місцем виконання кредитного договору. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про задоволення позову. Виснвки суду не спростовуються доводами апеляційної скарги, підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 4 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено і підписано 26 грудня 2023 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк