Постанова Одеський апеляційний суд № 946/7643/22

Номер провадження: 22-ц/813/7243/23 Справа № 946/7643/22 Головуючий у першій інстанції Балан М. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26.06.2023, у складі судді Балана М.В., встановив: В листопаді 2022 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги вмотивовано тим, що 10.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3431941. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, в тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 . Позивач вважає, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ним за кредитним договором № 3431941 від 10.11.2020 в загальному розмірі 38506, 80 гривень, з яких: -12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; -26 506, 80 грн. - сума заборгованості за відсотками. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2022 матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Кілійського районного суду Одеської області. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.06.2023 позов задоволено у повному обсязі. Не погодившись з наведеним рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне дослідження обставини справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту підписання відповідачем договору в електронній формі. Також не доведено отримання відповідачем одноразового ідентифікатора яким ОСОБА_1 підписала цей договір. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в поданому відзиві проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинного ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3431941. Згідно з п. 2 договору сума позики - 12000,00 грн, дата надання позики 10.11.2020, дата повернення позики 10.12.2020, знижена процентна ставка 0,49 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2, 70 %, орієнтована річна ставка 178, 85 %, орієнтована загальна вартість позики 13764, 00 гривень. Відповідно до п. 5 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використання телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. 14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, в тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 . Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників № 3 за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр Боржників №

3. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 3 від 16.08.2021 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3431941 в сумі 38506, 80 грн. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 категорично заперечує, що укладала вищевказаний кредитний договір та отримання нею кредитних коштів. Як слідує поданих позивачем розрахунків заборгованостей, ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала оплату по зазначеному договору. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19. Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Апеляційний суд, досліджуючи кредитний договір № 3431941 від 10.11.2020 враховує, що він укладався в електронній формі шляхом накладення електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором. Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 проходила верифікацію та, що останній належить номер телефону вказаний у договорі, оскільки при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Також в матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів ОСОБА_1 , що також не заперечує сам позивач. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 категорично заперечує, що укладала кредитний договір та отримання нею кредитних коштів. Враховуючи викладене, відсутні докази підписання договору відповідачкою, оскільки не містить, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ані аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) позичальника. Матеріали справи також не містять даних про те, що особа ОСОБА_1 була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору з використанням власних персональних даних ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів. Матеріали справи не містять і доказів того, що кредитодавцем виконані умови кредитного договору та надано позичальнику кредит, оскільки відсутні будь-які докази, що платіжна картка, на яку перерахована кошти, належить останній. За відсутності доказів укладання з ОСОБА_1 договору не моужть бути задоволенні вимоги про стягнення заборгованості. Твердження ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про те, що позивач не володіє первинними документами бухгалтерського обліку за спірними кредитними договорами, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки укладаючи договір факторингу позивач не був позбавлений права вимагати такі документи у первісного кредитора. Посилання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на інформаційні довідки, які долучено до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції та не є первинними документами бухгалтерського обліку. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище. Керуючись ст. ст. 376,382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26.06.2023 скасувати. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.С. Комлева